Тадеуш М.А.,

Мельник І.В.

Науковий керівник: ст. викладач Бойко О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

 

ПРОЦЕС РОЗРОБКИ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

 

Виробнича програма підприємства представляє собою розгорнутий або комплексний план виробництва та продажу продукції, який характеризує річний обсяг, номенклатуру, якість та терміни випуску необхідних ринком товарів і послуг.  Головна мета планової роботи на акціонерних, комерційних та інших підприємствах і фірмах з приватною формою власності, як і здійснюваної на її основі підприємницької або виробничої діяльності, полягає у задоволенні потреб покупців і одержання максимального прибутку.

Дана тема дослідження, на сьогодні, є дуже актуальною, оскільки кризовий стан економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробничо-господарської та управлінської діяльності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, найновіших інновацій та передового світового досвіду в сфері господарювання і управління виробництвом. З його допомогою виробляються оптимальна стратегія і тактика розвитку поточної діяльності підприємства, раціоналізуються плани й управлінські рішення, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва.

Метою дослідження є визначення змісту поняття «виробнича програма підприємства» та формування моделі вибору оптимальної виробничої програми для підприємства.

Проблемами оптимізації виробничої програми  підприємства займалися І.Бойчик[1], Л.Канторович[2], О.Орлов[4], Г.Тарасюк[5] та багато інших учених-економістів.

Так автори відомої книги «Планування діяльності підприємств» Г.Тарасюк, Л. Шваб під виробничою програмою підприємства розуміють необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який номенклатурою, асортиментом і якістю відповідає вимогам плану продажів[5].

На думку І.Бойчика , виробнича програми підприємства відображає систему адресних знань із виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі , асортименті, відповідній якості і встановлення терміну згідно з договорами поставок. Автор ототожнює поняття «виробнича програма» та «план виробництва і реалізації продукції»[1].

Інша думка висловлюється О.Орловим, який стверджує, що різниця між виробничою програмою та планом виробництва і реалізації продукції полягає у тому , що перша розраховується виходячи із плану виробництва і реалізації продукції з врахуванням запасів готової продукції на початок та кінець планового періоду[4].

На нашу думку, оптимальна виробнича програма – це програма , яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за визначеними критеріями. Дана програма повинна включати певну номенклатуру продукції, її обсяги, числові значення критеріальних техніко-економічних, соціальних та інших показників, а також враховувати обмеження щодо матеріальних ресурсів , персоналу ,виробничих потужностей тощо.

Основним завданням оптимізації виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

    - правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

    -   повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

   -    обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Вважаємо, що для складання оптимальної річної виробничої програми необхідна така методика, в основі якої лежить метод багатокритеріальної оптимізації , який дозволяє використання декількох критеріїв оптимальності. Тому процес моделювання оптимальної річної виробничої програми є складним та включає шість етапів.

1.     Моделювання основної виробничої програми.

2.     Вибір та загальна характеристика асортименту підприємства.

3.     Загальна характеристика документації підприємства.

4.     Огляд та аналіз основних показників діяльності підприємства.

5.     Вибір та обґрунтування критеріїв оптимальності.

6.     Побудова економіко-математичної моделі формування річної виробничої програми.

7.     Обгрунтування ефективності вибору оптимального варіанту річної виробничої програми.

Перший етап «Вибір та загальна характеристика асортименту підприємства» відображає характеристику товарів , що входять до його асортименту, на основі яких буде формуватися оптимальна річна виробнича програма.

Наступний етап визначає основні елементи документації, які використовуються при складанні річної виробничої програми. До них відносять: стратегічний план розвитку , перспективний прогноз випуску продукції , результати маркетингових досліджень цільового ринку, довгострокові і поточні договори тощо.

Важливим етапом, пов’язаним із формуванням річної виробничої програми, є огляд та аналіз основних показників діяльності підприємства , на основі яких вибираються та обґрунтовуються критерії оптимальності, які послідовно включаються в економіко – математичну модель задачі.

До критеріїв оптимальності виробничої програми підприємства рекомендуємо віднести наступні: обсяг валового прибутку, обсяг реалізованої продукції та частку освоєного цільового ринку. До обмежень – обмеження щодо використання певних видів ресурсів (сировини, матеріалів) або загальні витрати[2].

Таким чином, запропонована методика формування оптимальної виробничої програми підприємства дає додаткові можливості для оцінки впливу обсягу продажу, ціни, структури витрат на фінансові результати роботи підприємства. Причому , при різних масштабах діяльності, обсягах реалізації і асортименті продукції результати такого аналізу можуть бути різними. У тому випадку коли відсутні можливості збільшення обсягів виробництва і продажу продукції , скорочення витрат або збільшення ціни на продукцію для подолання порога рентабельності, доцільно формувати оптимальну цінову і товарну політики з урахуванням обмежуючих факторів і поетапного досягнення точки прибутковості.

Література

1. Бойчик І.М. - Економіка підприємства : Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2012.

2. Гукалюк А.Ф. – «Моделювання процесу розробки оптимальної виробничої програми», - Актуальні проблеми економіки, 2014 №9 с 206.

3. Канторович Л.В. – Математические проблемы оптимального планирования. – Новосибирск, Наука, 2011.

4. Орлов О.О. – Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. – К.: Скарби, 2012.

5. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. – Планування діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Каравела,2012.