Канд. пед. н. Ненько Ю. П.

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля

Практичні проблеми формування культури професійного мовлення майбутніх фахівців служби цивільного захисту

Педагогічний аналіз тенденцій реорганізації системи вищої освіти у вищих навчальних закладах ДСНС України дозволив помітити, що вони вкрай суперечливо відбиваються на сформованій практиці формування і розвитку соціально і професійно обумовленої мовної культури майбутнього офіцера і часто ведуть до негативних змін, самим гнітючим з яких є помітне зниження рівня особистісної, інтелектуальної та мовної культури постійного і змінного складу ВНЗ, повсюдне зловживання лихослів'ям, зневага до правил професійного мовного етикету [1].

Практичний досвід викладання гуманітарних дисциплін у ВНЗ пожежного спрямування дає змогу стверджувати, що в даний час питанню формування та розвитку національної мовної культури не приділяється належної уваги.

Незважаючи на те, що підготовка офіцерів-командирів включає в себе знання і неухильне дотримання правил статуту, етикету, вияви ввічливості і тактовності щодо старших за званням, командирів і начальників, товаришів по службі і підлеглих, і має на увазі здійснення ними управлінської (бойової і повсякденної), педагогічної та виховної діяльності у підпорядкованому підрозділі, сьогодні у ВНЗ не знижується, а в деяких з них зростає тенденція недооцінки ролі мовної культури в освітньому процесі як з боку органів управління освітою, так і з боку керівництва ВНЗ [2].

Так, аналіз планів методичної та наукової роботи двох навчальних закладів пожежного спрямування (із трьох існуючих) виявив відсутність у них заходів, що стосуються проблеми мовної культури; вивчення планів роботи кафедр дозволяє стверджувати, що питання підвищення якості мовного педагогічного спілкування в процесі підготовки випускників не порушувалося навіть при оцінці педагогічної майстерності викладачів.

Із цього випливає, що в більшості ВНЗ особистісній та мовній культурі постійного і змінного складу штучно відводиться другорядна роль, а це негативно відбивається на організації, змісті та методиці вдосконалення мовних навичок у курсантів та на освітньому процесі в цілому.

Крім цього, приймалися до уваги відомості, отримані в процесі обміну інформацією з викладачами кафедр, багаторазового опитування курсантів, відвідування занять з гуманітарних і спеціальних дисциплін, аналізу результатів стажування за останні роки, а також вивчення відгуків про результати перших років проходження служби випускників на первинних командних посадах.

Проведене дослідження феномена мовної культури стосовно навчання і виховання курсантів у сучасній вищій школі виявило ряд проблем, пов'язаних, в першу чергу, з якістю базової загальноосвітньої мовної підготовки абітурієнтів, що поступають до ВНЗ в останні роки.

Багаторічна робота з курсантами перших років навчання дозволяє відзначити незмінне зниження рівня базової підготовки абітурієнтів з української мови, що спостерігається протягом останніх років. Це частково відображає кризу середньої освіти.

Аналіз діючої системи розвитку мовних навичок у курсантів дозволив визначити наявність істотних недоліків в комунікативній підготовці майбутніх офіцерів. Розглянемо їх нижче.

Більшість курсантів не задоволені рівнем своєї грамотності, відчувають значні труднощі в оформленні усного та писемного мовлення (80% опитаних курсантів часто замислюються про правильність написання того чи іншого слова, постановки розділових знаків, а 14% відчувають ці труднощі постійно).

Курсанти, навіть володіючи навчальною інформацією, не здатні логічно і коректно сформулювати відповідь, правильно побудувати висловлювання (62% відзначили випадки, коли оцінка їх відповіді на занятті, заліку або іспиті була знижена через недостатньо правильне словесне формулювання, у 13% зазначені випадки мали місце неодноразово).

В польових умовах, що імітують бойову обстановку, при виконанні професійних обов'язків курсанти губляться, не можуть чітко поставити бойове завдання, організувати і скоординувати дії свого підрозділу (82% опитаних часто відчувають труднощі при підборі слів для правильного і точного вираження власної думки).

Курсанти не володіють навичками ораторського мистецтва, бояться виступати перед аудиторією, не володіють технікою переконання, культурою дискусії, диспуту (53% зізналися, що їм легше відповідати з місця, не виходячи до дошки, так як вони соромляться виступати перед колективом; 42 % бояться, що зіб'ються під час відповіді і будуть висміяні).

Разом з тим, позитивним бачиться той факт, що поступово все більше число курсантів, усвідомлюючи свої мовні проблеми в області володіння національною мовою, виявляють бажання вивчати українську мову в більшому обсязі і підвищувати рівень своєї мовної культури протягом всього навчання у вузі: в 2014 році про це заявили 64% опитаних; у 2015 році - 73%.

Література

1. Костин К. К. Некоторые пути совершенствования профессиональной подготовки личного состава в армиях зарубежных стран: Материалы международной научно-практической конференции / К. Костин. – Рязань: РВВДКУ, 2006. – С.75–79.

2. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: [Учебное пособие] / Г. К. Селевко. – М.: Народное образование, 2000. – 256 с.