Найдьон Я.П.,

студентка юридичного факультету

Науковий керівник: Гаджиєва Ш.Н., к.ю.н., викладач

Запорізький національний університет

м.Запоріжжя, Україна

Втілення основних принципів господарського судочинства при перегляді судових рішень

Принципами господарського судочинства є основні правові ідеї, на яких побудовано господарське судочинство і які визначають таку його організацію, яка забезпечила б винесення законних і обґрунтованих судових рішень.

У юридичній літературі принципи господарського судочинства визначаються також як основні правила діяльності господарського суду, основна база, за допомогою якої будується господарський процес і відносини, що виникають у галузі судочинства [1, с.9].

Значення принципів господарського судочинства полягає у тому, що вони є орієнтиром у нормотворчій діяльності при вдосконаленні господарського процесуального законодавства; дають змогу господарському суду забезпечити правильне з’ясування господарського процесуального законодавства та застосування його згідно з дійсним змістом [2, с.25]. Ці властивості мають місце не тільки при розгляді справи у місцевому господарському суді, а також при перегляді справи в апеляційному, касаційному провадженні, у Верховному Суді України та за нововиявленими обставинами. Цим обґрунтовується актуальність та необхідність дослідження [3, с. 174].

Питанням застосування принципів у господарському судочинстві присвятили свою увагу такі вченні, як: Балюк І. А., Беляневич О. А., Біда К. М., Притика Д. М та ін. Проте, реалізація принципів при перегляді судових рішень у господарському судочинстві не була окремим предметом дослідження.

Принципи знаходять свій прояв і реалізацію у всій діяльності господарських судів, на всіх етапах господарського процесу (в судах першої інстанції, при перегляді судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, ВСУ чи за нововиявленими обставинами). Вони регулюють найбільш важливі сторони правозастосовчої діяльності господарських судів. Тому дійсний зміст кожного з цих принципів та їх значення можуть бути розкриті лише в результаті аналізу відповідних норм законодавства про господарські суди та практику їх застосування[1, с. 11]. Орієнтуючись на міжнародно-правові стандарти здійснення правосуддя, більшість принципів судочинства отримало своє закріплення в Конституції України, у законодавстві про судоустрій та галузевому процесуальному законодавстві. Так, у систему принципів всіх інстанційних ланок судочинства входять загальні, закріплені в Конституції України. До них належать: законність (ст. 129); здійснення правосуддя судом, у тому числі шляхом розгляду справ за нововиявленими обставинами (ст. 124); рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, у тому числі з перегляду справи за нововиявленими обставинами (ст. 129); одноосібний і колегіальний розгляд справ (ст. 129); незалежність суддів і підпорядкування їх лише закону (ст. 129); гласність судового розгляду та повна фіксація технічними засобами (ст. 129); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129); обов’язковість рішень суду (ст. 129)[4 с. 174]. Названі принципи є конституційними, носять загальногалузевий та загальностадійний характер, маючи особливості їх реалізації в окремих видах та стадіях судочинства.

В юридичній науці існують різні погляди на систему принципів, їх кількість, підстави їх класифікації. Найпоширеним є поділ принципів господарського процесуального права за об’єктом регулювання на дві групи: судоустрою та судочинства [3, с. 26].

Прояв дії деяких принципів господарського судочинства може відрізнятись в процесі розгляду судової справи у суді апеляційної і касаційної, ВСУ від прояву тих же принципів у суді першої інстанції, тому розглянемо прояв окремих принципів більш детально.

Конституційний принцип незалежності суддів і підпорядкування їх Конституції України і закону при перегляді судових актів має свій прояв у процесі реалізації виключної компетенції особи, яка веде відповідне провадження, а саме судді, який переглядає рішення, ухвали, постанови господарського суду за своїм внутрішнім переконанням.

Особливе значення даний принцип набуває у перегляді судових актів в апеляційній, касаційній інстанціях, ВСУ та за нововиявленими обставинами, тому що саме в них важливе усунення впливу на суд не тільки стороннього тиску невизначеного кола суб’єктів, а з боку самої судової системи. Суд, що переглядає судовий акт, повинен оцінювати докази за внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному, об’єктивному й безпосередньому розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, при цьому не враховуючи як обов’язкові оцінки доказів та висновки попереднього розгляду конкретної справи [3, с. 175].

В апеляційному, касаційному провадженнях, у провадженні перевірки ВСУ, перегляду за нововиявленими обставинами діє т принцип законності, який є загальноправовим (міжгалузевим) принципом, характерним для будь-якої галузі права, у зв’язку з чим досліджується в загальній теорії права і галузевих юридичних науках.

Законність у діяльності господарських судів означає повну відповідність всіх судових рішень і процесуальних дій суддів і учасників процесу, які здійснюються при вирішенні спорів, нормам матеріального і процесуального права. Цей принцип включає вимогу до суддів правильно застосовувати норми матеріального права і здійснювати процесуальні дії, керуючись законодавством України про судочинство у госпо дарських судах.

Для касаційного суду принцип законності має особливе значення, оскільки саме господарський суд касаційної інстанції відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу ( далі – ГПК) перевіряє законність рішень і постанов, прийнятих господарськими судами першої та апеляційної інстанцій [5, с. 176].

У всіх формах судового перегляду застосовується принцип гласності, що полягає у відкритості судового розгляду справ. Варто звернути увагу, що порівняно з першою та апеляційною інстанціями у касаційному провадженні фактично не має необхідності у гласності процесу для сторонніх осіб. Таке положення було б вдало закріпити до ГПК.

Принцип диспозитивності визначає механізм руху господарського процесу, відображає автономність суб'єктів господарських правовідносин, проте в апеляційній та касаційній інстанціях він є досить обмеженим. Наприклад, у господарському суді апеляційної інстанції не можуть бути заявлені нові вимоги, які не були предметом розгляду в господарському суді першої інстанції; не допускається з’єднання і роз’єднання заявлених вимог, зміна предмета або підстави позову, зміна позовних вимог, пред’явлення зустрічного позову, видача наказу. У касаційному судочинстві, порівняно з першою і апеляційною стадіями судочинства, дія принципу диспозитивності істотно обмежена. Це пояснюється контрольним характером розгляду касаційних скарг, де особи, які беруть участь у справі, мають менше можливостей реалізувати свої права щодо розпорядження предметом спору. Їх активність зосереджена на рішенні, що набрало законної сили та існує в тому вигляді, в якому прийнято судом, що вирішив спір. Рішення, на відміну від позовних вимог, позивач не може ні змінити, ні зменшити, ні вийти за його межі тощо. У результаті в касаційній інстанції принцип диспозитивності деякою мірою втрачає свій «рух», і в його реалізації більше помітна формальна сторона [4, с. 178].

Отже, на підставі охарактеризовних принципів можна відмітити їх застосування на всіх стадіях господарського процесу, однак, прояв дії деяких принципів господарського судочинства в процесі розгляду справи в апеляційній та касаційній інстанції, ВСУ відрізняється від прояву тих же принципів в суді першої інстанції. Зокрема, можна говорити про обмеженість дії принципів на стадії перегляду судових рішень.

Література:

1. Господарське процесуальне право: Підручник / В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос (ст.), В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. – 2ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. –378 с.

2. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 248 с.

3. Ніколенко Л.М. Реалізація основних принципів господарського судочинства при перегляді судових актів /Л.М. Ніколенко/ Часопис Київського університету права. – 2013. - № 1. – с.174-180

4. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 30. – Ст. 141

5. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 № 1798-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12