К.т.н. Пирогов Д.Л., студентка Бурська М.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Використання методу нечітких множин

для діагностики ризику банкрутства підприємства

Сьогодні для України проблема збитковості та банкрутства і надалі залишається надзвичайно актуальною – в умовах кризового стану економіки більшість підприємств працює збитково.

Саме достовірна і своєчасна ідентифікація негативних факторів впливу на фінансово-господарську діяльність та антикризове управління підприємства є запорукою виходу з фінансової кризи.

До класу моделей скорингового аналізу належить п’ятифакторна модель У. Бівера оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства за такими показниками: рентабельність активів; питома вага позикових коштів у пасивах; коефіцієнт поточної ліквідності; частка чистого оборотного капіталу в активах; коефіцієнт Бівера (КБ = Чистий прибуток – Амортизація / Позикові кошти).

Сьогодні цією американською системою з метою передбачення загрози банкрутства діагностується велика кількість вітчизняних підприємств, вона визнана Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Вагові коефіцієнти для індикаторів у моделі У. Бівера не передбачаються, і підсумковий показник фінансового стану не розраховується, отримані значення індикаторів порівнюються з їх нормативними значеннями, розрахованими У. Бівером для трьох видів фірм: для благополучних компаній; для компаній, збанкрутілих протягом року; для фірм, що стали банкрутами упродовж п’яти років.

Більш важливою для оцінки ризику банкрутства підприємств, які функціонують на теренах СНД, є чотирифакторна R-модель (Давидова–Бєлікова), яка має вигляд

R = 8,38К1 + К2 + 0,054К3 + 0,63К4, (1)

де R – показник ризику банкрутства організації; К1 – відношення оборотного капіталу до активів; К2 – відношення чистого прибутку до власного капіталу; К3 – відношення виручки від реалізації до активів; К4 – відношення чистого прибутку до витрат.

Дана модель проста у використанні зі зрозумілими і обґрунтованими етапами розрахунку, проте, відсутнє урахування особливостей галузевої специфіки розвитку підприємств.

Вважається, що можна істотно покращити підхід до аналізу ризику банкрутства, поєднуючи облік кількісних (фінансових) та якісних (індикаторних) показників в аналізі, причому розглядаючи їх не тільки у статиці, але й у динаміці, однак наявні методи не дають аналітикам такої можливості.

В основу дискримінантних моделей прокладено винятково фінансові показники і не враховуються якісні зміни в процесі управління, виробничій, техніко-технологічній, маркетинговій, інвестиційній, інноваційній сфері діяльності; з огляду на це виникає необхідність використання методів діагностики банкрутства підприємства, які б поєднували кількісні та якісні показники діяльності підприємства.

Корисними й ефективними для прогнозування банкрутства вітчизняних підприємств можуть стати моделі, побудовані на основі методів нечіткої логіки.

Такі моделі є більш відкритими і зрозумілими, ніж факторні, оскільки представленні у виразах природної мови.

Разом з тим вони мають високу точність відтворення вихідної статистики і можуть працювати навіть без настроювання на реальні дані, лише базуючись на закладених до них наборах логічних правил і встановлених параметрах функцій належності.

Етапом першим визначаються множини Е - множина станів підприємства, G - повна множина ступенів ризику банкрутства, В - повна множина значень окремого фінансового чи управлінського показника Хі.

Причому в даному підході припускається, що зростання окремого показника Хі пов’язано із зниженням ступеня ризику банкрутства, з покращанням стану розглянутого підприємства.

На етапі другому за показники, що використовуються при діагностиці банкрутства підприємства обрано такий перелік показників: Х1 – коефіцієнт автономії; Х2 – коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним капіталом; Х3 – коефіцієнт швидкої ліквідності; Х4 – коефіцієнт абсолютної ліквідності; Х5 – оборотність активів; Х6 – рентабельність усього капіталу; Х7 – рівень маркетингу; Х8 – рівень техніко-технологічного оновлення.

Етап третій визначає вагові коефіцієнти показників, які використовуються при оцінці ймовірності банкрутства підприємства, визначені за правилом Фішберна.

Найбільшу значимість має рівень техніко-технологічного оновлення та рівень маркетингу.

Фінансові показники мають однакову значимість.

На етапі четвертому класифікується ступень ризику, будується класифікація поточного значення показника ступеня ризику g як критерію розбивки множини G на нечіткі підмножини.

Етапом п’ятим класифікується значення показників.

Рівні показників за період визначаємо на основі віднесення поточних значень показників до нечітких підмножин, межі яких визначені експертним методом.

На етапі шостому фінансовий стан підприємства характеризується такими фінансовими показниками як Хі = хі.

Етапом сьомим проведемо класифікацію поточних значень хі, тут припускаємо, що λij = 1, якщо βij – 1 < хі < βij, та λi = 0 у протилежному випадку.

Етап восьмий - виконуємо формальні арифметичні дії за оцінкою ступеня ризику банкрутства g:

, (2)

де gj = 0,9 – 0,2(j – 1); ri – ваговий коефіцієнт i-го показника.

Останнім етапом відбувається лінгвістичне розпізнавання - класифікується отримане значення ступеня ризику за базою даних.

Отже, альтернативним методом діагностики банкрутства підприємств, який усуває недоліки дискримінантного аналізу та дає найбільш об’єктивну оцінку, є метод нечітких множин.

Результати діагностики банкрутства методом нечітких множин є більш оптимістичними порівняно з дискримінантними моделями та точніше відображають поточний стан підприємства, оскільки при оцінці ймовірності виробництва банкрутства, крім фінансових показників, враховують якісні зміни в діяльності підприємства.

Література:

1. Економіко-математичні моделі оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання : монографія / О. М. Тридід, О. Г. Тижненко, Л. О. Тижненко. – К. : УБС НБУ, 2011. – 213 с.

2. Рзаєва Т. Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства / Т. Г. Рязаєва, І. В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 3, Т. 1. – С. 177–181.

3. Л. В. Старченко Використання методу нечітких множин для діагностики ризику банкрутства підприємства / , О. В. Старовойт, І. І. Семидоцька // Механізм регулювання економіки, 2012, № 3