Левкович О.М.

Асист. Чернійчук Н.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми та перспективи інноваційної діяльності підприємств України

Актуальність дослідження. Економіка України й далі залишається несприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Ось чому формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, спрямованої на досягнення більш високих технологічних укладів, повинно здійснюватися на основі перетворення власних наукових і дослідно-конструкторських розробок у базовий елемент виробництва. Саме активізація інноваційної діяльності наукової і виробничої сфер є важливим завданням та умовою становлення економічної незалежності України.

Очевидним і зрозумілим є те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств – головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Даною проблемою займається велика кількість вчених, як вітчизняних так і зарубіжних, зокрема – Б.Данилишин, В. Чижова, М. Пажова, В. Семинорженко, Л.Федулова, В. Хаустов, Т. Панфілова, О. Кириченко, М. Єрмоленко, С. Науменко, А. Поддерьогін, І. Лютий, М. Звєрятков, В. Геєць.

Мета статті. Аналіз проблем інноваційної діяльності підприємств України та визначення майбутніх перспектив.

Виклад основного матеріалу. Під інновацією (нововведенням) звичайно мається на увазі об’єкт впроваджений у виробництво в результаті проведеного наукового дослідження або зробленого відкриття, якісно відмінний від попереднього аналога. Інновація характеризується більш високим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги в порівнянні з попереднім продуктом [1].

Впровадження нововведень у виробничу практику – технологію, техніку тощо здійснюється не просто удосконалення її , а для того, щоб за допомогою цього удосконалення забезпечити зростання обсягів виробництва продукції, економне використання природних ресурсів і поліпшення якості готової продукції.

Ефективність впровадження у практику інновацій може проявитися у різних сферах підприємницької діяльності і виражається у підвищенні різних оціночних показників:

- зростання фондовіддачі, фондорентабельності, рентабельності виробництва продукції та ефективності управління;

- збільшення механічного оснащення і підвищення продуктивності праці;

- поліпшення використання сировинних та фінансових ресурсів;

- поліпшення якості продукції;

- скорочення тривалості обороту оборонних виробничих запасів, терміну окупності капітальних вкладень [1].

В Україні створено умови для розвитку інноваційної діяльності, сформовано основи нормативно-правової бази та механізми здійснення інноваційної політики, а також створення умов для розвитку відповідної інфраструктури. Проте, незважаючи на високий інноваційний потенціал, інноваційна складова забезпечення економічного розвитку використовується слабо. Стан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів науковців визначають як кризовий.

Основними проблемами інноваційної діяльності підприємств в Україні є:

- значне збільшення морального і фізичного зносу основних фондів та низькі темпи їх оновлення;

- низька підготовка кадрів у сфері інноваційного менеджменту;

- занепад науково-технологічного потенціалу;

- відсутність технологічної та виробничо-організаційної структури, що проявляється у невідповідності як вимогам ринку, так і сучасним формам ведення бізнесу;

- недосконалі законодавство і нормативно-правова база щодо створення наукомістких технологій та фінансування процесів їхньої комерціалізації;

- низька виконавча дисципліна міністерств і відомств, відсутність належного контролю з боку органів виконавчої влади усіх рівнів;

- низьке стимулювання технологічного розвитку економіки;

- проблеми в інноваційній структурі;

- мала підтримка розвитку інноваційного підприємницького середовища [3,4].

Перед Україною постає кілька складних задач, що пов’язані з фінансуванням інноваційної діяльності, а саме:

- збільшення загального обсягу інвестицій в інновації з державного і приватних джерел;

- удосконалення управління інноваційною системою з відповідними наслідками для фінансування інноваційної діяльності;

- вирішення проблем у фінансуванні інноваційної діяльності, зокрема, розробка ефективних інструментів підтримки інноваційної діяльності для підприємницького сектора, в тому числі для малих та середніх підприємств, та залучення первинного і венчурного капіталу;

- досягнення загального балансу фінансування науково-дослідної та інноваційної сфер від державного фінансування організаційної структури до конкурентного, прозорого і заснованого на проектах з чіткими інноваційними цілями.

Таким чином для розвитку інноваційної діяльності в Україні необхідно здійснити комплекс організаційно-економічних заходів, що охоплюватимуть:

- здійснення ефективної державної інноваційної політики, погоджуючи темпи і пропорції розвитку науки, технологій і виробництва;

- вдосконалення механізму захисту прав інтелектуальної власності та процедур патентного захисту інновацій;

- забезпечення сприятливого клімату для створення власних наукомістких виробництв повного циклу шляхом використання різних форм державної підтримки;

- розвиток інноваційної інфраструктури шляхом покращення системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, сертифікації і впровадження розробок, підготовки і перепідготовки кадрів;

- забезпечення комерціалізації наукових результатів шляхом формування основ для ефективного партнерства державного та підприємницького секторів в інноваційній сфері;

- розширення міждержавного співробітництва в галузі наукових розробок та інноваційної діяльності, координації зусиль в питаннях розвитку пріоритетних для кількох держав напрямків [2].

Реалізація напрямків розвитку інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні та залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.

Висновки. Отже, для того щоб наша країна зробила прорив в області інновацій, потрібна належна підтримка державних органів влади, створення сприятливого інвестиційного клімату, нові наукові здобутки та високотехнологічні рішення.

Потрібно створити надійний фундамент для модернізації та інтеграції нашої держави до європейського та світового простору знань, а це можливо здійснити лише при злагодженій системі організаційно-економічних заходів.

Підприємці повинні усвідомлювати, що управління нововведеннями є серцевиною підприємницької діяльності, необхідною умовою успішного бізнесу, тому що саме нововведення сприяють підвищенню якості і зниженню собівартості продукції, забезпечують її конкурентоспроможність, а відтак й ефективну присутність підприємств та організацій на ринку товарів і послуг України.

Список використаних джерел:

1. Боковець В.В., Набурович Є.Р. Інноваційна діяльність підприємств / В. В. Боковець, Є. Р. Набурович // Економіка, менеджмент, маркетинг і логістика: теорія, практика та перспективи: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції для студентів, аспірантів та молодих вчених, м. Львів, 29-30 квітня 2011 р. – Львів: Львівська економічна фундація, 2011. – 136 с.

2. Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні» Інноваційна політика: європейський досвід і рекомендації для України (том 3). – Київ. – 2011.

3. Федулова Л.І. Перспективи інноваційного розвитку промисловості України / Л. І. Федулова // Економіка і прогнозування. – 2006. – №2. – С. 58-76.

4. Федулова Л.І., Шовкун І.А. Підходи до формування дієвої інноваційної стратегії України / Л.І. Федулова, І.А.Шовкун // Наука та інновації. – 2009. – Т. 5, N 3. – С. 5-15.