Сучасний стан медичної освіти у світі

Нечитайло Р.В.

Запорізький державний медичний університет

На сьогоднішній день прогрес медико-біологічної науки стимулює розвиток медичної освіти та їх симбіоз з наукою, формує навчальні програми, визначаючи їх якість, а отже, і ефективність.

У даний час у світі існує понад 16 тисяч вищих медичних навчальних закладів, що функціонують на національному рівні, а їх діяльність стимулюється провідними міжнародними організаціями: Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Всесвітньою федерацією медичної освіти, UNESCO, Радою Європи, Міжнародним інститутом медичної освіти, Асоціацією шкіл громадського охорони здоров'я Європейського регіону, Європейською асоціацією медичної освіти та іншими.

Об'єднання міжнародних і національних зусиль сприяє розвитку медичної освіти в світі і забезпечує прогрес цього важливого розділу людської діяльності.

Досвід, що накопичено у сфері медичної освіти на міжнародному рівні, досить великий і характеризується різноманіттям національних шкіл, їх специфікою і традиціями. У навчальних програмах враховується наявність пріоритетних груп захворювань, характерних для різних регіонів світу, принципи первинної та вторинної профілактики тощо

Незважаючи на існування національних відмінностей, загальні закономірності розвитку медичної освіти превалюють. У всіх країнах диференціюються три етапи або фази цього процесу на рівні переддипломного освіти (1-й етап), строго регламентується теоретична і клінічна підготовка. Спеціалізація (2-й етап) реалізується відповідно до потреб охорони здоров'я. Відбуваються демографічні зрушення в бік зростання тривалості життя, особливо в промислово розвинених країнах, диктують необхідність збільшення числа підготовки фахівців у галузі геріатрії, кардіології, онкології, психіатрії, офтальмології та ін. Неперервна професійна освіта (третій етап) базується на досягненнях медико-біологічної науки і застосувань передових медичних технологій.

В останні роки в багатьох країнах і на міжнародному рівні надається особливе значення розробки та впровадження стандартів у рамках кожного етапу безперервної освіти.

Всесвітня федерація медичної освіти (World Federation for Medical Education, ВФМО) меморандумом від 1998 року ввела в дію Міжнародні стандарти медичної освіти, метою яких було вироблення механізму покращення якості медичної освіти у всьому світі, універсально застосовуваного медичними інститутами і програмами безперервної медичної освіти за всіма лікарськими спеціальностями.

На ранніх етапах роботи початковим документом були Стандарти базової медичної освіти, яких вочевидь недостатньо для підтримки якості медичної освіти. В подальшому це призвело до ідеї про створення стандартів, точно розділених на два рівня освіти: (а) базових стандартів або мінімальних вимог до основного медичної освіти та (б) стандартів щодо поліпшення якості післядипломної та безперервної медичної освіти.

Для поліпшення якості медичної освіти необхідними компонентами є самоконтроль самим університетом та незалежна експертна оцінка. Як структура, так і функції ВФМО дозволяють приймати участь у цій роботі різним групам експертів у всіх регіонах світу.

Медичні працівники, в принципі, мають можливість працювати в різних країнах світу, і стандарти ВФМО гарантують адекватне освіту мігрувати лікарям. Однак мотивація до роботи залишилися навчених лікарів у їх рідних регіонах в подальшому залишається важливою проблемою. Стандарти ВФМО не є факторами, що сприяють збільшенню міграції лікарів і стимулюючими «відтік кадрів» з країн, що розвиваються. Світ характеризується інтеграцією, від якої медичні працівники не захищені. Стандарти повинні служити необхідним гарантує якість документом для медичних працівників у будь-якому регіоні світу.

Гарантією того, що знання та вміння медичних працівників є всесвітньо застосовними та інтернаціональними, повинна стати доступна і зрозуміла документація всіх рівнів освітніх програм та їх якості. ВФМО вже констатувала у своєму меморандумі від 1998 року, що передбачається розробка Всесвітнього реєстру медичних інститутів, в якому планується представити список гарантій якості для медичних освітніх установ. І, зокрема, вказує, що вже включені до реєстру інститути досягли всесвітнього визнання і затвердили стандарти для медичних програм освіти.

Всесвітні стандарти ВФМО, представлені в згаданих вище трьох документах, об'єднують всі три етапи медичної освіти: базову медичну освіту, післядипломна медична освіта та неперервна професійна освіта.

Адміністративна рада ВФМО офіційно ввела термін «Неперервна професійна освіта», який означає період утворення або перепідготовки лікарів, що починається після завершення базового та післядипломної медичної освіти, що продовжується протягом всього професійного життя лікаря. Неперервна професійна освіта в корені відрізняється від попередніх двох етапів медичної освіти: базової та безперервної післядипломної.

У той час, як останні два супроводжуються певними правилами і нормами, «Неперервна професійна освіта», головним чином, має на увазі більшою мірою самоконтроль і засноване на практиці активне самонавчання, на відміну від контролю за навчанням з боку.

Мотивація до «Неперервної професійної освіти» для будь-якого лікаря обумовлена трьома основними факторами:

• професійним прагненням до забезпечення оптимальної турботи про кожного пацієнта;

• зобов'язанням враховувати вимоги роботодавців і суспільства;

• необхідністю зберігати в собі почуття задоволення, одержуване від роботи.

Стимулом для навчання протягом усього життя повинен з'явитися критерій для відбору студентів, що у медичні інститути і навчаються на всіх етапах медичної освіти.

Прогрес підготовки медичних кадрів в розвинених країнах орієнтований на відповідні потреби охорони здоров'я, і тут застосовується відомий метод планування підготовки фахівців, що сприяє оптимізації розвитку системи охорони здоров'я.

Існують у багатьох країнах і ідентичні за формою і змістом освітні технології. Їх якості та викладацькому майстерності надається першорядне значення, оскільки саме це визначає рівень ефективності навчального процесу. Робляться спроби максимального наближення освіти до медичної практики - так зване навчання на робочому місці. У цьому ж напрямку «працюють» і такі широко використовувані методи викладання як модульне навчання, групова динаміка, застосування комп'ютерної та аудіовізуальної технологій та ін. Застосування сучасних методів підготовки медичних кадрів надає своєрідний динамізм процесу навчання і підвищує його якість на всіх етапах безперервної медичної освіти.

Тенденція «індустріалізації» охорони здоров'я призвела до необхідності широкої підготовки менеджерів для цієї галузі. Існують різноманітні ефективні навчальні програми підготовки менеджерів, які застосовуються в основному на рівні неперервної професійної освіти.

Висококваліфіковані менеджери вважають: щоб успішно управляти, треба бути істинним професіоналом і володіти вмінням вирішувати конкретні проблеми, користуватися розташуванням керівництва і мати підтримку підлеглих. Успішне керівництво забезпечується наявністю цієї своєрідної тріади.

Вельми істотно на початковому етапі підготовки формування в індивідуума розуміння необхідності і готовності вдосконалення своїх знань протягом усього періоду професійної діяльності.

Пильна увага на міжнародному рівні приділяється і таку проблему, як міграція медичного персоналу з регіонів, що розвиваються світу в розвинені країни. Цей негативний процес характерний не тільки для сфери охорони здоров'я, але він особливо відчутний у даній сенситивної області людської діяльності. Профілактика міграції надзвичайно проблематична, оскільки вона породжена економічною нерівністю країн протягом тривалого періоду часу, і дане положення буде зберігатися, повідомимо, протягом багатьох десятиліть.

У більшості країн останнім часом надається особливе значення проблемам медичної етики при підготовці нового покоління фахівців медичного профілю і особливо питань біоетики в зв'язку з новими досягненнями в галузі молекулярної біології. Саме прорив в області біомедичних досліджень і створення нових технологій сприяють універсалізації навчальних програм, що дозволяють успішно здійснювати підготовку медичних фахівців відповідно до сучасних вимог охорони здоров'я і медичної науки.

В останні роки намітилася тенденція приватизації у галузі медичної освіти та охорони здоров'я. Комерціалізація цих сфер, які є основою так званих реформ в галузі освіти та охорони здоров'я, призводить до соціально-економічної нерівності членів суспільства. По суті, ці реформи створюють сприятливі умови для незначної привілейованої частини суспільства і мінімізують можливості більшості.

Необхідно підкреслити, що зазначені обставини зі зрозумілих причин призводять до зниження професійного рівня фахівців, а, отже, і якості наданої медичної допомоги.

Разом з тим, добре відомо, що високо компетентний фахівець забезпечує потреби населення в медичній допомозі на належному якісному рівні, охороняючи тим самим законні, права людини та її гідність.

На закінчення необхідно відзначити, що загальні закономірності й медичної освіти у світі, незважаючи на окремі негативні елементи його розвитку, створюють передумови формування медичного професіоналізму ХХI століття, такого необхідного для соціальноекономічного розвитку сучасного суспільства.

Література

1. Advisory Committee on Medical Training. Report and Recommendations on Undergraduate Medical Education. Doc. III/F/5127/3/92. Commission of the European Communities, Brussels, 1992.

2. World Federation for Medical Education The Edinburgh Declaration. Lancet 1988, 8068, 464.

3. WHO. Doctors for Health. A WHO Global Strategy for Changing Medical Education and Medical Practice for Health for All. WHO, Geneva, 1996.