Пущик І. М.,

студентка НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Толкачова І. А.,

к.ю.н., доцент

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНІВ В ІТАЛІЇ ТА США

Запропонований ще у ХVIII ст. Шарлем Монтеск’є принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову – став основою для розподілу владних повноважень.

У даній роботі більш детально розглянемо законодавчу гілку влади, оскільки вона наділена законотворчою функцією, яка є однією з головних у процесі діяльності держави. Так, законотворча діяльність – це особливе право та прямий обов’язок парламенту видавати закони.

Як відомо у світі існують однопалатні та двопалатні парламенти. Відповідно до цього розподілу характеризують і законотворчий процес.

Процес прийняття законів у двопалатних парламентах є зазвичай складнішим і довготривалішим. Тому для дослідження обрано дві держави з двопалатним парламентом – Італію та США, кожна з яких має свою структуру законодавчого процесу.

Парламентом в США є Конгрес, який складається з нижньої палати – Палата представників та верхньої палати – Сенат. Право законодавчої ініціативи згідно з Конституцією США належить виключно сенаторам і депутатам, окрім права представляти проект бюджету, яке належить Президенту [1]. Сам процес прийняття законів складається з декількох етапів. Перший з них це внесення до Конгресу законопроекту, який в США називають білль. Потім його передають у відповідні комітети. Загалом комітети Конгресу відіграють одну з найважливіших ролей в законодавчому процесі, оскільки в них обговорюють проект, виправляють усі недоліки та передають на розгляд до Палати представників. Якщо Палату представників не задовольняє білль то його віддають на доопрацювання у комісії, якщо ж все влаштовує то в трьох читаннях відбувається його обговорення, голосування та передача до Сенату. Сенат також має право або проголосувати за законопроект або повернути його на доопрацювання. Такий циклічний процес часто затримує прийняття законів. Кінцевим етапом є підписання Президентом закону у десятиденний строк, у разі якщо такого не сталось закон автоматично набуває чинності. Також Президент має право повернути законопроект назад до Конгресу на доопрацювання наклавши на нього вето.

В Італії парламент також складається з нижньої палати – Палати депутатів та верхньої палати – Сенат. Право законодавчої ініціативи мають згідно з Конституцією парламентарії, уряд, обласні ради, Національні ради економіки та праці, а також групи виборців не менш як 50 тис. осіб. Виборці, проте, не можуть вносити проекти в галузях, зарезервованих за урядом (бюджет, ратифікація міжнародних договорів тощо) [2]. Сам процес прийняття є подібним до США. Тут також важливе місце займають комісії. Відмінністю від Конгресу США є те, що законопроект подається до обох палат одночасно і розглядається окремо кожною з них. Інколи можливий розгляд спільно утворених комісій з окремих питань. Також важливо зазначити, що закон набуває чинності лише після схвалення обома палатами. Якщо ж всі етапи пройдені, то закон підписується Президентом.

В Італії використовується метод «човника», що характерно для палат з рівним статусом, оскільки палати розглядають законопроект одночасно то відповідно в кожної є якісь свої певні доповнення і важко іноді дійти згоди [3, с. 54]. Метод «човника» полягає у тому, що спірний законопроект пересилається з однієї палати в іншу до тих пір, поки одна з них не погодиться з пропозиціями іншої або поки законопроект не буде відкинутий остаточно. Процедура човника вельми складна і громіздка. Примирення досягається самими палатами на пленарних засіданнях, що відволікає палати від їх повсякденних справ і затягує законодавчий процес [4, с. 278]. Якщо порівнювати ці процеси в США та Італії, то важливою відмінністю є те, що хоча в обох державах можна передавати на доопрацювання законопроект до нижньої палати, або в комісії, у США цей метод не є основною складовою роботи парламенту.

Отже, на підставі вищезазначеного, можна зробити висновок, що законодавчий процес в двопалатних парламентах є досить довготривалим та складним, оскільки в таких парламентах робота однієї палати залежить від роботи другої палати і вони є між собою взаємопов’язаними. Тому інколи процес прийняття законів затримується, якщо законопроект є спірним, палати між собою постійно пересилають його, як наприклад у парламенті Італії методом «човника».

Література:

1. Конституція США від 17.09.1787 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.rada.gov.ua/static/LIBRARY/catalog/law/usa_const.htm

2. Конституція Республіки Італія від 22.12.1947 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://lawers-ssu.narod.ru/subjects/constzs/italy.htm#01.03.01.00.00.00.00.00.00.

3. Закоморна К.О. Державне (конституційне) право зарубіжних країн (навчальні матеріали та схеми) : посіб. для підготов. до іспитів / К.О. Закоморна. – 2-ге вид., переробл. – Х. : Право, 2016. – 280 с.

4. Мішин А. А. Конституційне (державне) право зарубіжних країн / А. А. Мішин. – М.: Юстицинформ, 2010. – 556 с.