Фізична культура і професійний спорт / 1.Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Арканія Р.А.

Харківська державна академія фізичної культури

Структурно-фазовий аналіз техніки ударних рухів

в таеквондо

Не дивлячись на те, що структурно-фазовому аналізу техніки єдиноборств присвячена достатня кількість наукових робіт, низка запитань залишилася ще маловивченою. Особливо це відноситься до дослідження техніко-тактичних дій в таеквондо. Перспективним напрямом наукових досліджень є пошук провідних елементів в структурі техніки атакуючих дій в таеквондо, від яких залежить керованість руху, єдність і взаємозв'язок його частин у просторі та часі. Вивчення стану питання показало, що наукові дослідження в єдиноборствах спрямовані на пошуки елементів рухових структур, далеко неоднакових за своєю значимістю. Детальний аналіз технічної майстерності створює передумови для цілеспрямованого управління і вдосконалення техніки атакуючих дій в поєдинках. Для вивчення структури виконання технічних прийомів потрібне дослідження окремих елементів і їх взаємозв'язку в цілісній системі рухового акту.

Оцінку раціональності складно тактико-технічної дії таеквондиста не можна розглядати у відриві від ефективності діяльності змагання. Аналізуючи ударні дії, деякі дослідники звертають увагу тільки на дію що атакує, на особливості повороту ніг, тазу, поворот до супротивника, траєкторію удару. Раніше правила ведення поєдинку дозволяли проводити прийоми з ретельною підготовкою технічної дії, оскільки таеквондисти значний час знаходилися в стійці і проводили 2-4 удари за раунд. Сучасні вимоги діяльності змагання виключають таку можливість (оголошується попередження, якщо довго простоювати в стійці без атаки). Нині пред'являються високі вимоги до якості проведення ударних дій, оцінюється складність руху, точність попадання, рівень попадання, за що додається бал. Поєдинки стали інтенсивними, динамічними, непередбачуваними, з обопільними атаками. Ведення поєдинку значно активізувалося, суддівство стало жорсткішим. Вимогами змагальної діяльності Національної федерації посилилися вимоги до технічної майстерності таеквондистів. Їм доводиться приймати рішення в дуже короткий час – за 10-15 секунд. Спостерігається істотний постійний дефіцит часу.

Проведені нами дослідження виявили, що в поєдинку, як правило, здобуває перемогу не той таеквондист, який має швидкісно-силові якості, а той, який уміє проводити технічні дії в потрібний момент. Ця якість грає важливу роль, сприяє проведенню технічної дії спортсменом в найкоротші проміжки часу поєдинку.

Змагальна діяльність є найважливішим критерієм оцінки раціональності техніки ударних рухів в таеквондо. Сучасний рівень розвитку таеквондо пред'являє підвищені вимоги до уміння спортсмена проводити атакуючі дії в умовах дефіциту часу, силового опору і в стані стомлення. Таеквондисту доцільно починати технічну дію з провідного елементу руху, який сприяє виведенню супротивника з рівноваги після удару. Суворі правила, що регламентують сучасні поєдинки, вимагають ведення їх з граничною самовіддачею. Щонайменша пасивність спортсменів негайно карається. Це значною мірою ускладнює виконання технічних дій в сутичках рівних під силу супротивників. Тому важливого значення в таких умовах набуває техніко-тактична підготовка таеквондиста.

Зміни в правилах диктують і новий підхід до усіх аспектів підготовки таеквондиста. Особливо відмітимо, що сучасні вимоги змагальної діяльності змінили параметри нарахування балів : за удар в тулуб – один бал; за удар в голову – два бали; якщо після проведеної технічної дії спортсмен, що атакується, втратив контроль або втратив свідомість – нараховується ще один бал або присуджується перемога. Тому спостерігається зміна стійки таеквондиста, яка стає вищою, пряма спина, ноги і таз розгорнуті від супротивника.

На основі аналізу діяльності змагання нами виявлена важлива тенденція – в умовах ліміту часу і потужного захисту зростає роль ударних дій в таеквондо, які характеризуються високою амплітудою, великою силою удару, високою швидкістю і оперативним рішенням динамічних ситуацій, що приносять чистий бал або перемогу. Це сприяє економії сил і енергії, розвитку тактико-технічної майстерності таеквондистів.

Узагальнення результатів аналізу змагальної діяльності дозволило нам виявити слабкі і сильні сторони системи техніко-тактичної підготовки таеквондистів, оцінити пропозиції провідних тренерів і фахівців з розвитку таеквондо, намітити перспективні напрями розвитку, розробити моделі техніко-тактичної підготовки з використанням тренажерів.

Вдосконаленню технічних дій в таеквондо сприяє використання у процесі тренування методів, що знижують час на пошук оптимального рішення з декількох можливих альтернатив. Розділяючи структуру атакуючих дій на частини, ми вважаємо необхідним виходити з рухових завдань, які повинні вирішувати таеквондисти в кожній з частин. Ці рухові завдання визначають кінетику і динаміку рухів, що дозволило нам виділити в структурі атакуючих дій таеквондиста чотири фази: підготовчу, робочу, фазу реалізації і завершуючу.

Спираючись на структурно-фазовий аналіз побудови рухів таеквондиста, ми дійшли висновку, що фази підготовчих дій включають елементи, без яких неможливо здійснити управління рухами. При аналізі техніки ударних дій в таеквондо нами приділялася увага пошуку найбільш досконалої їх структури. При цьому ми звертали увагу, передусім, на провідні елементи. Це, за нашим переконанням, є одним з найбільш дієвих засобів модернізації техніки в таеквондо.

Вивченню і науковому обґрунтуванню методик навчання техніці виконання атакуючих дій присвячені роботи багатьох авторів. Проте в цих роботах знаходиться недостатній обсяг відомостей відносно ударних дій з обертанням. Проведений в ході дослідження бібліографічний аналіз виявив, що в деяких публікаціях знаходиться ряд суперечливих рекомендацій, що не задовольняє запитам сучасної теорії і практики таеквондо. На нашу думку, недостатньо вивчені роль обертання як провідного елементу біомеханічної структури техніки атакуючих дій і його вплив на результативність в конкретній динамічній ситуації, не визначена оптимальна позиція атакуючого спортсмена і спортсмена, що атакується, в тактичних ситуаціях в умовах відволікаючих чинників.