2. Клінічна медицина

Перинатальні наслідки первинної плацентарної недостатності

Юр’єва Ліля, к.мед.н, доцент

Люта Ольга,

Дахно Анастасія

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

До пріоритетних завдань сучасної науки і практики відносяться охорона здоров”я матері і дитини.

У сучасних умовах зменшується кількість нормальних пологів до 15–20 %. Невиношування вагітності зустрічається у 10–25 % вагітних, у 5–10 % вагітності закінчуються передчасними пологами. Саме 70–80 % у структурі ранньої неонатальної смертності займають недоношені діти [1].

Величина і динаміка показників перинатальної захворюваності і смертності є своєрідним індикатором здоров”я і благополуччя нації, об”єктивним критерієм оцінки стану системи охорони здоров”я, якості медичної і фармацевтичної допомоги [2; 3].

Заслуговує на увагу, що перинатальна смертність, яка зростає до 60% за умов хронічної дисфункції плаценти, яка діагностується у вагітних з прееклампсією — у 30,3 %, з міомою матки - у 46 %, при артеріальній гіпертензії — у 45 %, при анемії і— у 32,2 % [4].

Враховуючи дані клінічних та експериментальних досліджень про низьку ефективність терапевтичних заходів, що проводяться на пізніх термінах гестації, провідне місце зайняла рання діагностика можливих ускладнень, починаючи з 1-триместру гестації, оскільки саме в даний період відбувається формування плодового яйця, закладка органів і тканин ембріона, становлення фето-плацентарної системи, що визначають подальший перебіг і результат вагітності [4,6].

 У даний час не підлягає сумніву перенесення пріоритетів з лікувальної допомоги вагітним - на профілактичну, з другої половини вагітності - на першу половину, ранні терміни і етап преконцепціі, що відповідає постулатам стратегії перинатального ризику [6].

Порушення фізіологічних механізмів формування плідного яйця, закладки органів і тканин ембріона, становлення фето-плацентарної системи, що виникають в першому триместрі вагітності, є причиною розвитку акушерських ускладнень у більш пізні терміни, підвищують ризик ускладненого перебігу пологів та післяпологового періоду [6].

У останні роки ембріональний період, від початку імплантації до кінця 8-го тижня після запліднення, активно досліджується репродуктологами і патологоанатомами [7 ] З'явилися перші закордонні видання з ембріональної медицини, що обумовлено рядом об'єктивних причин.

Тому метою нашого дослідження було вивчити особливості перебігу пологів у вагітних із плацентарню дисфункцією (ПД).

Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз 60 історій пологів жінок із ПД та 20 історій пологів жінок із неускладненим перебігом вагітності.

Результати дослідження та їх обговорення.

При аналізі перебігу вагітності у жінок основної групи встановлено, що у жінок із ПД достовірно частіше вагітність ускладнювалася загрозою її переривання ( 45,4±2,9 проти 6,4±1,3, р<0,02), із них у 30% епізоди загрози діагностувалися три і більше разів. У кожної другої вагітної із ПД була субкомпенсованою, діагностували затримку розвитку плода, у 27,3±1,8% - дистрес плода.

Вагітність завершилася терміновими пологами у 81,7±3,6% вагітних основної групи та у 95,0±5,5% жінок групи контролю.

Вагітні із ПД майже у 4 рази частіше народжували передчасно (18,3±3,6% проти 5,0±4,5%). 63,6±5,0% пердчасних пологів у основній групи відбулися в терміні 34-36 тижнів гестації, з 22 по 33 тиждень гестації у 36, 4±2,3%. Серед причин передчасних пологів діагностовано важку прееклампсію 18,2±3,1%, передчасне відшарування низько розташованої плаценти - 18,2±3,1%, дистрес плода під час вагітності - 27,3±1,8%.

Частота операцій кесарева розтину серед роділь основної групи становила 67,7±4,9%, у контролі – 6,7±4,6% (р<0,05).

Новонароджених від матерів з ПД оцінювали за шкалою Апгар в 8-10 балів лише в 57,8±3,6% випадках, у контролі цей показник становив 86,7±6,2% (р<0,05). 8,9±2,6% немовлят від матерів основної групи народилися в асфіксії тяжкого ступеня, в контрольній групі дана категорія дітей відсутня.

82,2±4,0% дітей від матерів із ПД народилися з малою масою при народженні. 63,6±5,0% були недоношеними. Середня маси тіла дітей при народженні від матерів основної була достовірно меншою, ніж у контролі (2290±28,3 г проти 3275±25,0 г) у контролі (р<0,05).

Ранній неонатальний період у дітей від жінок основної групи протікав більш несприятливо.

Висновок. Вагітність на тлі плацентарної дисфункції частіше ускладнюється дистресом плода під час вагітності, прееклампсією, які є показанням до дострокового розродження із високим відсотком оперативних розроджень.

Список використаних джерел:

1. Анастасьева В.Г. Задержка внутриутробного развития плода, - Новосибирск, 2006. – С.161

2. Венцківський Б.М., Заболотна А.В., Зелінський О.О., Сенчук А.Я. Інфекція та вагітність. ОКФА Одеса БАГ – 2007. - С.362.

3. Кулаков В.И., Орджоникидзе Н.В., Тютюник В.Л. Плацентарная недостаточность и инфекция. Москва. – 2004. – С.455.

4.Милованов А.П., Кириченко А.К. Цитотрофобластическая инвазия - ключевой механизм развития нормальной и осложненной беременности. Красноярск, 2009. 170 с.

5.Радзинский В.Е., Милованов А.П.,Экстраэмбриональные и околоплодные структуры при нормальной и осложненной беременности. М.: МИА; 2004. 393 с.

6. Филиппов О.С. Плацентарная недостаточность. Москва. – ««МЕД пресс-информ». - 2009. - С.159.

7.Burton G.J., Barker D.J., ed. The placenta and human developmental programming. Cambridge: Univ. Press; 2011. 245 p.