Філософія /5 Філософія релігії

УДК 140.8:2

Мартинюк В.М., Ісаєнко Т.К.

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

ВЗАЄМИНИ РЕЛІГІЇ І НАУКИ В КОНТЕКСТІ

ФІЛОСОФСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ

В статті висвітлено роль світових релігійних вчень у житті та наукових пошуках В.І.  Вернадського.

Ключові слова: В.І. Вернадський, ноосфера, наука, релігія, релігійність, цінності, світогляд.

Постановка проблеми. Співвідношення науки та релігії на початку ХХI століття знову набуло статусу актуальної проблеми й викликає гарячі суперечки. Одним із нових поворотів у подібних дебатах є тема релігійності самих учених, що набуває інколи несподіваних ракурсів. У цих дискусіях найбільша концентрація сил опонентів зосереджена на питанні про те, чи вірять учені в бога чи ні, і як вони вірять. Увагу привертають, так би мовити, сумнівні випадки, коли "релігійність" або "віра" того чи іншого класика науки при першому ж розгляді виявляється відмінною від типової релігійності та віри інших людей [5].

Аналіз досліджень і публікацій. Список віруючих учених дослідники нерідко розпочинають із імені Володимира Івановича Вернадського, внесок якого в сучасне природознавство важко переоцінити. Науковці в свій час кваліфікували погляд Вернадського на проблему часу як релігійно-містичний світогляд [2], називали вченого "фанатичним релігійником" [4]. У 60-ті роки минулого століття В.П. Яковлєв іменував його "богобудівничим", "проповідником очищеної" і "облагородженої" релігії [8].

Формулювання цілей статті. Наше завдання полягає в з’ясуванні ставлення В.І. Вернадського до релігійного феномену, висвітленні ролі світових релігійних вчень в житті та наукових пошуках ученого.

Виклад основного матеріалу. Значну увагу В.І. Вернадський приділяв дослідженням різних філософських і методологічних проблем; логіки дослідної науки, співвідношення емпіричного та раціонального в науковому пізнанні, етики наукової творчості, природи наукового світогляду, взаємозв'язку філософії й природознавства. Суттєво й те, що при обстоювані наукового світогляду він не абсолютизував роль і значення науки, як і не виключав участі в його формуванні інших форм духовного освоєння людиною світу, переживань самої людини.
Світогляд, який ґрунтується на самій науці, підкреслював В. Вернадський, не може не бути обмеженим, оскільки наше загальне враження про явища у світі має мозаїчний характер. Загалом, науковий світогляд у В. Вернадського постає творенням і вираженням людського духу, нарівні з яким постають релігійний світогляд, мистецтво, суспільна та особова етика, філософська думка. Знищення або припинення будь-якої діяльності людської свідомості проявиться пригніченням іншої.

Важливого значення вчений надавав релігії. Саме релігія, на думку вченого, спроможна підняти людську гідність і моральність, забезпечити своєрідно очищення від гріховності, підняти почуття спільності, думку про загальнолюдські основи життя, духовну єдність і любов.

Чи вважав себе віруючим сам учений? З одного боку, Вернадський не раз говорив про свою релігійність, з іншого – вважав себе «віруючим поза християнською церквою». Який же тоді сенс вкладав Вернадський у поняття "релігійність"?

На думку В.В. Надурака, розглядаючи ставлення В.І. Вернадського до релігійного феномена, слід насамперед позбутися тих штампів, які, як правило, використовують при розгляді подібних питань (атеїст, істинно віруючий, послідовний матеріаліст, християнин, буддист тощо). Оскільки, використовуючи їх, ми навряд чи зможемо наблизитися до розуміння ставлення Вернадського до релігії. Отже, даючи відповідь на питання, чи релігійною людиною був В.І. Вернадський, можемо сказати: "Так, але ця релігійність носила досить-таки специфічний характер". На підтвердження такого висновку дослідники наводять наступні факти [3].

За свідченням багатьох джерел, ще з юних літ Вернадський цікавився вічними філософсько-релігійними питаннями, стверджував, що за своєю природою є містиком. Він сам говорив про те, що в молодості захоплювався переживаннями, що не піддаються логічним формам, цікавився релігійно-теологічними побудовами, спіритизмом та ін.

Але містичними почуттями, переживаннями стосунки Вернадського з релігією не обмежуються. Він намагався також піддавати її раціональному осмисленню. З цією метою вчений постійно цікавився релігійною літературою, зокрема творами таких відомих православних мислителів, як П. Флоренський і В. Соловйов. У релігії для Вернадського основним було питання про безсмертя душі. Як вчений-натураліст, він шукає пояснення ідеї безсмертя душі в непізнаних законах природи, намагаючись стати над традиційним антагонізмом атеїзму та віри в Бога.

На думку дослідників, релігійні погляди В. Вернадського дуже схожі з ученням багатьох східних релігій, зокрема буддизму, де центральним поняттям є людська душа, особистість, їх життя, страждання і “звільнення”[3]. Це й недивно, адже, як засвідчують щоденники та листування вченого, він приділяв велику увагу Сходу в цілому та Індії зокрема, вважав їх філософію, релігію багато в чому глибшими і прогресивнішими, ніж західні.

Досліджуючи будову, походження Землі та Космосу, він мав можливість спостерігати ту дивовижну доцільність, яка панує у Всесвіті, і де свідомо, а де й несвідомо відчувати присутність якоїсь таємничої сили, яка все впорядковує. Водночас В. Вернадський усвідомлював і те, що між науковим світоглядом і світоглядом релігійним існує велика неузгодженість, різниця, і тому з надією писав П. Флоренському: "Мені здається, що ми сьогодні переживаємо дуже відповідальний перелом у науковому світогляді. Вперше в науковий світогляд повинні увійти явища життя і, можливо, ми підійдемо до послаблення того протиріччя, яке спостерігається між науковими уявленнями про Космос і філософським або релігійним його осягненням" [6, с. 199]. Вже перебуваючи на схилі свого життєвого шляху й ознайомившись до цього часу з доктринами більшості великих релігій, він висловив думку, яка, на погляд дослідників, багато що робить зрозумілим: "Я думаю, що релігія має колосальне майбутнє, але форми її ще не знайдені " [1, с. 6].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Виходячи з вищеокресленого, слід відзначити, що в своїх працях учений постійно звертається до аналізу тих духовних факторів, які сприяли науковому пошуку або гальмували його. Одним із найголовніших була релігійна складова, що проявлялася в приналежності вченого (а то й цілих наукових шкіл) до тієї чи іншої релігійної конфесії. Безсумнівно, що релігійні роздуми В.І. Вернадського влилися в його вчення про ноосферу, вплинувши на формулювання цілої низки постулатів.

І в цьому, крім суто наукових досягнень Вернадського, полягає його загальнолюдське значення як ученого, котрий одним із перших почав мислити планетарними категоріями загальнолюдських цінностей Добра і Справедливості, багато в чому синхронних, а в дечому й ідентичних базовим засадам великих світових релігій і зокрема християнства в його православній формі. Причому, не будучи релігійним фанатиком та не надаючи особливого значення церковній обрядовості, В.І. Вернадський дуже послідовно, протягом усього свого життя дотримувався головних християнських заповідей доброзичливого ставлення та любові до ближніх, а також надзвичайно цінував свободу людської особистості в її вільних пошуках інтелектуальної та духовної істини.

Сьогодні робляться спроби поєднання релігії та науки. Прикладом того слугують спроби наукового пояснення релігійних феноменів. Але при цьому науковці зазначають, що взаємодія між наукою і релігією може призвести й до негативних наслідків: звеличення одної, і приниження іншої сторони [7]. При діалозі між релігією і наукою треба пам’ятати, що вони є світоглядними формами, які відрізняються одна від одної в багатьох аспектах, і тому співпраця має бути "об’єднанням" а не "приєднанням" одної сторони до іншої.

Література:

1. Бюлетень комісії по розробці наукового спадку В.І. Вернадського. – Л., 1987. – № 1.

2. Деборин А. М. Проблема времени в освещении акад. В. И. Вернадского / А. М. Деборин // Известия АН СССР, 7 серия. Отд. матем и естеств. наук. – 1932. – № 4.

3. Надурак В.В. Філософсько-релігійні погляди В.І.Вернадського / В.В. Надурак – http://iai.donetsk.ua/_u/iai/dtp/CONF/10/articles/sec3/s3a6.html. (2012).

4. Новогрудский Д. Геохимия и витализм / Д. Новогрудский // Под знаменем марксизма. – 1931. – № 7 – 8.

5. Мочалов І.І. Вернадський і релігія / І.І. Мочалов // Питання історії природознавства і техніки. – 1988. – № 1. – С. 36 – 46.

6. Переписка В.И. Вернадского и П.А. Флоренского // Новый мир. – 1989. – № 5.

7. Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії – http://www.br.com.ua/ 11860-20.html (2016)

8. Яковлев В. П. В. И. Вернадский о соотношении науки, философии, религии и морали / В. П. Яковлев // Некоторые вопросы исторического материализма. – Ростов-на-Дону, 1962.