К.е.н. Прунцева
Г.О.
ГО “Інституціональні реформи”
Історичний розвиток організаційно-економічного механізму продовольчої
безпеки суспільства у первісні часи
Проблема забезпечення
продовольчої безпеки є актуальним питанням функціонування суспільства на протязі
всього часу існування людства. Доступність корисної їжі та води є основною передумовою розвитку людства, а проблема
продовольчої безпеки, тобто необхідність розробки заходів, що мають забезпечити
доступність населення до продовольства у кількості та якості необхідних для
життя суспільства, була актуальною ще за первісних часів. Саме у первісні часи
почали формуватись перші складові механізму забезпечення продовольчої безпеки
суспільства, як то пошук корисної їжі та створення запасів, бо за теорією Ч.
Дарвіна відбувався природний відбір і вижити у льодовиковому періоді змогли
лише ті організми які змогли пристосуватись до навколишнього середовища та забезпечити
себе продуктами харчування.
У період
давнього кам’яного віку (2,5 млн. р. до н. е. – 13 тис. р.
до н. е.) основним продуктом суспільного виробництва була їжа, а фізична
доступність продовольства була основною умовою функціонування первісного
колективу дріопітеків. Фізичну доступність продовольства можна вважати першим
показником оцінки стану продовольчої безпеки первісного суспільства. Первісні колективи
не мали постійного місця поселення і постійно переходили з одного місця у інше у пошуках їжи. Господарство за первісних часів мало
привласнювальний характер, продукти колективного полювання та збиральництва розподілялися на користь найсильніших, запаси їжі не
створювались, а вирішення проблеми нестачі продуктів харчування здійснювалось
шляхом пошуку нового місця проживання.
З виникненням
родової общини та появою матріархату в основі взаємин усередині роду стають
такі риси відносин, як солідарність, рівність та взаємодопомога. Відбувається
зміцнення традицій зрівняльного розподілу їжі між усіма членами праобщини,
незалежно від їхнього статусу в ній та фізичної сили [2], що обумовлено, на
нашу думку, належністю молодших дітей до всього роду та материнськими
(жіночими) інстинктами рівного розподілу їжі між всіма дітьми, родичами які
відповідно були учасниками общини.
Виходячи із основних характерних рис давнього кам’яного віку (палеоліту)
можна зробити наступні висновки:
1) проблема забезпечення роду продуктами
харчування була основною у житті первісного суспільства і вирішувалась шляхом
привласнення готових продуктів природи через збиральництво та полювання;
2) вирішення
проблеми нестачі продуктів харчування здійснювалось
шляхом пошуку нових “кормових” територій, а наприкінці палеоліту кроманьйонцями
здійснюється заготівля їжі восени на зиму, що, на нашу думку, є першою ознакою
застосування примітивного механізму продовольчої безпеки.
З появою
мезоліту або середнього кам’яного віку (12
тис. р. до н. е. – 7 тис. р. до н. е.) на Землі відбувається закінчення
льодовикового періоду та настання сучасного клімату. У мезоліті значного розвитку набуло ускладнене
збиральництво — заготівля продуктів про запас. Мисливські ресурси помітно скоротилися, зник мамонт [7]. Зникнення великих стадних тварин і недосконалість
старих мисливських знарядь у нових умовах призвели до значних продовольчих проблем у житті первісного суспільства та
зумовили пошук нових продуктів харчування.
Таким
чином у період мезоліту проблема
забезпечення роду продуктами харчування все ще залишається основною, яка
вирішується шляхом пошуку нових “кормових” територій, але, в той же час здійснюється
розширення ресурсної бази (збільшення переліку видів тварин та рослин, які
стали об’єктами полювання та збиральництва).
При настанні неоліту (7 тис. р. до н.
е. – 5 тис. р. до н. е.) відбувається “неолітична революція”, тобто перехід від привласнюючої
форми господарювання до виробничої. До полювання та збирання додаються
землеробство, скотарство та рибальство. З появою землеробства зростає роль
чоловіків, які готували ділянки землі під посіви, розводили домашніх тварин,
виникає патріархат. Змінюється спосіб життя первісного суспільства, обробіток
землі, вирощування врожаю стають під силу окремій сім’ї. Їй належав і зібраний
врожай. З’являються перші надлишки [6]. Для
цього періоду характерні наступні ознаки появи первісного
організаційно-економічного механізму продовольчої безпеки: створення
харчових запасів; появляються перші програми навчання для хліборобів та мисливців,
які складались з практичного, теоретичного та ритуального навчальних процесів; з
винайденням посуду відбувається докорінна зміна харчового раціону – з’являється
варена, смажена, печена їжа, приправлена різними добавками, з’являються напої
[1].
Енеоліт або мідно-кам`яний вік (5 тис. р. до н. е. – 3 тис. р. до н.
е.) є перехідним періодом від кам’яного віку до доби металів. Разом із кам’яними знаряддями праці починають виготовлятись мідні. Відбувається перехід
від мотичного землеробства до рільного. Набувають поширення
наступні ремесла: ткацтво і гончарство. Основними особливостями
забезпечення продовольчої безпеки у тогочасному періоді були наступні заходи: поява додаткового продукту, що зумовило
створення родоплемінних запасів харчування, впровадження іригаційного
рільництва, освоєння нових технік отримання життєво необхідних харчових
продуктів, як доїння худоби, пристосування худоби для запрягання для оранки, впровадження
селекційних робіт [1].
З появою бронзового віку (3 тис. р. до н. е. – 1200 р. до
н. е.) з'являється перший штучний метал - бронза
(сплав міді й олова). Здійснюється
зміна родової общини сусідською, з’являється майнова нерівність та утверджується
патріархат. Відбувається виникнення перших цивілізацій.
Для періоду бронзового віку характерні наступні особливості, що забезпечили організацію
первинного механізму продовольчої безпеки: існування відтворюючого господарства; швидкий розвиток тваринництва і орного
землеробства; виділення скотарських племен із середовища землеробських; обмінювання
солі та металів (міді, бронзи, золота, бурштину).
При настанні залізного віку (1200 р. до н. е. – 700 р. до н.
е.) кіммерійці та інші племена почали плавити залізо. Для залізного віку характерні
наступні особливості господарських відносин: зростання продуктивності праці,
відокремлення ремесла від землеробства, виникнення приватної власності, вдосконалення
знарядь праці (перехід від мотиги до плуга, застосування обертових
жорнів (прискорення процесу помелу зерна), токарного
верстату (забезпечення якісної обробки деревини) та
гончарного кругу (полегшення виготовлення посуду)) [1]. До основних
характерних рис забезпечення продовольчої безпеки у період залізного віку можна
віднести збільшення кількості додаткового продукту шляхом вдосконалення знарядь
праці, що сприяло підвищенню рівня запасів продуктів харчування первісного
суспільства.
Отже, еволюційний
процес організаційно-економічного механізму
забезпечення продовольчої безпеки суспільства у первісні часи має наступні
характерні особливості:
- період кам’яного віку:
1) давній кам’яний вік (палеоліт):
- вирішення проблеми нестачі продуктів харчування здійснювалось шляхом пошуку нових “кормових” територій;
- наприкінці
палеоліту кроманьйонцями здійснюється заготівля їжі восени на зиму, а отже здійснюється
створення запасів що, на нашу думку, є першою ознакою застосування примітивного
механізму продовольчої безпеки;
2) середній кам’яний вік (мезоліт): здійснюється
розширення ресурсної бази (збільшення переліку видів тварин та рослин, які
стали об’єктами полювання та збиральництва);
3) новий кам’яний вік (неоліт): з винайденням посуду відбувається
докорінна зміна харчового раціону – з’являється варена, смажена, печена їжа,
приправлена різними добавками, з’являються напої;
- період мідно-кам’яного віку (енеоліт): освоєння нових технік отримання життєво необхідних
харчових продуктів (доїння худоби, пристосування худоби для запрягання для
оранки, впровадження іригаційного рільництва, впровадження селекційних робіт) підвищило продуктивність
праці, якість та кількість отриманих продуктів харчування, що, на нашу думку, можна
розглядати як застосування одного з перших інструментів забезпечення
продовольчої безпеки;
- період
бронзового віку:
поява додаткового продукту зумовило створення родоплемінних запасів харчування та
обумовило появу обміну продуктами харчування між племенами;
- період
залізного віку:
відбувається
збільшення кількості додаткового продукту шляхом вдосконалення знарядь праці,
що сприяло підвищенню рівня запасів продуктів харчування, забезпечило
покращення стану продовольчої безпеки та послужило поштовхом для подальшого розвитку первісного суспільства.
Література:
1. Економічна історія України:
Історико-економічне дослідження: в 2 т. / [ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г.
В. Боряк, В. М. Геєць та ін.; В. А. Смолій; авт. кол.: Т. А. Балабушевич, В. Д.
Баран, В. К. Баран та ін.]; НАН України. Інститут історії України. – К.:
Ніка-Центр, 2011. – Т. 1. – 696 с.
2. Залізняк Л. Стародавня історія
України. – К.: Темпора, 2012. – 542 c.
3. Немченко В. В. Продовольча
безпека України. / В.В. Немченко // Збірник наукових праць
ВНАУ. – 2012. - № 4 (70). – С. 179-182.
4. Саблук П. Т. Глобалізація і продовольство : монографія / П. Т. Саблук [та ін.]. - К. : ННУ "Інститут аграрної економіки", 2008. - 632 c.
5. Семенов Ю. Виникнення
людського суспільства [Електронний ресурс]
– Режим доступу: http://scepsis.net/library/id_1040.html
7. Электронная библиотека Князева [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.ebk.net.ua/