Экономические науки / Экономика предприятия

Гахраманова Джамал, Ду Пейджань, Сун Цянь Цянь

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Методологія сучасного адміністративного менеджменту

Адміністрування – це організація дій персоналу на основі формалізації, суворої регламентації і жорсткого стимулювання.

Адміністративний менеджмент – це спеціальна розробка, контроль і максимально ефективне використання соціально-економічних систем. Дану систему можна розділити на три сфери: некомерційні організації, бізнес, державна економічна система.

Крім того, до функцій адміністративного менеджменту належить також забезпечення діяльності адміністрації, а це пов’язано з організацією роботи всіх підрозділів, які забезпечують виконання адміністрацією покладених на неї функцій.

Розрізняють два основних напрямки адміністративного менеджменту: розробка раціональної системи управління організації та побудова структури організації.

Відмінні особливості адміністративного менеджменту:

– Часте застосування лінійної та лінійно-функціональної структури управління;

– Ієрархія;

– Застосування формалізованих способів прийняття управлінських рішень;

– Чітке розмежування посадових повноважень;

– Поділ влади.

Адміністративний менеджмент застосовується в державному управлінні. Елемент адміністрування – це складова частина складної організації дій персоналу. До складу елементів адміністрування входять:

– Керівництво організацією;

– Регламентація;

– Розпорядження;

– Контроль виконання;

– Регулювання розробки та вирішення завдань фахівцями управління;

– Організація документообігу і діловодства;

– Інформаційне забезпечення процесів керівництва та управління організацією.

Основний внесок у розвиток адміністративного менеджменту внесли француз Анрі Файоль (1841-1925 рр..) І Марі Паркер Фоллет. У своїй найбільш відомій роботі «Загальне і промислове управління» (1916 р.) він виділяє 14 базисних принципів управління, частина з яких зберігає значущість і в наш час. Наприклад, Єдиновладдя, Єдність напряму (єдиний план – один менеджер), Поділ праці, Скалярная ланцюжок управління. Наріжним каменем концепції Файоля було поділ підприємства як організму на дві сфери: матеріальну і соціальну.

У науковому пізнанні теорії адміністративно-державного управління істинним повинен бути не тільки остаточний результат, а й спосіб який веде до нього, тобто метод, який є системою правил і прийомів дослідження суб'єктів і об'єктів адміністрування з метою отримання істини.

Отримана індуктивним способом істина завжди неповна, тому індукція повинна доповнюватись дедукцією); дедукція (за допомогою цього методу із загальних посилань відповідно до законів логіки можна зробити висновок приватного характеру); моделювання (вивчення явищ, суб'єктів та об'єктів адміністративного менеджменту через створення і дослідження їх копій (моделей), що замінюють оригінал у певних аспектах, які цікавлять дослідника);аналогія (спосіб пізнання, за допомогою якого на основі подібності об'єктів у одних ознаках роблять висновок про їх схожість); класифікація (поділ усіх досліджуваних об'єктів адміністрування на окремі групи відповідно до певних важливих для дослідника ознак) тощо.

Друга група методів — це теоретичні методи. Провідне місце серед них посідає системний аналіз, оскільки багатоаспектність державного адміністрування обумовлює необхідність осмислення фактів у їхній сукупності і взаємозумовленості. Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що основним поняттям його є певний ідеальний об'єкт, який розглядають як складне цілісне утворення. Позаяк одну й ту саму систему можна досліджувати з різних позицій, системний підхід передбачає виділення насамперед певного системоутворюючого параметра, що обумовлює пошук сукупності елементів, мережу зв'язків і відношень між ними — її структуру.

Сукупність методів, що входять до складу системного аналізу, дає змогу розробляти та обґрунтовувати рішення у різноманітних, складних проблемах державно-адміністративного управління. Причому найважливішим є створення узагальненої моделі, що відтворює всі взаємозв'язки реальної менеджментської ситуації, які можуть виникати в процесі реалізації рішення.

Загалом системний підхід орієнтує дослідників на розгляд управлінських процесів, явищ насамперед як відкритих саморегулюючих соціальних цінностей, що постійно взаємодіють із навколишнім середовищем. Застосування цього підходу засноване на використанні таких загальнологіч-них методів як мисленнєве розчленування цілого на різнорівневі за ступенем складності складові (підсистеми, компоненти, елементи) та синтез (розгляд інтегральних якостей цілісності, якими її складові елементи не володіють).

Серед принципів системного дослідження адміністративно-державної сфери визначальне місце посідає структурно-функціональний аналіз. За своєю теоретичною сутністю зазначений метод має певну подібність із системним підходом. Цей аналіз займається виділенням елементів соціальної взаємодії, що підлягають осмисленню та визначенню їхнього місця і функцій у системі адміністрування. За допомогою структурно-функціонального методу можна розкрити регуляторний характер механізмів адміністративно-державного управління; дослідити зв'язок між внутрішньою структурою управління як усією системою загалом, так і складовими її елементами, й виконуваними функціями; осмислити механізм розробки структури органу управління залежно від виконуваних функцій; визначити необхідну чисельність управлінського персоналу відповідно до потреб виробництва.

У методології теорії адміністративно-державного управління необхідно особливу увагу звернути на ситуативний підхід, який фактично є логічним продовженням структурно-функціонального аналізу. Це спосіб осмислення організаційних проблем та визначення можливих розв'язків. Завдяки ситуативному аналізу менеджери організацій мають змогу визначати найбільш оптимальну структуру чи варіант управління, які відповідають конкретній ситуації, а також передбачати структурні інновації, впровадження яких збереже ефективність функціонування організації.

Література

1.  Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посіб. — 5-е вид., перероб. і доп. — К., 2004.

2.  Герберт А., Сайман Г. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. з англ. — Вид. переробл. і доп. — К.: АртЕк, 2001.

3.  Політологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. — К.: МАУП, 2005.

4.  Новіков Б. В., Сініок Г. Ф., Круш П. В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2004.