Шпикуляк О.Г., Пастернак Л.В.

Вінницький національний аграрний університет

Аналіз кредитоспроможності підприємства

В умовах ринкових перетворень економіки зростає роль кредитоспроможності як критерію надійності та фінансових можливостей підприємств. Великого значення набуває вирішення проблеми вдосконалення кредитної діяльності комерційних банків з метою нарощення кредитних ресурсів та зниження ризиків.

Приймаючи рішення про надання кредиту, банк повинен детально проаналізувати кредитоспроможність позичальника на основі його звітності, щоб не допустити ризику неповернення кредиту і зменшення таким чином вільних кредитних ресурсів. Від результату такого аналізу залежить, чи одержить потенційний позичальник кредит і в якому обсязі. На сьогоднішній день банки розробляють різні підходи до аналізу кредитоспроможності клієнтів, причому кожен конкретний банк, як правило, має власну систему оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника. Наслідком систематичних помилок в такій оцінці може бути погіршення якості кредитного портфеля банку, через що збільшуються витрати на додаткове резервування. Це призводить до погіршення фінансового стану банку, можливо аж до його банкрутства. Щоб уникнути таких наслідків, слід розробити і застосовувати єдину науково обґрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників.

За даними американських аналітиків, 30-40 % прострочених кредитів виникає внаслідок недостатньо глибокого аналізу фінансового стану позичальника на попередній стадії переговорів та укладання кредитних угод.

Вирішуючи питання про кредитування підприємства, кредитор повинен вирішити, чи доцільно надавати позичку, чи є в певного підприємства можливості для повернення коштів, що бажає отримати клієнт, чи реальний бізнес-план, який надає підприємство під час оформлення заявки на отримання кредиту. Комерційний банк до укладання кредитного договору здійснює аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом [1]. Фахівець банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення.

Кредитні взаємовідносини регулюються шляхом підписання кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником виключно в письмовій формі. Кредитний договір висвітлює всі моменти процесу надання кредиту, умови його надання та повернення. Показник кредитоспроможності, з одного боку, найтісніше пов’язаний з платоспроможністю, яка є невід’ємною передумовою кредитоспроможності підприємства чи банку, а з іншого боку, цей показник має специфічні особливості та сферу застосування.

Сучасна економічна література приділяє велику увагу питанням кредитоспроможності клієнта, існує безліч трактувань цієї категорії, що свідчить про еволюцію цього поняття залежно від ступеня розвиненості економіки країни та середовища функціонування кредитних установ.

В умовах ринкових відносин кредитоспроможність підприємств відіграє визначальну роль в кредитних відносинах між комерційними банками і суб’єктами господарювання.

Фінансовий словник містить такі трактування цього поняття: Кредитоспроможність – це:

1) наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі й у певний термін. Визначається показниками, що характеризують позичальника: акуратністю в розрахунках за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом і перспективою його зміни, змогою в разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел. Стосовно підприємства кредитоспроможність оцінюється показниками ліквідності його балансу чи окремих видів активів;

2) комплекс передумов, що визначають спроможність країни своєчасно та в повному обсязі виконувати платежі з обслуговування державного боргу і його погашення. Від рівня кредитоспроможності залежить як здатність залучати позики урядом та окремими суб’єктами господарювання, так і загальна інвестиційна привабливість країни [2].

Васюренко О.В. вказує, що «кредитоспроможність – це наявність у позичальника / контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [4].

НБУ надає право банківським установам самостійно установлювати основні та додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, які підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. У процесі такої оцінки банківським установам України значною мірою доцільно, на наш погляд, використовувати методики, що використовують зарубіжні банківські установи.

Як показує практика, більшість комерційних банків проводять оцінку кредитоспроможності за такими основними напрямами :

1. Ліквідність та платоспроможність.

2. Фінансова стійкість.

3. Рентабельність.

4. Ділова активність.

5. Кредитна історія позичальника.

Всі вищевказані показники розраховуються на основі звітності поданої позичальником та на основі даних, що містяться в банку (в разі якщо позичальник раніше брав в ньому кредит).

Щодо показників ліквідності, то під час оцінювання кредитоспроможності використовуються такі основні з них: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності.

Серед показників фінансової стійкості в основному розраховують коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, фінансової залежності або левериджу, маневреності та забезпеченості власними оборотними коштами.

Серед показників ділової активності в більшості випадків визначають коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості та коефіцієнт оборотності запасів.

Щодо кредитної історії, то банк в основному аналізує терміни погашення попередніх позик та проблеми, пов’язані з погашенням позик, які можливо виникали в позичальника. Також визначається період функціонування підприємством та чи є прибутковою діяльність підприємства за останні роки.

Згідно з рекомендаціями НБУ для оцінки кредитоспроможності банкам варто розраховувати і такі показники, як:

1. Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів;

2. Коефіцієнт фінансової незалежності;

3. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів [3].

Однак наведені показники не в змозі задовольнити банк, оскільки частина показників, що характеризують ту чи іншу сторону економічної чи фінансової діяльності клієнта, відповідають вживаним в системі кредитування нормативам, інша частина показників – не відповідає таким. Крім того, низка показників, в умовах їх зростання, характеризують негативні тенденції. Потрібна методика, яка забезпечила б комплексну узагальнюючу оцінку кредитоспроможності на основі, єдиного комплексного (інтегрального) показника. Визначити кредитоспроможність позичальника нерідко стає проблемою, що ставить у складне становище кредитного працівника і банк.

Отже, кредитоспроможність являє собою спроможність позичальника в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно в грошовій формі в установлені кредитною угодою терміни. Слід розглядати кредитоспроможність з двох позицій: з позиції позичальника (коли спроможність розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями визначається системою показників) та з позицій кредитора (від рівня кредитоспроможності визначається розмір допустимого кредиту). Оцінка кредитоспроможності повинна мати характер експрес-аналізу: проводитися достатньо часто, максимально швидко і охоплювати максимум інформації. В сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов'язану систему, побудовану на декількох методах.

Література:

1. Власюк Н.І. Фінансовий аналіз: [навч. посіб.] / Н.І. Власюк. – Львів: Магнолія, 2010. – 328 с.

2. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – [4-те вид., випр. та доп.]. – К.: Т-во «Знання, КОО; Л.:Вид-во Львів банк. ін-ту НБУ. – 566 с.

3. Рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. – Лист Національного банку України. – 02.06.1994р. – №23011/79.

4. Васюренко О.В. Банківські операції: навч.посіб. / О.В. Васюренко. – [5-те вид., перероб., і доп.]. – К.: Знання, 2006. – 311 с. - (Вища освіта ХХІ століття).