Право/13. Міжнародне право

Студентка Лахмакова А.Д.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Офшорний бізнес та його вплив на економіку України

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується посиленням процесів інтеграції, лібералізації і збільшенням ступеня відкритості національних економік. Чимало країн стають на шлях активізації своєї участі в міжнародному поділі праці, завдяки створенню вільних економічних зон (ВЕЗ). Особливим видом ВЕЗ є офшорні зони. Близько половини всіх міжнародних фінансових потоків, так чи інакше, проходять через офшорні зони, що говорить про їх величезне значення для міжнародного бізнесу, що і визначає актуальність дослідження впливу офшорного бізнесу на економіку України.

Офшорний бізнес базується та тих можливостях, які надаються офшорними зонами. У свою чергу офшорною зоною вважається країна або територія, законодавством якої дозволено реєструвати компанії, які отримують прибуток із джерел, що діють поза країною або території реєстрації (офшорні компанії). Вони дають бізнесменам доступ до сприятливого валютно-фінансового та податкового режиму, а також високого рівеня банківської та комерційної таємниці. На сьогоднішній день у світі діють близько 50 офшорних юрисдикцій і щорічно вони розширюються [1].

Найбільш вигідними вони є для країн, що організовують цю зону: створюється сприятливий інвестиційний клімат та збільшуються обсяги інвестування, розвиваються фінансові ринки, створюються нові робочі місця, тощо. Також значні переваги отримують офшорні компанії, що пояснюється легкістю реєстрації фірми, низькими або нульовими ставками податків, відсутністю зобов’язань щодо надання звітності, конфіденційність. Негативні наслідки офшорного бізнесу покладаються на всі інші країни, що не мають «податкових гаваней»: недобросовісна податкова конкуренція та, відповідно, уникнення від сплати податків, нестабільність економіки у зв’язку з перспективою акумуляції в офшорних зонах великих обсягів капіталу, відтік капіталу, зростання тінізації економіки, зростання безробіття [2]. Крім того, офшорні компанії також стандартно використовуються для приховування інформації про їх кінцевих бенефіціарів власників або бенефіціарів окремої угоди. На міжнародному рівні контроль за офшорними зонами здійснює OECD та міжурядова організація FATF - яка займається виробленням світових стандартів у сфері протидії відмиванню злочинних доходів і фінансуванню тероризму, однак її основний інструмент – рекомендації, тож радикальної протидії вона не здійснює [3]. Поряд зі щорічним збільшенням офшорних юрисдикцій, боротьба з офшорами стає світовим трендом. Уряди різних країн прийшли до усвідомлення факту, що відтік коштів з національних економік призводить до неможливості виконувати державні функції – тільки за останні 10 років нелегальний відтік капіталу збільшився більш ніж в два рази - з 470 млрд. До 1 трлн. доларів США. Цю тенденцію посилив нещодавній скандал «Панамським досье». На його публікацію відразу ж відреагували кримінальним провадження у США, спецкомісією Європарламенту, планами боротьби з офшорами Мінфіну Німеччини та великої п'ятірки ЄС [4]. Реакція Українського уряду була на їх фоні зовсім стриманою, хоча розкрита інформація про комерційну діяльність в офшорі стосувалась конкретних владних осіб країни. Поняття офшорів в Україні існує вже більше 15 років, у податковому законодавстві цей термін з'явився у 1997 р. в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Розвиток співробітництва з офшорними зонами для України посідає значне місце, з кожним роком обсяги офшорних операцій зростають. Всього в Україні працюють офшорні компанії приблизно з 35 юрисдикцій. Найбільш популярним залишається Кіпр, адже він є юрисдикцією із найнижчим податковим навантаженням [5].

Сьогодні проблема тіньових офшорних операцій набула досить вагомого значення в Україні, за масштабами подібних операцій з капіталом країна посіла 16-те місце у світі. За оцінками міжнародних неурядових організацій, в офшорах вже осіло близько 167 млрд. дол. В еквіваленті це становить 1,5-2 річних ВВП України. Оцінка щорічних офшорних втрат України досягає 11-12 млрд. дол., що дорівнює обсягу кредитів, отриманих нею від МВФ в рамках двох останніх програм (2014 - 2015 рр.) [3,5]. Такій ситуації передувала низка причин: податкове навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, офшорний бізнес негативно впливає на економіку України, оскільки в офшори без вороття вивозять значні обсяги капіталу як бізнесу, так і влади, що значно ускладнює діяльність з детінізації офшорних операцій. Тож окрім перегляду національної правової бази та фіскальної політики, що проводить уряд України, вирішувати проблему офшорних зон потрібно на міжнародному рівні - має передбачатися застосування жорсткіших заходів з моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних доходів.

Література

1. Волкова Ю.О. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу / Формування ринкових відносин в Україні. – 2008.– №1 – С. 43.

2. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання еко-номіки / Д.В. Полотенко // Фінанси України. – 2010. – № 11. – С. 18–25.

3. Офіційний сайт FATF [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/.

4. Бозуленко О.К. Роль офшорної фінансової діяльності у світовій фінансовій системі / О.К. Бозуленко // Економіст – 2015 – № 1 – С. 51– 53.

5. Кораблін С.О. Офшорне виснаження / Дзеркало тижня. Україна – 2016. - №17 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua