Экономические науки/14.Экономическая теория.
к.е.н., доцент Кононова І.В.
ДВНЗ «Придніпровська академія
будівництва і архітектури»
Драйвери як механізми розвитку
соціально-економічних систем
Поняття «драйвер» у загальному сенсі визначається як керуюча програма, що
зв'язує інші програми і програмні сервіси з операційною системою і апаратним
пристроєм, тобто з чимось більш загальним і більш високо і складно
організованим. Виникло це поняття в інформатиці бо саме сукупність різних
драйверів формує комп'ютер як складну і багатофункціональну систему[1]. Ми ж
розглядаємо драйвери під іншим кутом зору, через призму економіки і управління.
На нашу думку драйвери розвитку - є сукупністю складних механізмів, які
акумулюють імпульси до прискорення розвитку соціально-економічної системи та
виступають його каталізаторами, певним чином, залучаючи для цього розрізнені ресурси
(матеріальні, фінансові, інформаційні, трудові тощо). Драйвери самі по собі не забезпечують
розвитку, а тільки частково формують для нього відповідні чинники.
Драйвери можуть мати різну природу, проте їх основна функція полягає у формуванні
цілісної системи вертикальних і горизонтальних зв'язків, що уловлюють і
поширюють імпульси до розвитку [2].
У даній роботі під драйвером будемо розуміти чинники, що сприяють досягненню певного господарського результату
соціально-економічних систем, який характеризується відповідним показником.
Однак доцільно припустити, що різні драйвери діють неоднаково, з різною силою і
спрямованістю, крім того, в різний спосіб. Так, окремі драйвери можуть діяти
рівномірно і постійно, а інші стихійно, сплесками. Таким чином, виникає наукова
проблема, як виділити і оцінити ті моменти впливів драйверів, які мають
вирішальний вплив і призводять до якісних змін системи.
У природничих науках такі явища описують за допомогою категорії імпульсів
сили, при цьому в матеріальних системах така сила є механічною. Соціально-економічні
системи є нематеріальними і тому поняття сили в таких системах виступає
гіпотетичною її характеристикою [3]. Така ситуація обумовлена тим, що в
економіці не існує єдиних натуральних або умовних одиниць виміру, крім того,
взаємодія таких систем проявляється тільки через відповідні зміни ознак у
матеріальних системах.
На нашу думку найбільш зручним поясненням феноменальної сутності драйвера
розвитку є його трактування на основі класичної моделі контуру управління [4].
Тобто драйвери виникають в соціально-економічній системі певного рівня, яка є
частиною соціально-економічної системи вищого рівня.
Співвідношення між соціально-економічними системами різного рівня та
драйверами їхнього розвитку наведено на рисунку
Рис.1. Трьохрівнева
модель драйверів розвитку соціально-економічних систем
Як видно з наведеного рисунку 1., ми маємо справу з досить жорсткою
конструкцією взаємозв'язків як по вертикалі, так і по горизонталі. Однак ця
жорсткість архітектоніки всієї конструкції пояснювана тим, що перехід з однієї
системи координат в іншу здійснюється в результаті включення сформованих
драйверів розвитку, є результатом спільних дій всіх трьох учасників процесу -
держави, галузі і підприємства, - знаходяться в межах відповідного
інституційного поля під впливом зовнішніх (екзогенних) і внутрішніх
(ендогенних) (імпульсів).
Забезпечення розвитку соціально-економічної системи на макрорівні (на рівні
держави) і суттєве розширення його складових припускають не тільки пошук
галузевих і територіальних імпульсів до зростання, але і вибудовування
драйверів, що сприяють трансляції зовнішніх і внутрішніх імпульсів в
інтегрований розвиток всієї країни. Тобто найбільш пильну увагу слід приділити
формуванню драйверів.
На макрорівні драйвери розвитку передбачають формування такої конфігурації чинників
розвитку, що включає і інфраструктуру, і логістику, і сприятливе підприємницьке
середовище, і систему стійких регіональних, міжгалузевих і внутрішньогалузевих
коопераційних зв'язків, управлінські традиції, розвиток соціального капіталу тощо.
У той же час оптимальність поєднання цих чинників є значною мірою специфічною
для кожної окремої національної економіки.
Отже,
результати дослідження можуть стати підґрунтям для визначення шляхів
забезпечення розвитку соціально-економічних систем на різних рівнях ієрархії.
Література:
1. Журавльова І. В. Використання нейронних мереж у процесі форсайту функціонування інтелектуального капіталу підприємства[Електронний ресурс] / І. В. Журавльова // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного університету. Економічні науки. - 2014. - Вип. 26. - С. 81-89. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvbdfa_2014_26_11
3. Рижко В.А. Концепція як форма наукового знання: Монографія. – К.: Наукова думка,
1995. – 212 с.