Музика І. Р.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Професійна підготовка фахівців з соціальної роботи

в Україні та Великій Британії

На сьогоднішній день успішність становлення та розвиток соціальної роботи та соціальної педагогіки значною мірою залежить від вивчення, розуміння та адаптації зарубіжного досвіду здійснення соціально-педагогічної діяльності. Питання підготовки фахівців з соціальної роботи до професійної діяльності й формування готовності до її здійснення – одне з основних у соціальній педагогіці. Тому аналіз та вивчення зарубіжних тенденцій є корисними для вдосконалення системи підготовки працівників соціальної сфери в Україні. Вагомий внесок відіграють дослідження професійної підготовки соціальних педагогів В. Бочарової, О. Васюк, Ю. Галагузової, І. Звєрєвої, А. Капської, Т. Кремнєвої, О. Пічкар, І. Миговича.

Професійна підготовка фахівця із соціальної роботи основана на кваліфікаційних вимогах, що поєднують у собі сукупність професійних вимог, характеристик, показників, цінностей, ролей, функцій тощо.

Фахівець із соціальної роботи – це особа, яка має необхідні інтелектуальні, моральні, особистісні якості для виконання особливого, інтегрованого, універсального виду діяльності у соціальній сфері [5, с. 76].

У Великій Британії існує величезний досвід професійної підготовки соціальних робітників: вони повинні мати певний арсенал умінь і навичок, володіти глибокими знаннями в галузях наук про людину: медицини, психології, соціології, педагогіки, економіки, права, етики. Володіння теорією, методикою і технологією соціальної роботи і вміння їх застосувати, а також особисті якості і здатність до творчості розглядаються як готовність спеціаліста до професійної діяльності [3, с. 87].

Підготовка соціальних працівників організовується та забезпечується університетами або коледжами у співпраці з різними типами соціальних агентств. Вони беруть на себе спільну відповідальність за відбір студентів, їх навчання і оцінювання, а також підтримку їх підготовки на сучасному рівні.

Для того, щоб отримати спеціальність соціального працівника, кандидати повинні довести, що вони підходять для цієї роботи. На додаток до академічної придатності, їм потрібне відчуття зрілості, співчуття і здорового глузду, які можна отримати лише з власного життєвого досвіду і від роботи з людьми, тому часто трапляється, що багато студентів вже мають попередній досвід роботи в соціальних агентствах, деякі, як добровольці, інші – в різних видах соціальної роботи [4, с. 13].

Студенти соціальної роботи навчаються два роки для отримання диплома практичного соціального працівника (DipSW), частина часу відводиться навчанню в університеті або коледжі, а решта на робочому місці під наглядом компетентного кваліфікованого і досвідченого соціального працівника. Під кінець підготовки соціальних працівників починають готувати до роботи в специфічних конкретних закладах та установах. В кінці підготовки студентів соціальної роботи оцінюють, щоб переконатися, що вони мають знання, вміння, цінності і компетентність, які потрібні для того, щоб допомогти людям, які зазнають труднощів у вирішенні своїх життєвих проблем.

У Великій Британії структура підготовки фахівців соціальної роботи представлена різнорівневою багатоступінчастою системою. Перші чотири ступені – недипломовані соціальні працівники, які безпосередньо забезпечують обслуговування клієнтів у різних соціальних закладах, 5–6-й ступені – дипломовані фахівці соціальної роботи, які пройшли відповідну підготовку в університетах чи коледжах [4, с. 10].

На даний момент в Україні є ще безліч нерозв’язаних питань, які стосуються не тільки підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів, але і їх подальшої професійної діяльності, яка пов’язана з розподілом посадових обов’язків залежно від місця праці, виконанням основних функцій та завдань. Та навіть попри це, в системі освіти нашої держави закладено міцний «фундамент» підготовки майбутніх спеціалістів з соціальної роботи, наповнений глибокими теоретичними знаннями та багатим практичним досвідом.

Сьогодні у сфері соціально-педагогічної освіти напрацьовані у ВНЗ певні здобутки:

1. Вперше в Україні здійснено розробку та затвердження державного галузевого стандарту спеціальності "Соціальна педагогіка" та "Соціальна робота" (для освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр").

2. На основі державних галузевих стандартів спеціальностей "Соціальна педагогіка" та "Соціальна робота" розроблено комплекс модульних програм для забезпечення освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр" за вимогами кредитно-модульної системи.

3. Відповідно до державних галузевих стандартів підготовки фахівців з соціальної педагогіки і соціальної роботи в основному наявне методичне забезпечення спеціальностей "Соціальна педагогіка" та "Соціальна робота" на засадах кредитно-модульної системи.

4. В Україні функціонують авторські школи соціальної роботи і соціальної педагогіки проф. Капської А.Й. (м. Київ), проф. Мигович І.І. (м. Ужгород), проф. Харченко С.Я. (м. Луганськ), проф. Міщик Л.І. (м. Запоріжжя) та ін., які порушили і розв'язали широке коло теоретичних і практичних питань, пов'язаних із створенням умов для соціального становлення особистості загалом і підготовки соціальних працівників до професійної діяльності зокрема.

5. Система соціально-педагогічної освіти вийшла на якісно новий рівень завдяки підготовці викладачів соціально-педагогічних дисциплін, що здійснюється в межах освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" і яка гарантує фахову компетентність майбутнього спеціаліста соціальної та соціально- педагогічної сфери.

Випускники вищих навчальних закладів, що оволоділи вищезазначеними спеціальностями сьогодні працюють у таких сферах:

- сфера освіти: вищі навчальні заклади; загальноосвітні школи; школи інтернати; дитячі будинки; центри дитячої творчості;

- сфера охорони здоров'я: соціально-реабілітаційні центри, інтернати, дружні клініки для молоді;

- сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування, притулки, кризові центри для жінок;

- соціально-економічна сфера: підприємства, організації, фірми;

- центри для молоді: клуби, громадські об'єднання [2, с. 12-13].

Отже, сфер для майбутнього працевлаштування випускника є достатньо в нашій державі. Як свідчить практика, кожен студент може обрати свою сферу майбутньої діяльності ще протягом навчання у різних освітніх закладах завдяки організації практичних занять на різних базах практики. Саме такі заняття дозволяють не тільки краще ознайомитись з діяльність соціального педагога в різних установах, але і допомагають у виборі майбутнього професійного шляху.

Підготовка соціальних працівників в Україні та Великій Британії має суттєві відмінності. По-перше, в нашій державі не ведеться ґрунтовна підготовка соціальних працівників для роботи в соціальних службах, однак, студенти з наявним дипломом соціального педагога чи соціального працівника мають право працювати в таких установах. Також є деякі відмінності в системі навчання, яка включає навчальні плани, перелік навчальних дисциплін, проведення лекційних та практичних занять. Та спільними для обох цих країн залишаються принципи підготовки фахівців з соціальної роботи: гуманізм, демократизм, партнерство, рівність, які є дуже важливими складовими соціальної взаємодії соціального працівника та клієнта.

Література:

1. Васюк О. В. Професійна підготовка фахівців з соціальної роботи у Великобританії / О. В. Васюк // Педагогічні науки, 2011. – № 58. – С. 8.

2. Капська А. Й. Деякі аспекти професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників / А. Й. Капська. – Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. – Глухів : ГНПУ ім. О. Довженка, 2010. – С. 12 – 16.

3. Кремнєва Т. Л. Технологія навчання практиці соціальної роботи у Великій Британії / Т. Л. Кремнєва // Педагогіка, 2001. − №1. – С. 82 – 87.

4. Пічкар О. П. Система підготовки фахівців соціальної роботи у Великій Британії : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / О. П. Пічкар. – Тернопіль, 2002. – 24 с.

5. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика) : навчальний посібник / Л. Т. Тюптя, І. Б. Іванова. – Київ : Знання, 2008. – 113 с.