Экономические науки/13. Региональная экономика.
Денісова Н.В.
Харківський національний
університет міського господарства
ім. О.М. Бекетова
Теоретичне
узагальнення визначення «соціальна інфраструктура»
Соціальна інфраструктура (СІ)
- поняття ємне і різнопланове, концептуальні підходи до визначення її суті
відрізняються, створюючи розмитість визначень. Це можна пояснити постійним
розвитком самої соціальної інфраструктури та її навколишнього середовища. Також
відмінності у визначеннях поняття СІ пояснюються тим, що науковці формулювали
визначення в процесі дослідження різних дисциплін, таких як регіональна
економіка [1, 2], соціально-економічна географія [3, 4, 5], соціологія [6],
соціальна інфраструктура [7, 8, 9, 10, 11, 12] та ін.
За для
теоретичного узагальнення поняття СІ було проведено аналіз наведених понять,
який показав, що це структуроване поняття має такі складові компоненти:
характеристика співвідношення вихідних складових системи, склад, функції, що
виконує система та характеристика області функціонування. На підставі
структурного складу визначень було виконано їх розклад на складові компоненти, наведені
у Табл. 1.
Таблиця 1
Структурний
склад визначень соціальної інфраструктури
|
Ознака порівняння |
Зміст ознак з зазначенням джерела |
|
Варіант узагальнення складу |
Комплекс [13, 14, 1, 3, 9, 5, 12, 2], група [8], сукупність [7, 11, 10, 6, 15, 2, 15] |
|
Склад |
об’єкти [7, 13, 10, 16, 3], галузі [9, 2, 12],
матеріально-речові елементи [11], підприємства, спорудження та установи [1, 5,
3], обслуговуючі галузі та види діяльності [8, 14], речовинні елементи [6], громадські установи [9], заклади і
підприємства [4], організації і підприємства [15] |
|
Функції |
задоволення потреб людей [7, 8, 12, 5, 16, 2], створення умов для соціального розвитку [9],
забезпечення сприятливих умов споживання [10], забезпечення необхідних умов
життя населення [1, 4, 15, 14], відтворення населення та трудових ресурсів [4],
сприяння нормальному функціонуванню виробничих і невиробничих технологій [13],
раціональна організація діяльності [11], створення умов для діяльності [6], формування індивіду [3], відтворення трудового
потенціалу [14], створення
умов функціонування суспільного виробництва [3] |
|
Область
функціонування |
територія [1, 16, 10] |
Поміж
варіантами узагальнення складу в наведених визначеннях є сукупність, група та
комплекс. На думку автора, для характеристики суті СІ більш підходить поняття
"система". Соціальній інфраструктурі притаманні такі характеристики
системи як відкритість, наявність меж, структурованість, динамічність, емерджентність,
ієрархічність, цілісність та ін., тому вживання терміну "система" відносно до соціальної
інфраструктури є правомірним.
Система – це сукупність матеріальних чи
абстрактних об’єктів, взаємодія яких забезпечує досягнення необхідної мети
протягом певного часу. [17] Комплекс включає частини, які не обов’язково мають
системні якості, але ці частини самі можуть бути системами. [17] Сукупність же
визначають як набір елементів, поєднаних у множину безвідносно форми чи порядку.
[17]
Система
складових елементів соціальної інфраструктури своєю метою має задоволення
потреб населення у послугах, крім того серед її елементів які є різнорідними
можна виділити комплекси, які пов’язані з одержанням ефекту у вирішенні
конкретної задачі, наприклад, стоматологічний комплекс в системі охорони
здоров'я.
Теоретичне узагальнення складу
соціальної інфраструктури проведено у такій спосіб: підприємства та установи
різноманітних форм власності можуть бути визначені як підприємства згідно з
загальним уявленням про статус підприємств; склад системи – це і є об’єкти та
елементи, виникає повтор. Таким чином, об’єкти та елементи не називаються; види
діяльності зберігаються як частини системи.
Орієнтація
України на ринкові принципи побудови економіки та інтеграцію у світову економічну
систему спонукали відмовитись від статистичних класифікацій, які були за
радянських часів, що були придатні до планової економіки, і переходити до
міжнародних статистичних класифікацій, що віддзеркалюють організацію економіки
за ринковими принципами. [18]
Однією
з найістотніших змін при цьому переході є зміна принципу поділу галузей
економіки на виробничу і невиробничу сфери на поділ підприємств і організацій
за видами економічної діяльності. [18] Визначення вид діяльності має місце
тоді, коли об'єднуються ресурси (обладнання, робоча сила, технологічні засобі,
сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та
надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого
процесу, а може охоплювати і цілий ряд процесів, кожен з яких входить до
відповідної категорії класифікації. Таким чином, в узагальнене визначення слід включити види діяльності та
підприємства різноманітних організаційно-правових форм.
Що до функцій, то їх можна об’єднати по таких напрямках:
створення умов для життєдіяльності населення та задоволення його потреб.
Важливою
особливістю соціальної інфраструктури є місцевий характер її діяльності.
Галузевий склад, рівень розвитку, види і обсяг послуг, які надаються населенню,
в більшості визначаються такими регіональними особливостями як чисельність,
склад і щільність населення, система розселення, рівень розвитку матеріального
виробництва, транспортні умови, купівельна спроможність населення, національні
традиції та інші [14].
Визначення області функціонування СІ при посиленні ролі
територіального аспекту в дослідженнях соціальної інфраструктури на думку
автора є необхідним.
Виконане
дослідження дозволяє дати узагальнене визначення соціальної інфраструктури, що
відповідає меті її функціонування.
Соціальна інфраструктура – це система видів діяльності, а також підприємств різноманітних
організаційно-правових форм, що створюють організаційно-економічні умови для
життєдіяльності, спрямованої на задоволення потреб населення у послугах на
певній території.
Література:
1.
Некрасов
Н.Н. Региональная экономика. – М.: Экономика, 1978. – 341с.
2.
Стеченко
Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2000. –
223 с.: іл.
3.
Садова У.Я. Нормативний підхід в регулюванні розвитку
соціальної інфраструктури регіону. – Збірник наук. праць. У 2-х ч. – Чернівці: АТН Лтд., 2002. – Ч.
2. – С. 115-119
4.
Топчієв О.Г.
Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. –
560с.
5. Шаблий О.И. и др. Социально-экономическая география Украины. – Львов, 1995. – 610 с.
6.
Тощенко Ж.Т.
Социология. Общий курс. – М.: Прометей; Юарйт, 2000. – 512 с.
8. Павлова А.Д., Ткаченко С.С., Сороко Е.И. и др. Социальная инфраструктура – результат и фактор эффективности производства. – Мн, 1980. – 280 с.
9. Социальная инфраструктура и уровень жизни населения крупного города / Под ред. Григорьевой Л. А. – Л., 1986. – 200 с.
10. Социальная инфраструктура /Под ред. Н.М. Римашевской – М, 1990. – 168 с.
11.
Тощенко Ж.Т.
Социальная инфраструктура: сущность и пути развития. – М.: Мысль, 1980. – 324
с.
12.
Ягодка А.Г.
Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 212 с.
13.
Бережна Ю.А.
Особливості реалізації процесу управління соціальною інфраструктурою регіону //
Регіональні перспективи. – 2001.– №5-6. – С. 53-55.
14.
Коломієць
І.Ф. Соціальна інфраструктура регіону в умовах ринкових відносин. Автореф. на
здоб. канд. екон. наук. – Л., 1993. – 20 с.
15.
Вакуленко
В.М., Ігнатенко О.С., Лебединська О.Ю. та ін. Державне регулювання розвитку
соціальної інфраструктури населених пунктів України. – Навч. посібник. – К.:
Видавництво УАДУ, 2002. – 112 с.
16. Славкова О.П. Особливості розвитку соціальної інфраструктури села. Автореф. дис. канд экон. наук: 08.00.17 / Харк. Державний аграрний ун-т – Х., 2001.–20с.
17. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь. – М.: Наука, 1987. – 512 с.