Дузь Д.В., Дрегваль І.В., Руденко А.І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

Особливості кровообігу печінки при моделюванні патологічного процесу

На сьогодні одне із широко розповсюджених і складно діагностованих захворювань органів черевної порожнини посідають захворювання печінки. Актуальною залишається проблема прогнозування потенційної ваги цих захворювань, можливості передбачити деструктивний процес на початку хвороби. Зростання медичної й соціальної значимості хронічних захворювань печінки вимагає нових зусиль у розробці питань етіології, патогенезу, імунології, діагностики, лікування й профілактики цих захворювань. Особливу стурбованість викликає поширення гепатитів.

У питаннях визначення хронічного гепатиту вчені не дійшли до спільної думки [1]. При гепатитах насамперед страждає системна гемодинаміка печінки. В основу сучасної класифікації гепатитів покладена причина хвороби, активність хвороби і стадія хвороби, при визначенні яких слід використовувати клінічні, лабораторні та гістологічні ознаки [2].

Активність гепатиту характеризують кількістю загострень протягом захворювання, вираженість «паренхіматозної» (нехолестатичної- нсгемолітичної) жовтяниці, біохімічні показники запалення і цитолізу, а також вираженість запальних і некротичних змін у печінці. Стадія хронічного захворювання печінки характеризується клінічними ознаками декомпенсації (проявами синдромів портальної гіпертензії та печінково- клітинної недостатності), а також вираженістю і локалізацією фіброзу і збереженням часточкової будови печінки [2, 5].

Зважаючи на те, що гемодинамічне порушення з'являється вже на ранніх стадіях захворювання і характеризується зростанням загального судинного опору, зниженням обсягу циркулюючої крові, зменшенням центрального венозного тиску та порушенням мікроциркуляції, завдання нашого дослідження полягло у визначенні основних характеристик мікроциркуляторного русла при розвитку гепатиту за допомогою методу реографії, для визначення патологічного процесу захворювання [3, 4].

Метод реографії дає можливість неінвазивного дослідження гемодинаміки практично будь-якого органу або частини тіла. Реографія дозволяє вивчити особливості артеріального кровонаповнення печінки, оцінити стан артеріального тонусу, венозного відтоку і колатерального кровообігу. Цей метод ми використовували, бо він є нешкідливим, так як втручання в роботу або порушення цілісності органу не відбувається. Реогепатографія вважається високочутливим і ефективним методом для якісної оцінки стану кровопостачання, важливий для діагностики порушень кровообігу органів або ураження всієї судинної системи організму.

Для моделювання хронічного гепатиту щурам чотири дні підшкірно вводили 50% тетрахлорметан СCL₄ на оливковому маслі у дозі 4 мг/кг. Гепатит підтверджували морфологічно [5]. На 5-ий день досліджували кровонаповнення печінки щурів методом реографії.

За результатами наших досліджень у щурів після моделювання гострого гепатиту кровонаповнення великих судин печінки збільшилось на 30 % у порівнянні з контрольною групою. Збільшення часу кровонаповнення печінки щурів можна пояснити тим, що під час хвороби підвищується тонус великих судин, це свідчить про зосередження крові у великих судинах і недостатньому кровотоці у печінці.

Згідно з результатів реографічних показників час відтоку крові з малих судин печінки та час кровонаповнення басейну ворітної вени, також збільшився у експериментальній групі тварин на 28%. Через розвиток хвороби виникають патологічні зміни органу, в результаті чого дрібні судини звужуються, що призводить до затримки крові у печінці.

В результаті досліджень, ми виявили, що у піддослідних щурів швидкість розповсюдження пульсової хвилі на ділянці серце — судини печінки — збільшилась на 6 %, а за показниками співвідношення систолічного часу до постсистолічного часу кровонаповнення печінки, спостерігається зменшення часу на 38 % у щурів, після моделювання гострого гепатиту.

При морфологічному дослідженні у експериментальної групи щурів спостерігалась локалізована жирова дистрофія, переважно в першій зоні ацинуса, елементи балонної дистрофії. Портальні тракти і, особливо, синусоїди розширені, переповнені кров'ю. Забарвлення гематоксиліном та еозином перебували в стані еозинофільної дегенерації. Локально спостерігалося прогресування дистрофії з розвитком балонної дистрофії.

Тому при дослідженні патологічних змін у печінці щурів можливо використовувати метод реографії, так як втручання в роботу або порушення цілісності органу не відбувається. Також встановлено зменшення на 17%, показник (α/β), співвідношення висхідної та низхідної фази реограми печінки експериментальної групи тварин у порівнянні з контролем, що може бути одним з показників при розвитку гепатита.

Література:

1. Рахманова А.Г. Хронические гепатиты и цирроз печени: рук. для врачей / А. Г. Рахманова. - СПб. : Спец. литература, 2006. - 409 - 413 с.

2. Рапопорт С. И. Практическая гастроэнтерология: клиника, диагностика, лечение / С. И. Рапопорт, К: В. Лядов, Н. К. Малиновская. - М. : Медпрактика, 2005. - 87 - 92 с.

3. Кацай І.О. Використання реогепатографії в кровонаповненні судин печінки під впливом нітро-L-аргеніну. / І.О.Кацай, А.І. Руденко, І.В. Дрегваль // Двадцята всеукраїнська науково-практична конференція "Інноваційний потенціал української науки - ХХI сторіччя" м. Запоріжжя, 2013, – 76-79 с.

4. Задорожня І.В. Роль нейрогуморальних механізмів у жовчовиділенні та жовчоутворенні. / І.В. Задорожня, А.І. Руденко, І.В. Дрегваль // Материалы VIІI международной научно-практической конференции «Достижения высшей школы – 2013» г. София, Болгария, 2013.- 31-33 с.

5. ІІолунина Т. Е. Хронический гепатит / Т. Е. Полунина, И.В. Маев, Е. В. Полунина // Мед. совет, 2009. - № 1. - 46-56 с.