Дудар Сергій Олександрович

Науковий керівник:

Чорна Наталія Юріївна

Вінницький Торговельно-економічний інститут

Господарські товариства в Україні

В Україні господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами через об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Для організації акціонерних товариств більшості країн Європи у XVII—XVIII ст. був потрібний спеціальний дозвіл урядів (так звана концесійна система). Протягом XIX ст. концесійна (дозвільна) система змінюється явочною системою, для якої не потрібно мати попередній урядовий дозвіл, а лише необхідно виконання особливих, визначених нормативно-правовою базою, умов для заснування. Така система, розвиваючись і вдосконалюючись, залишається й тепер у світовій практиці регулювання діяльності господарських товариств.[1]

Існує така система також в Україні. Згідно з нею до господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Це ті види господарських товариств, які можна заснувати в Україні. Усі без винятку товариства є юридичними особами, що можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Крім того, у зарубіжній практиці зустрічаються також товариства, що формуються без укладення юридичних угод. В Україні такі товариства законодавством не визначені.

Як і інші юридичні особи, господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному та третейському суді від свого імені. Проте для руху корпоративних прав існують певні обмеження. Так, майже в усіх країнах для фізичних осіб (громадян) вони обмежуються їх легальними доходами і необхідністю при купівлі значних пакетів акцій чи інших корпоративних прав виправдати джерела оплати. Крім того, придбання підприємством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Існують певні обмеження управління господарськими товариствами, які випливають з поняття “пов’язані” (“афілійовані”) особи”, що передбачає ан- тимонопольне ускладнення набуття корпоративних прав, обмеження по цінах, договірних зобов’язаннях.[2]

Господарські товариства повинні обов’язково мати свою назву, а також зазначення виду товариства, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства та інші необхідні відомості. Найменування товариства наведено в його установчих документах. Під ним воно заноситься до державного реєстру і функціонує — виступає контрагентом в угодах. При цьому треба не допускати, щоб найменування знов створюваного товариства збігалося з уже існуючими, оскільки це може викликати позови з боку останніх за використання назви, іміджу фірми та ін. Найменування товариства не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій.

Місцезнаходження (розташування) товариства має бути в Україні. Це не означає, що в Україні не можуть здійснювати господарську діяльність господарські тонаристиа, створені за кордоном, які мають неукраїнське місцезнаходження. ІІри реєстрації на українській території вони мають іншу специфіку, оскільки потрібно реєструватись у Міністерстві зовнішньоекономічних відносин, Ліцензійній палаті тощо. Товариства можуть створюватись з певно визначеними термінами або без чіткого визначення їх. Термін діяльності товариства може бути невизначеним, при цьому власники можуть здійснити його ліквідацію на свій розсуд. Ліквідація може бути здійснена також за рішенням арбітражного суду в разі банкрутства і порушення антимонопольного законодавства.[3]

Список використаної літератури

1. Щербина В. С. – Господарське право: Підручник. – 3-тє вид. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 656 с.

2. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О. І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак; За ред. Харитонової – Х.: Одіссей, 2012. – 832 с.

3. Закон України «Про Господарські товариства»