Экономические науки
Ас. Цуркан О.В., Вересюк Д.Л.
Вінницький національний аграрний університет, Україна
Проблеми
функціонування процедури «Єдиного вікна» в Україні
Проведення в державі адміністративної реформи, орієнтація
на запровадження світових стандартів у діяльність митної служби України
потребують дійових заходів щодо сприяння зовнішньоекономічній діяльності,
спрощення митних процедур, підвищення ефективності технологій митного контролю,
використання інформаційних технологій та вдосконалення обміну інформацією. Виконання цих завдань
можливе за умови простого та прозорого процесу проходження митних формальностей.
З 2012 року в Україні діє новий митний кодекс, який
відповідає європейським практикам, але проблема – у його виконанні. Наше митне
законодавство близьке до європейського, але його потрібно скерувати у потрібне
русло. Митна служба має створити всі умови для безперешкодного проходження
українських товарів в ЄС та європейських товарів в Україну, а нині замість
того, щоб стимулювати міжнародну торгівлю, часто створюються зайві перешкоди для її ведення.
Так, за даними Світового
банку та Міжнародної фінансової корпорації, в 2014 році український експортер
на підготовку документів та митне оформлення витрачає в середньому 29 днів, платить 1930 доларів США та
оформлює 6 документів. Для прикладу, у Данії відповідна процедура
потребує 6 днів,
795 доларів США та 4 документи [4].
Однією з процедур для покращення та пришвидшення роботи
української митниці є організація роботи за принципом «Єдиного вікна». Як показує практика Європи, це значною мірою підвищує
рівень довіри у громадян до митників, робота яких мінімізує кількість
корупційних випадків через зменшення контактів з посадовими особами дозвільних
органів.
Принцип “єдиного вікна” передбачає можливість
розташування посадових осіб усіх підрозділів митниці, які здійснюють митний
контроль, митне оформлення товарів і транспортних засобів, в одному приміщенні
та забезпечення безконтактного методу роботи підрозділів митного оформлення.
За безконтактним методом декларант
подає пакет документів для митного оформлення у “вікно”, після проведення
митних процедур документи повертаються декларантові. Перевірка та оформлення
документів у підрозділі митного оформлення відбувається без участі декларанта,
виняток становить проведення процедури митного огляду. Документи повертаються
вже оформленими в митному відношенні або з карткою відмови у митному
оформленні, із запитом про додаткову інформацію.
Упровадження порядку скоротило час митних процедур за
рахунок зменшення кількості задіяних посадових осіб. Зменшено кількість копій
та додаткових документів, що подаються до митного оформлення.
Проте не вдалося досягти цілей, які ставилися під час їх
запровадження. Цьому заважало декілька основних причин:
1) правове регулювання
процедури в Митному Кодексі є недосконалим;
2) недостатня підготовка особового складу підрозділів,
які працюють за принципом “єдиного вікна”;
3) незацікавленість керівників підрозділів митного
оформлення, працівників митних органів, а також митних брокерів та декларантів
у запровадженні;
4) робота за принципом “єдиного вікна” досі виконується в
багатьох митницях формально. Не всі пункти пропуску можуть працювати за
цим принципом. Це пов’язано як з
низьким матеріально-технічним забезпеченням митних та інших контролюючих
органів, так і з відсутністю фахівців [3].
Ураховуючи стан і проблемні аспекти
запровадження концепції “єдиного вікна” в Україні, можна сформулювати критерії
діяльності митних та інших контролюючих органів, дотримання яких сприятиме
прискоренню практичної реалізації зазначеної концепції.
1. Юридична обізнаність – митні органи
повинні мати повну інформацію щодо законів та нормативно-правових актів, які
регламентують здійснення інших видів контролю.
2. Практична обізнаність – контролюючі органи доводять до
відома митних органів інформацію про наявні ризики стосовно товарів, учасників
зовнішньоекономічної операції тощо, ведуть та актуалізують відповідну базу
даних ризиків (це може бути інтегрований програмний комплекс в Єдиній
автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України).
3. Координація діяльності – існує
чіткий та простий механізм взаємодії митних та інших контролюючих органів.
4. Координація перевірок – за
необхідності здійснити перевірку (огляд) товарів проводити її одночасно всіма
зацікавленими контролюючими органами.
5. Координація лабораторних досліджень
– за необхідності здійснити відбір проб та зразків одночасно всіма
зацікавленими контролюючими органами та одноразово. Якщо можливо, лабораторні
дослідження проводити в одній лабораторії.
6. Уніфікація документації – контролюючі
органи розробляють вичерпні переліки документів, необхідних для здійснення
відповідного контролю.
7. Єдиний канал – належні документи
подаються одноразово митним органам, які, за необхідності, розподіляють
(передають) їх іншим контролюючим органам.
8. Часові обмеження – встановлюються
відповідні часові обмеження для проведення документального контролю.
9. Єдиний інформаційний простір – митні та контролюючі
органи швидко і безперешкодно обмінюються інформацією стосовно результатів
здійсненого контролю.
В Україні з 2011 р. реалізується проект "Єдине вікно
– локальне рішення" у зоні
діяльності Південної митниці та портів Одеської області. Це новація для нашої
держави, яка дасть змогу (і вже допомогла) виявити вагомі чинники, що мають
бути враховані для майбутнього суцільного
запровадження системи "єдиного вікна" та відповідно до яких має проводитися реформування галузі, яка
покликана контролювати, і водночас сприяти міжнародній торгівлі [3].
В Одеському порту 2 квітня 2013 р. розпочато експлуатацію
Єдиної інформаційної системи портового співтовариства (ЄІС), основним завданням
якої є оформлення електронного наряду. За статистичними даними фахівців
Одеського порту, протягом тільки 8 днів у квітні 2013 р. оформлено 3.5 тис.
контейнерів, при цьому митниця завізувала в електронному вигляді 2.5 тис.
Таким чином підтвердилася значна економія часу
експедиторів на оформлення наряду, оскільки оформлення електронного наряду
дозволило виключити дублювання однієї і тієї ж інформації, призначеної для митниці,
порту та терміналів
Отже, процедура "Єдиного вікна" передбачає, що імпортер
має звернутися до державного службовця та подати документи один раз і в одному
місці, а держава (в
особі такого службовця) має організувати здійснення контролю іншими прикордонними службами. У ЄС підприємець звертається до митного інспектора, який вирішує
формальності з усіма іншими державними органами. В Україні принцип «Єдиного
вікна» має ще масу недоліків та недоопрацювань.
Список використаних джерел:
1.
Митний кодекс України № 92-IV від 01.06.2012 р.
2.
Рекомендація СЕФАКТ ООН № 33 “Єдине вікно” [Електронний ресурс]. – Режим
доступу :
http://www.unece.org/cefact/recommendations/rec_index.htm
3. Платонов О.
«Практика «Єдиного вікна» у міжнародній торгівлі»/ Платонов О.О.// «Держава
та економіка». Режим доступу http://visnik.knteu.kiev.ua/files/2013/04/4.pdf