Педагогика. Проблемы подготовки специалистов

К.е.н. Галицька Е.В.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

К.е.н. Савчук Л.М.

Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти» 
Національної академії педагогічних наук України, Україна

Донкоглова Н.А.

Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

Дотримання правил і норм ділового

етикету студентами ВНЗ

В сучасних умовах в системі вищої освіти створюються сприятливі умови не лише для формування базових і професійно-орієнтованих знань студентів, а й надається певний поштовх до самонавчання, самовиховання, самооцінки, максимально розкриваються індивідуальні якості та потенційні можливості кожного студента у пошуку та вирішенні поставлених завдань. Це є запорукою їх успіху у навчанні та адаптації до певних ситуацій в майбутній професійній діяльності. Особливо цьому сприяє вивчення такого навчального курсу як «Ділова етика» і її конкретно-практичного аспекту – етикету.

Етикет – дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моралі, виробленої протягом багатьох століть. Сформовані норми етикету є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми, без дотримання яких неможливі політичні, економічні, культурні відносини.

Знання ділового етикету набагато спрощують налагодження стосунків між колегами, друзями і рідними, а це дозволяє ефективно аналізувати проблеми, які виникають у міжособистісних стосунках та знаходити шляхи їх вирішення.

З’ясовано, що фахівці в царині етики та етикету особливо підкреслюють важливість знань теорії міжособистісних стосунків, вважаючи їх «ключем до успіху». При цьому зазначають, що такому успіху сприяє дотримання певних правил і норм, оскільки суб’єкти ділового середовища бачать і звертають увагу на те, як ви виглядаєте, як ви дієте, як ви говорите, як ви пишете тощо [4].

Одним з найважливіших чинників, що формують особистість, є мистецтво спілкування. Як основа життєдіяльності людей та їх взаємодії, спілкування є невід’ємною частиною людського життя. Саме спілкування допомагає глибше розглядати міжособистісні взаємини сприйняття та розуміння співрозмовниками одне одного, їх згуртованість чи конфліктність тощо.

Для кращого розуміння методів та прийомів впливу на співрозмовника в процесі спілкування, було проведено вибіркове обстеження студентів магістерської програми «Фінанси» 2 року навчання та аспірантів, яким було запропоновано анкету, розроблену авторами статті, з певним переліком питань [2]:

Респонденти вважають, що людину робить гарним співрозмовником поєднання вмінь говорити і слухати (85,7%), при цьому більшість при інтерв’юванні підкреслювала пріоритетність вміння слухати.

З метою викликати у співрозмовника симпатію й довіру респонденти вважають необхідним уникати смислових і емоційних «полюсів» (юнаки – 62,5%, дівчата 57,7%), але при цьому юнаки - розумно завищувати початкові вимоги (56,3%), а дівчата - критикувати лише те, що шкодить (53,9%).

Переважна більшість респондентів – юнаків, щоб запам’ятати ім’я та по батькові нового знайомого асоціюють – з ім’ям та по батькові відомих їм людей (62,5%), а дівчата – знаходять привід, щоб проговорити вголос (57,7%). Останній прийом вважається найбільш ефективним для запам’ятовування ім’я та по батькові.

Виявлено, що 92,3% дівчат та 87,5% юнаків надають перевагу рефлексивному слуханню. Респонденти визнають за краще слухання, оскільки це дає можливість засвідчити свою зацікавленість під час розмови. При цьому використовують уточнюючі питання та невербальні засоби спілкування (активна поза, жести, зацікавлений погляд). Про це, свідчать відповіді на запитання анкети щодо прийомів які, на погляд респондентів, найбільш сприяють ефективному слуханню.

З метою запобігти критиці, найчастіше респонденти дотримуються правила, що критикувати слід вчинки людей, а не їх особисто: юнаки – 81,3%, дівчата – 84,6%, оскільки, коли переходять на особистість, породжується конфронтація, що віддаляє сторони і перешкоджає взаєморозумінню. Також як юнаки, так і дівчата надають перевагу таким правилам: зберігати рівний тон (юнаки – 75,0%, дівчата – 80,8%), вміти слухати пояснення особи, яку критикують (юнаки – 68,8%, дівчата – 76,9%).

З’ясовано, що розуміння один одного при телефонних розмовах гірше, ніж при безпосередньому спілкуванні. Необхідно бути хорошим слухачем, оскільки, особливо по телефону співрозмовники можуть говорити про різні речі, але цього не розуміти. Респонденти – юнаки, визначаючи вади телефонної розмови характерні для них, насамперед, називають невизначеність мети розмови (68,8%) та відсутність плану й підготовлених ключових слів (62,5%); дівчата - імпровізацію, замість підготовки до розмови (80,8%) та некоректність домовленостей (73,1%). Левова частка усієї сукупності респондентів (52,4%), називає особистим недоліком при телефонних розмовах надання переваги монологу, замість слухання відповідей на поставленні питання.

Всі 100% респондентів зазначили стандартні фрази ділової переписки, якими прийнято починати та закінчувати письмове звернення, серед сильних сторін письмової мови як юнаки, так і дівчата вважають: чіткість, визначеність, деталізацію, однозначність тощо. Серед слабких – неможливість емоційного впливу, сухість, відсутність невербальних засобів спілкування, зокрема міміки, жестів тощо.

Вплив окремої людини на інших людей залежить не тільки від її розуму, сили, волі, культури, але і від того, яке враження вона справляє на оточуючих, наскільки у неї привабливий вигляд. Велике значення має і як образ людини сприймається оточуючими. Створення позитивного образу (іміджу) грає визначну роль у досягненні успіху, спочатку в студентські роки, а пізніше і в практичній діяльності, оскільки у грамотно створеному іміджі узгоджено всі деталі – не тільки зовнішні атрибути (стиль одягу, зачіска, аксесуари), але й голос, манери поведінки тощо. Відповідність ділового іміджу професійній діяльності фахівця – це довгостроковий вклад у професійний і особистий успіх.

Формування іміджу може бути цілеспрямованим, і тоді спеціалісти з іміджу (іміджмейкери) свідомо підсилюють потрібні (необхідні) якості і послаблюють, затушовують, роблять спробу приховати, небажані якості. Характеристики, які створюють імідж людини, автори на основі [3,4,5] виокремлюють в такі групи: зовнішній вигляд, інтелектуальне враження, психологічні характеристики, соціально-психологічні характеристики, соціальні характеристики, статусне сприйняття.

Для кращого розуміння сутності ділового іміджу, чинників, що впливають на його формування та визначення пріоритетності окремих характеристик іміджу людини, було проведено вибіркове обстеження студентів магістерської програми «Фінанси» 2 року навчання та аспірантів, яким було запропоновано анкету, розроблену авторами статті, з певним переліком питань [2]:

Обстежена сукупність як юнаків, так і дівчат одностайно вважають, що зовнішній вигляд, одяг, загальний образ впливають на успіх як в діловому, так і в повсякденному житті.38,9% юнаків та 71,4% дівчат, підкреслюють за необхідне слідкувати за модою.

В процесі обстеження респондентами-юнаками було зазначено такі якості (проранжовано за значимістю), які цінують в діловій жінці: наполегливість, впевненість в собі; зовнішній облік, стильність, охайність; ділові якості: цілеспрямованість, відповідальність, пунктуальність тощо. Респондентами-дівчатами відповідно: ділові якості; ввічливість, вихованість, тактовність; охайність, зовнішній облік; комунікабельність тощо.

Майже одностайно юнаки і дівчата звертають увагу на охайність людини, так 82,6% опитаних вважають, що неможна класти в зовнішню кишеню піджака ручку, олівець, гребінець і 100% опитаних вважають, що жінки звертають увагу як начищене взяття у чоловіків. 89,1% респондентів в процесі опитування зазначили, що в діловому спілкування, не слід бути завжди максимально серйозним і 87,0%, що гумор під час спілкування полегшує взаєморозуміння. Відповідь «так» на питання, що стосуються ділової етики, зокрема, дотримання вимог та правил листування дали 95,6% всієї сукупності респондентів, телефонного спілкування - 100%.

Респонденти-дівчата, вважають, що при ділових контактах краще враховувати ситуацію і діяти відповідно до неї (64,3%); при цьому респонденти-юнаки віддають перевагу «твердженню» (53,0%); як юнаки (16,7%), так й дівчата (7,2%) висловлюють думку, що ставити «питання» слід тільки в окремих випадках. В ділових контактах, слід показувати свою відкритість, так вважають і юнаки (77,9%), і дівчата (82,3%). При нетактовному висловлювані, яке зачепило під час розмови, 55,6% юнаків і 64,3% дівчат вважають, що слід зробити паузу перед висловлюванням. А рішучу відсіч, ураховуючи обставини, вважають, відповідно, 44,4% юнаків та 35,7% дівчат.

З’ясовано, що в діловому колі респонденти вважають, слід завжди поводитись спокійно, стримано, тактовно (60,9%), але також ураховувати обставини (39,1%). Приємно зазначити, відсутність інших відповідей на поставлене питання.

Таблиця 3. Розподіл респондентів залежно від поведінки в різних життєвих ситуаціях

Життєва ситуація	Стилі поведінки
	Стримано, спокійно	За обставинами	Емоційно	Розкуто	Разом
у колі близьких та рідних	29	7	4	6	46
у колі колег по навчанню	19	7	5	15	46
у діловому колі	28	18	-	-	46

У колі близьких та у колі колег по навчанню опитувані в більшій мірі зазначали на необхідність стриманої, тактовної поведінки відповідно, 63,1% та 41,3%. Необхідно звернути увагу, на стиль емоційного сприйняття ситуації, у колі близьких – 8,7% та у колі колег по навчанню – 10,9%; а також розкутість поведінки, відповідно, 13,1% та 32,6%.

Результати дослідження, зокрема опитування щодо методів і прийомів впливу на співрозмовника в процесі спілкування та іміджу ділової людини, стилю одягу та поведінки в різних життєвих ситуаціях, оцінки ділових і особистісних якостей чоловіків і жінок будуть використані в подальшій науковій та навчальній роботі.

Література:

1. Галицька Е.В. Імідж ділової людини та чинники впливу на його формування / Е.В. Галицька, Н.А. Донкоглова // Наукові записки НаУКМА. – Том 120. – 2011. – С. 12-17.

2. Галицька Е.В. Основні методи та прийоми впливу на співрозмовника в процесі спілкування / Е.В. Галицька, Н.А. Донкоглова // Наукові записки НаУКМА. – Том 133. – 2012. – С. 23-27.

3. Основні поняття про етику та етикет: Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/12120.

4. Честара Дж. Деловой этикет: Паблик рилейшенз для всех и каждого / Джон Честара; пер. с англ. Л. Бесковой. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2007 – 336 с.

5. Шейнов В.П. Искусство управлять людьми
В.П. Шейнов. – Минск: Харвест, 2004. – 512 с.