УДК 666.1.002.5

Р.В. Кондратюк

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

спосіб покриття таблеток суспензійним методом дражування

На вітчизняних хіміко-фармацевтичних заводах існувала технологія покриття таблеток методом цукрово-борошняного дражування.

Стадії технологічного процесу дражування:

1) обволочення, або ґрунтування;

2) нашаровування, або накатування;

3) згладжування, або полірування;

4) глянсування.

Останньою стадією процесу дражування є стадія глянсування, тобто надання таблеткам блиску, гарного товарного вигляду, її можна здійснювати двома способами.

Застосовуючи перший спосіб, готують глянсувальну мастику такого складу, %:

воску бджолиного — 45; масла вазелінового — 45; тальку — 10.

Застосовуючи другий спосіб, відполіровані таблетки вивантажують із котла і поміщають у спеціальний котел, стінки якого вкриті воском. Включають обертання котла на 1,5-2 год та таким чином одержують глянець.

Цукрово-борошняне дражування має і деякі суттєві вади. Дослідження показали, що в процесі зберігання в результаті окисних процесів і ензиматичного розщеплення білкових речовин у борошні утворюються вільні органічні кислоти з виділенням газоподібних речовин, що призводить до згіркнення.

Цукрово-борошняне тісто, що застосовується при дражуванні, за своєю консистенцією не гомогенне, і покриття, яке одержують на його основі, не дає рівної однорідної поверхні. Борошняне тісто утруднює можливість механізувати та автоматизувати процес. Крім того, цукрово-борошняне дражування досить трудомісткий і тривалий процес.

У зв'язку з вищевикладеним професором П. Д. Пашнєвим (Харків) розроблений новий спосіб покриття таблеток — суспензійний метод дражування.

Склад суспензії, %
Титану діоксид	2,00
Полівінілпіролідон	0,75
Аеросил	1,00
Магнію карбонат основний	13,40
Вода	24,85
Цукор	58,00

Поєднання цукру і води являє собою 70 % -вий цукровий сироп, який є носієм суспензії.

Полівінілліролідон (ПВП) — високомолекулярна сполука вінілпіролідону. У розчині молекули ПВП, приєднуючись одна до одної,

утворюють просторову сітку. Молекули цукру, розчинені у воді, опиняються в чарунках сітки.

У процесі сушіння таблеток вода, що знаходиться в окремих чарунках сітки, видаляється. Цукор, що там залишився, кристалізуючись, не має можливості з'єднуватися в агломерати. При цьому утворюються дрібнодисперсні кристали, які менш крихкі і більш пластичні.

Аеросил (аморфний силіцію діоксид), що застосовується в суспензії, використовується як стабілізатор. Механізм стабілізації полягає в тому, що на поверхні частинок аеросилу є силанолові групи, які за допомогою водневих містків із водою утворюють гель. Гель, що утворився, перешкоджає седиментації завислих частинок. Магнію карбонат основний — наповнювач. Титану діоксид — барвник (пігмент).

Стадії суспензійного методу дражування таблеток:

1) нанесення на таблетки покриття із знебарвленої суспензії; 2) нанесення на таблетки покриття із забарвленої суспензії або забарвленого сиропу;

3) глянсування таблеток.

Суспензійне дражування таблеток здійснюють як на звичайних дражувальних котлах, так і на автоматичних лініях, фірми «Штенберг» (Німеччина) і «Пелегріні» (Італія).,

Технологічний режим дражування полягає ось у чому.

У дражувальний котел завантажують попередньо обкачані і обезпилені таблетки-ядра в кількості 25—30 % від місткості котла. Включають привід котла і на таблетки, що обертаються, подають 2—2,5 % суспензії методом поливу або ж розбризкування за допомогою форсунки. Таблеткам дають «розкачатися» протягом 4—5 хв. Кут нахилу котла до горизонталі складає 45°, швидкість обертання його 20—25 об/хв. Після цього таблетки сушать теплим повітрям (40—45 °С) протягом 3—4 хв.

Операції подачі суспензії, обкачування і сушіння повторюють багаторазово до отримання певної маси таблеток.

Режим нанесення забарвленого покриття на основі забарвленої суспензії або сиропу і глянсування таблеток описаний вище.

Суспензійний метод покриття таблеток дозволив автоматизувати процес, зменшити трудовитрати, підвищити продуктивність праці в 3—5 разів.

Нова технологія поліпшила якість покритих таблеток:

а) знизилася їхня середня вага; б) покращився товарний вигляд; в) підвищилася стабільність покритих таблеток — термін придатності препаратів збільшився з 1 року до 4 років; г) виключено харчовий продукт — борошно, яке призводило до розтріскування покриття.

Джерела інформації:

1. Новиков, В.Д.. Автоматы для изготовления лекарственных форм и фасовки [Текст]/ В.Д. Новиков, О.Л. Тютенков, Н.А. Филипин, Ж.И. Яковлева // М.: Медицина, 1980. – 295 с.

2. Иоффе, И.Л. Проектирование процессов и аппаратов химической технологии [Текст]/ И.Л. Иоффе //Л.: Химия, 1991. – 354 с.