Рудя Вікторія Миколаївна

Університет імені Альфреда Нобеля, Україна
ПРОБЛЕМИ ІНТЕРНЕТ-ПІРАТСТВА В УКРАЇНІ

З розвитком мережі Інтернет, величезний масив різноманітної інформації став доступним кожній людині у всіх куточках нашої планети, навіть у най віддалених поселеннях, маючи сучасний гаджет, можна користуватися усіма перевагами світової «Павутини».

Нажаль така доступність породжує не тільки можливості поглинати знання а ще й ділитись ними, не досить законним шляхом. Інтернет-піратство по своїй суті є протиправним діянням, оскільки воно посягає на виключне право автора на розповсюдження твору та отримання винагороди за свою працю. Так перенесення значної кількості літературних творів, фільмів, комп’ютерних програм у цифрове середовище створює реальну загрозу зміни та фальсифікації цих творів, створення дешевих і високоякісних копій, їх широкого розповсюдження з порушенням авторських прав.

Україна в питаннях захисту авторських прав у всесвітній мережі, нажаль не здобула значних перемог, оскільки в нашій країні немає системного підходу для вирішення цієї проблеми. Правові прогалини в законодавстві, відсутність механізму знаходження та покарання винних осіб, породжують відчуття безкарності і проворкують на нові злочини не тільки самих «піратів» а і звичайних споживачів які піддаються на спокусу отримати той самий інтелектуальний продукт але абсолютно безкоштовно та без будь-яких наслідків.

Через постійне зростання піратської діяльності та недостатню боротьбу з нею та її наслідками з боку держави, Міжнародний альянс інтелектуальної власності, що об’єднує сім найбільших асоціацій американських виробників контенту, включив Україну в список особливої уваги. Середній рівень піратства у світі становить 42 %, і тільки за 2010 р. воно нанесло збитків лише офіційно на 59 млрд дол. Головна проблема, як зазначається в дослідженні Альянсу ділового програмного забезпечення Business Software Alliance (BSA), у країнах, що розвиваються, де жителі не бачать різниці між ліцензійними та неліцензійними продуктами. Для порівняння, рівень піратства у Китаї становить 71 %, в Росії – 65 %, в Польщі – 54 %, в Угорщині – 41 %. Рівень комп’ютерного піратства в Україні становить 86 %.

Серйозні кроки у боротьбі з піратством Україна робила лише після того, як у 2001 р. потрапила до списку «Special 301», який складає торговельний представник США, і була змушена сплачувати суттєві штрафні санкції – 75 млн дол. щорічно. В 2013 році за цим же списком Україна була віднесена до «Priority Foreign Country», и лише в 2016 з нашої країни були зняті санкції, але лише частково.

Та можна лише одними санкціями виправити ситуацію? Відповідь однозначна – ні. Гарним прикладом в вирішені цього питання стали б Нідерланди де дозволено копіювати інформацію та твори що захищенні авторським правом, але лише для особистого користування і без здобуття не правомірної вигоди. При цьому якщо особа все ж таки викласть данні у вільний інтернет доступ, такі дії будуть класифікуватись як кримінальне правопорушення та матиме відповідне покарання.

Основною проблемою з якою зтикаються більшість країн, що стають на шлях викорінення піратства із своїх терен, як це не сумно визвати, є самі ж громадяни цієї країни. Нажаль в Україні піратство сприймають як щось належне, цим мало не пишаються.

В суспільстві склалися дві протилежні ідейно-правові позиції. Прибічники першої позиції, носіями якої є суб'єкти законодавчої ініціативи, контролюючі органи, імпортери та суб’єкти права інтелектуальної власності, вважають, що піратство це зло для суспільства та економіки країни. А інша позиція полягає в тому, що серед продавців, виробників-бізнесменів та більшості споживачів існує думка, що це є ніби благо й захист для населення від поширення занадто дорогої ліцензованої продукції.

Таким чином, піратство – складне соціальне, психологічне й економічне явище и лише вплинувши на правосвідомість громадян, даючи їм поняття того що піратство це не просто аморально по відношенню до творця а ще й тягне за собою реальне покарання, тільки тоді ми зможемо вплинути на цю ситуацію значною мірою.