Економічні науки / 14. Економічна теорія

К.е.н. Яковенко Р. В., Дудченко О. В.

Кіровоградський національний технічний університет

ШЛЯХИ БОРОТЬБИ З ТІНЬОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Детінізація економіки – це цілісна система дій, спрямована передусім на подолання та викорінення причин і передумов тіньових явищ та процесів. Стратегічною метою детінізації економіки має стати істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньових капіталів у легальну економіку та примноження національного багатства. Виведення на „світло” тіньових капіталів сприятиме відчутному збільшенню національного інвестиційного потенціалу і ступеня його реалізації, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери.

Сьогодні детінізація економіки входить до стратегічних засад державної політики України. Проте дотепер не створено чіткого механізму міжвідомчої координації, ефективного і системного використання усіх наявних ресурсів і засобів розвідувальних, контррозвідувальних, правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів, потенціалу громадянського суспільства у вирішенні поставлених проблем.

Першим кроком у здійсненні комплексних заходів щодо обмеження сфери тіньової економіки логічно вважати Указ Президента „Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки”, тим часом під цей Указ не підпадають юридичні особи. Але справжня стабілізація вітчизняної економіки, вихід підприємницьких структур з тіньового сектора є можливими лише за умови забезпечення політичної та законодавчої стабільності в Україні.

Дуже суттєвим є державний механізм боротьби з тіньовою економікою, він розкривається в наступному:

- створення при обласних управліннях податкової міліції України регіональних центрів протидії тіньовій економіці та відмиванню грошей, отриманих незаконним шляхом, упорядкування їх Державним комітетом України з фінансового моніторингу при Кабінеті Міністрів України;

- забезпечення ефективного контролю державних структур за підприємницькою діяльністю щодо використання тіньових операцій та схем у своїй діяльності, за рахунок посилення впливу економічних механізмів майнової відповідальності. При цьому створюють спеціальну комп’ютерну базу для внесення осіб, які здійснюють такі операції;

- рекомендовано скорочувати рівень монополізації виробництва на державному рівні, при цьому забезпечити надійний розвиток конкурентного середовища, створювати умови для легалізації зайнятості населення; - сприяння розширенню співробітництва України з міжнародними організаціями по боротьбі з тіньовою економікою; - пропонування критеріїв типологізації тіньової економіки, які дозволяють здійснювати диференційований підхід при визначенні розмірів тіньової економіки на державному та регіональному рівні;

- на основі універсально-коригувального методу оцінки обсягу тіньової економіки запропонована методика обліку соціально-економічного рівня криміналізації при визначенні масштабів тіньової економіки, яка рекомендована державним органам влади для моніторингу і розробки програм протидії тіньовій економіці.

Подолання „тінізації” економіки ні в якому разі не можна розуміти як насильницьке знищення всіх структурних складових „тіньової” економіки. Це є поступовий процес передусім її декриміналізації шляхом створення якісно нової правової системи. При цьому необхідно застосовувати різні підходи і диференційовані методи впливу держави на окремі складові тіньової економіки такі, як: 1) „сіра” економіка; 2) „темно-сіра” економіка; 3) „кримінально-чорна” економіка і, нарешті, 4) „криваво-чорна” економіка. 1. Відносно „сірої” економіки, що переважно пов’язана з виживанням населення в кризових умовах, то для її виведення з тіні достатньо лише встановлення економічно справедливого неоподатковуваного мінімуму доходів.

2. З метою пришвидшення легалізації „темно-сірої” економіки і переходу її в легальну, офіційну економіку необхідно реалізувати комплекс конкретних заходів. По-перше, необхідно провести економіко-правову інвентаризацію з подальшою відповідною декриміналізацією більшості з існуючих проявів так званих „тіньових” правопорушень, залежно від ступеня їхньої соціально-економічної небезпеки. По-друге, необхідно пом’якшити і диференціювати штрафні санкції і покарання за суттєво нешкідливі правопорушення. По-третє, слід також налагодити правову та організаційно-кадрову роботу з метою підвищення рівня професіоналізму, цивілізованості державного апарату та посилення його відповідальності за прояви неуважного і некоректного відношення до підприємців усіх форм власності, тобто створити правове поле відносин держслужбовців і підприємців.

3. Що стосується „кримінально-чорної” та „криваво-чорної” складових „тіньової” економіки, передусім потрібно ліквідувати існуючі зони правового вакууму, що провокує поширення процесів „тінізації” та криміналізації вітчизняної економіки.

Отже, слід зазначити, що саме здійснення конкретних та ефективних правових та організаційно-процедурних заходів, спрямованих на захист і звільнення підприємців з лещат тотальної корупції, з одного боку, і кримінально-мафіозного рекету, з іншого, є однією з головних і необхідних умов обмеження небажаної тінізації економіки. Можна сподіватись, що тільки при системному масованому і чітко сконцентрованому наступі на мафіозно-терористичну злочинність і відповідному делегуванні повноважень по боротьбі з економічною і тіньовою організованою злочинністю іншим, спеціально створеним для цього державним органам, можливо добитися позитивних результатів, як у боротьбі зі злочинністю, так і стосовно легалізації „темно-сірих” сегментів „тіньової” економіки.