Экономические науки / 6. Маркетинг и менеджмент

Д.е.н., професор Тараненко І.В., аспірант Кулєба О.О.

Університет імені Альфреда Нобеля

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

Конкуренція як явище має давню історію та до кінця XVIII ст. конкуренція не була предметом дослідження економічних наук.

Але з розвитком ринкової економіки поняття конкуренції набуває рушійної сили в процесі еволюції взаємовідносин суб'єктів, що функціонують в певному господарському середовищі. Першим, хто заговорив про конкуренцію як про силу, яка здатна встановити та регулювати рівновагу на ринку, був А. Сміт.

А. Сміт трактував конкуренцію як поведінкову категорію, коли індивідуальні продавці і покупці суперничають на ринку за більш вигідні умови продажу та купівлі товарів. Конкуренція – це та сама "невидима рука" ринку, яка координує діяльність його учасників. Найбільший розвиток конкуренція отримує в умовах капіталістичного виробництва. Мета конкуренції – боротьба за отримання більшого прибутку [1].

У сучасній економіці конкурентне середовище стає все більш нестабільним та невизначеним, через це виникають нові форми та інструменти конкуренції, урізноманітнюються підходи до її визначення.

Фатхутдінов Р.А. пропонує розглядати конкуренцію як процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для здобуття перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [2]. Водночас запровадження маркетингового управління в діяльність більшості сучасних підприємств обумовило розуміння конкуренції через змагання за найкращі умови не на ринку в цілому, а в певних ринкових сегментах:

– конкуренція як суперництво щодо входження в найбільш прибуткові та перспективні ринкові сегменти;

– конкуренція як боротьба за місце в сегменті, від якого залежить розмір прибутку.

Тобто в конкуренції перемагає той суб’єкт господарювання (підприємство), який найкращим чином може задовольнити потреби цільового споживача та інших стейкхолдерів в обраних сегментах ринку.

Звідси випливає забезпечення цільового рівня конкурентоспроможності як основне стратегічне завдання підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства – це характеристика, яка виражає відмінності від конкурентів за ступенем задоволення потреб клієнтів та ефективністю виробничої діяльності. Більш широко конкурентоспроможність підприємства можна визначити як порівняльну здатність задовольнити потреби стейкхолдерів, тобто зацікавлених в результатах його діяльності суб’єктів. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості та динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції. Важливо усвідомити, що конкурентоспроможність визначається довгостроковими процесами розвитку.

Щоб створити конкурентоспроможне підприємство, треба не тільки модернізувати виробництво та управління, а й чітко визначити та використовувати у господарській діяльності свої переваги над конкурентами.

Конкурентоспроможність підприємства залежить від низки факторів, які, у свою чергу, є компонентами (складовими) конкурентоспроможності. Їх можна розділити на три групи:

1) техніко-економічні, які включають в себе якість, продажну ціну та витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції чи послуги.

2) комерційні, котрі визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку.

3) нормативно-правові (описують вимоги технічної, екологічної та морально-етичної безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги) [3].

Чим вищою є конкурентоспроможність підприємства, тим більший прибуток воно отримає. Кожне підприємство повинно мати за мету досягти високий рівень конкурентоспроможності для довготривалого існування на зайнятому сегменті ринка. Управління конкурентоспроможністю передбачає сукупність заходів щодо систематичного вдосконалення виробів, постійного пошуку нових каналів його збуту, нових груп покупців, поліпшення сервісу, реклами. Загальна теорія управління конкурентоспроможністю підприємства вивчає систему управління, до якої входять всі об'єкти виробничих відносин, включаючи фізичні об'єкти та продукти розумової діяльності. Конкурентні переваги пов’язані не тільки з товаром. Підприємства змагаються між собою за придбання сировини, матеріалів, обладнання та кредитних ресурсів за нижчою ціною, за вдале розташування своїх підприємств та залучення кваліфікованих фахівців.

Насамперед рішення щодо розробки програми підвищення конкурентоспроможності та її впровадження у діяльність підприємства залежить від керівництва. Головним напрямком таких змін є істотне посилення орієнтації на усіх стейкхолдерів – зовнішніх (споживачів, інвесторів, бізнес-партнерів, постачальників товарів і послуг, ринкових посередників тощо), та внутрішніх: власників, акціонерів та персонал.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Смит, А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 333 с.

2. Фатхутдинов, Р.А. Стратегический маркетинг: учебник / Р.А. Фатхутдинов. – М.: ЗАО «Бизнес-школа, Интел-Синтез», 2000. – 640 с.

3. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: управління, оцінка, стратегія: Монографія / В.А. Павлова, О.В. Кузьменко, В.М. Орлова, Г.А. Рижкова. – Д.: Вид-во ДУЕП ім. А. Нобеля, 2011. – 352 с.