ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності набуває статусу нематеріальних активів. Вона супроводжує інвестиційну та інноваційну діяльність. Об’єкти права інтелектуальної власності в господарській діяльності виступають активами, які мають відповідні ознаки, і, перш за все, ціну (вартість). їх використання слід розглядати з позиції економіки, інвестицій, ціноутворення, бухгалтерського обліку.

Економічна діяльність окремих господарських суб’єктів і країни в цілому характеризуються обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". У більш поширеному трактуванні, інвестиції – це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Джерелом приросту капіталу та рушійним мотивом здійснення інвестицій є отримуваний прибуток.

Інвестиції на макрорівні – це вкладення майна, грошей тощо у розвиток економічної системи. Інвестиції на рівні підприємств (мікрорівні) здійснюються у вигляді грошових засобів, цінних паперів (акцій), банківських вкладів в основні і оборотні активи, майнові права, інтелектуальну власність тощо. Їх називають бухгалтерськими інвестиціями, оскільки вони охоплюють всі активи підприємства.

Господарська діяльність пов’язана з підприємницькою діяльністю, тому підприємець, маючи у своєму активі (на балансі підприємства) продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатися на власний розсуд, а саме: продати, передати в заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до статутного капіталу іншого господарського товариства тощо.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності спирається на систему бухгалтерського обліку нематеріальних активів.

Придбання нематеріальних активів здійснюється за ліцензійним договором про передачу прав на використання предмету ліцензії та на відповідних умовах, зазначених в ліцензійному договорі. Торгівля ліцензіями – це здійснення торгових угод, за якими продавець (ліцензіар) надає покупцю (ліцензіату) право (ліцензію) на використання нематеріального активу (предмета ліцензії) на умовах, передбачених ліцензійним договором, а також на здійснення операцій на вторинному ринку нематеріальних активів.

Ціна (вартість) придбання об’єкта права інтелектуальної власності повинна враховувати: принцип комплексного обліку трьох груп факторів:

витрати, цінність для покупця, вплив конкуренції;

принцип обліку лише релевантних витрат;

застосування адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності у загальній вартості або в прибутку від використання комплексного об’єкту.

Принцип грошової оцінки об’єктів інтелектуальної власності передбачає визначення їх вартості різними методами, до яких віднесено: визначення фактичної собівартості, початкової вартості придбання, вартості реалізації, ринкової вартості у разі продажу на конкурентних засадах.

Використання інтелектуальної власності в якості нематеріальних активів в господарській діяльності підприємств та відображення в бухгалтерському обліку операцій по використанню таких об’єктів дозволяє:

документально підтверджувати довгострокові майнові права на ОПІВ на підставі їх обліку на балансі підприємства;

здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встановленому порядку в залежності від терміну їх корисного використання, що дозволяє отримати амортизаційні фонди для подальшого оновлення нематеріальних активів;

отримувати додатковий прибуток від передачі прав на використання ОПІВ, а також забезпечувати обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

сплачувати фізичним та юридичним особам авторську винагороду у вигляді роялті;

здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на подібні активи, реалізації тощо з метою отримання доходів і залучення відповідних кредитних ресурсів;

оновлювати технічний стан виробництва і технологій шляхом впровадження інтелектуального капіталу в господарський оборот підприємств;

здійснювати корпоративні (трансакційні) операції шляхом внесення до статутних капіталів інших підприємств (господарських товариств) власного інтелектуального продукту, що дозволяє залучити додатково фінансові ресурси і отримати відповідні корпоративні права з метою впливу на діяльність господарських товариств.

Одиницею обліку нематеріальних активів, які використовуються в господарській діяльності, є окремий інвентарний об’єкт, що відповідає певним ознакам визнання об’єкта бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Інвентарним об’єктом визначається також предмет ліцензії, придбаний за ліцензійним договором про передачу прав на використання нематеріальних активів, оцінений у грошовій формі.