Право/ 13. Міжнародне право

Акопян К. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Роль міжнародного права в сучасних міжнародних відносинах

Міжнародне право виникло разом з державами як необхідність регулювання міжнародних відносин і пройшло тривалий шлях розвитку, тісно пов’язаний з історією формування та розвитку світового суспільства. У світі сьогодні майже немає повністю закритих країн, що не ведуть міжнародну діяльність, тому актуальність цього питання пов’язана з необхідністю встановлення певних наднаціональних норм, законів, правил, які б регулювали відносини між країнами світу в умовах глобалізації. Ще однією проблемою сьогодення є об’єднання зусиль задля вирішення глобальних проблем, і саме міжнародне право з його загальновизнаними принципами поведінки держав слугує основою такої співпраці.

Актуальність цього питання призвела до масового її вивчення, зокрема, засновником сучасної науки «Міжнародне право» вважається голландський вчений – юрист Гуго Гроцій, який ще у 1625 р. вперше вжив термін «міжнародне право» [1]. Також цій темі були присвячені роботи С. Пуффендорфа, Г. Гегеля, Г. І. Тункіна, А. Х. Абашідзе тощо. Серед сучасників слід виокремити погляди І. І. Лукашука, який вважав, що взаємозв’язок та єдність світу потребують, аби національні політико – правові системи світу були частиною єдиної глобальної системи [2].

Сутність сучасного міжнародного права виражається у його загальнодемократичності, універсальності, антидискримінаційності. Міжнародне право є загальним правом. Воно не має національного обарвлення, не входить у якості галузі у правову систему якоїсь держави. Його норми є обов’язковими для будь – якої країн, незалежно від політичної, економічної системи, географічної приналежності. Міжнародне право є загальним кодексом поведінки держав на міжнародній арені, виражає інтереси всього світового суспільства. У Меморандумі про розвиток міжнародного права говориться: «неухильна повага до міжнародної законності – це на сьогодні єдино можливий образ дій для кожної держави» [3].

Задля того, щоб простежити роль міжнародного права у сучасних міжнародних відносинах, необхідно розглянути його функції:

· координуюча функція — полягає в тому, що за допомогою його норм встановлюють правила поведінки, які є стандартами для всіх держав у їх взаємовідносинах, щоб взаємодіяти сприяючи, а не заважаючи одна одній;

· регулююча функція — полягає в тому, що в нормах і загальновизнаних принципах держав закріплюються правила, без яких неможливе їх спільне існування та спілкування;

· забезпечувальна функція — полягає в тому, що міжнародне право містить норми, які спонукають держави дотримуватись певних правил поведінки як у мирний час, так і в період війни;

· охоронна функція — полягає в тому, що міжнародне право закріплює механізми, які захищають законні права й інтереси держави та дозволяють спільно (колективно) карати порушників [3].

Міжнародне право зіграло важливу роль у забезпеченні юридичної рівності держав, хоча й їх фактична нерівність, особливо у економічно – соціальному аспекті, продовжує зберігатися та поглиблюватися в умовах глобалізації, будучи джерелом локальних збройних конфліктів, причиною зростання транснаціональної злочинності та активізації міжнародного тероризму. Тому дуже важливим є новий напрям функціонування міжнародного права, який отримав назву в теорії як «міжнародне право розвитку»; його метою є подолання слабкого розвитку країни, голоду та бідності держав афро – азіатського регіону. Якщо говорити про правове регулювання, то у Декларації про право на розвиток (ст. 4) вказувалося на необхідність ефективної міжнародної співпраці у наданні країнам, що розвиваються «відповідних засобів та можливостей для прискорення їх всебічного розвитку».

У Преамбулі Статуту Організації Об’єднаних Націй (ООН) було покладене завдання «створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість та повага до обов’язків, що витікають з договорів та інших джерел міжнародного права». Таким чином, з перших днів існування ООН питання дотримання та укріплення міжнародного права є найважливішою частиною її діяльності. Ця робота здійснюється за багатьма напрямами – судами, трибуналами, за допомогою багатосторонніх договорів, а також у Раді Безпеки, який повноважений засновувати операції для підтримання миру, вводити санкції або дозволяти застосовувати силу у разі, коли є загроза світовій безпеці та миру. Ці повноваження покладені на Раду Безпеки Статутом ООН, який є міжнародним договором. Загалом, Статут ООН є інструментом міжнародного права та держави – члени ООН зобов’язані його дотримуватися. Статут ООН закріплює основні принципи міжнародних відносин від суверенної рівності держав до заборони застосування сили в міжнародних відносинах [4].

Таким чином, на основі викладеного можна зробити висновок, що в епоху глобалізації відбувається трансформація міжнародного права з права, яке лише координує співпрацю між державами, у право, що забезпечує їх розвиток на основі соціальної справедливості.

Література:

1. Василенко, В.А. Основи теорії міжнародного права / В.А. Василенко. - Київ: Вища школа, 1988.

2. Лукашук, И.И. Международное право. Общая часть: учебн. / И.И. Лукашук. - 3-е изд. - М.: Волтерс Клувер, 2005.

3. Міжнародне право: Учеб. / Под ред. Ю. М. Колосова і Е С Кривчикова. 2-е вид., Перераб. і доп. М., 2005. 12. Міжнародне право: Учеб. / Под ред. Л. М. Шестакова. М., 2012.

4. Організація Об’єднаних Націй [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.un.org/ru/sections/what-we-do/uphold-international-law/