О. П. Буряк

к.е.н., доц., здобувач кафедри економічної теорії ЛКА

Банківська система США

Найважливішою сферою національного господарства та невід’ємною структурою ринкової економіки є банківська система. А ступенем розвитку банківської системи значною мірою визначається розвиток економіки будь-якої країни. Банківські системи розвинених країн з ринковою економікою свідчать про те, що розвиток банківської сфери, а також будь-які зрушення у фінансових відносинах були зумовлені законодавчо-інституційними перетвореннями в банківській діяльності, які формувалися у процесі історичного розвитку.

Центром кредитної системи у США є Федеральна резервна система (ФРС), яка створена згідно з Федеральним резервним актом у 1913 р. Головною метою створення ФРС стала необхідність централізації банкнотної емісії в країні. Завдяки ФРС централізовано резерви комерційних банків на рахунках у центральних резервних банках, що підвищило ліквідність банківської системи, створено умови для поширення безготівкових рахунків, оскільки кожний федеральний резервний банк є розрахунковою палатою для комерційних банків свого округу, а міжокружний розрахунковий фонд, до якого входять 12 федеральних резервних банків, є вищою інстанцією з безготівкових розрахунків у масштабі всієї країни. Верхівку формальної організації ФРС становить Рада керуючих, що розташована у Вашингтоні. Далі йдуть регіональні федеральні резервні банки (ФРБ), які є юридично приватними, але функціонально державними корпораціями, акціонерами яких є комерційні банки - члени системи.

Федеральні резервні банки було створено Конгресом як функціонуючі органи централізованої банківської системи. Більшість видів послуг, що система федеральних резервних банків надає депозитним установам та державі, схожі на ті види послуг, які банки та ощадні установи надають компаніям та фізичним особам. Для сприяння виконанню цих цілей згідно із законом 1913 р, вся територія США була поділена на 12 федеральних резервних округів [2].

Таким чином, можна виділити чотири основні функції ФРС:

1) здійснення впливу на пропозицію грошей та кредиту;

2) регулювання діяльності та нагляд за фінансовими інституціями;

3) роль банківського та фінансового представника держави;

4) пропозиція платіжних послуг громадянам через депозитні установи.

На нашу думку, найважливішою з усіх перелічених є функція контролю ФРС за зростанням грошової маси та кредиту, тобто проведення монетарної політики.

Резервні банки також виступають банком для уряду і забезпечують Міністерство фінансів поточними рахунками. Резервні банки продають, переводять та викуповують державні цінні папери, виплачують за ними проценти і багатьма іншими способами допомагають Міністерству фінансів та іншим федеральним органам у їх діяльності, що пов'язана з цінними паперами. Резервні банки становлять головну частину структури, з допомогою якої більшість готівки вводиться або вилучається з обігу.

При розгляді питання про державні банки в США необхідно звернути увагу на державні фінансові установи, діяльність яких спрямована на підтримку життєдіяльності певної галузі економіки, таких як агропромисловий комплекс, зовнішньо-торгівельна діяльність, будівництво тощо. Зауважимо, що такі фінансові установи не завжди належать до банків, або вони не мають державної власності у своїх активах. Більшість розрахунків через такі фінансові установи здійснюється лише для забезпечення цілей діяльності цієї галузі чи окремої організації, але самі активи, якими оперують такі установи не є державними.

Одним з таких фінансових установ є державний Експортно-Імпортний банк або «Екс-Ім». Він зареєстрований у США, має свої відділення у багатьох країнах світу і основна його діяльність направлена саме на забезпечення експортно-імпортних операцій американських компаній, що займаються зовнішньою торгівлею. Підкреслимо, що цей банк надає кредитування лише для іноземних компаній, тобто американські компанії не мають змоги брати позики для своїх внутрішніх цілей, а кредити видаються саме іноземним компанія для закупівлі товарів чи послуг в США. Отже, діяльність банку направлена на надання фінансування місцевим організаціям чи іноземному уряду в інших країнах, які здійснюють торгівельні операції з юридичними особами США.

Розглянемо також банки, де держава має свої капітали, тобто банки, які стали частково державними. Водночас зазначимо, що це явище є дуже тимчасове і пов’язане з фінансовою кризою в 2007-2009 рр. Федеральний Резервний Банк створив фонд державної допомоги банкам (ТАРП). Фонд програми допомоги становив 700 млрд. дол., з яких 250 млрд. дол. були доступні відразу і 450 млрд. дол. доступні за необхідності – з метою придбання або страхування проблемних активів.

Ключову роль у банківській системі країни відіграють Регіональні банки США. Діяльність таких кредитних установ регулюється окремим законодавством кожного штату зокрема. Це з одного боку, суттєво впливає на їхню діяльність і прибутковість, а, з іншого боку, – надає певні гарантії і захист інтересів від великих конкурентів.

Для більш детального огляду регіональних банків розглянемо сутність і призначення регіональних банків у банківській системі США, дамо характеристику основним видам їхньої діяльності. Як знаємо з історії США, до появи власне великих комерційних банків подібні з ними функції виконували колоніальні позичкові контори чи приватні асоціації. Вони видавали позички, як правило під заставу землі, і випускали паперові гроші. Такі установи створювалися для фінансування конкретних заходів чи операцій і існували рівно стільки часу, скільки тривав строк наданих ними кредитів. Крім того, вони не приймали депозитів, отже, клієнти не могли виписувати чеки.

При розгляді питання про регіональні банки в США слід зазначити, що такі установи можуть або належати або не належати до ФРС країни. За законом, регіональні банки можуть стати членом лише при умові, що вони відповідають вимогам, пропонованим ФРС до банків-членів. Після подання документів, комерційний банк, що звернувся з проханням про прийом до ФРС і допущений до членства в ній, стає банком-членом ФРС [3].

Для більш детальної характеристики регіональних банків слід розглянути поняття філій банків та їхніх відділень з обмеженими функціями. Відкриття регіональних відділень регулювалося урядом штату, а зняттю обмежень на відкриття відділень банків за межами штату передували зміни, які відбулися в 70-х роках ХХ ст. Сутність їх полягала в тому, що багато великих банків створювали власні контори у великих містах по всій країні, завданням яких було видача позичок на споживчі нестатки, позичок діловим підприємствам, а також позичок під нерухомість, однак не входило в їх завдання залучення депозитів. Ці контори функціонують, не порушуючи інструкцій, що забороняють відкриття внутрішньоштатових відділень, оскільки для того, щоб підпадати під сферу регулювання урядових органів, відділення банку повинно пропонувати населенню послуги по відкриттю всіх звичайних типів депозитів.

Як зазначає С. К. Реверчук [1], ще одним нововведенням, що привело до відкриття внутрішньоштатових банківських відділень, стало відкриття банків з обмеженими послугами, як були створені за межами тих штатів, у яких розташовувалися їхні головні офіси. Банк з обмеженими послугами являє собою контору-відділення банку, що не здійснює який-небудь один з основних видів діяльності, що характеризують комерційний банк, – відкриття депозитних рахунків та видачу комерційних кредитів. До подібних небанківських ділових одиниць належать такі компанії, як "Kohls", "Siers Roback", "American Express" тощо.

До кінця 1986 р. 36 штатів прийняли законодавчі положення, що дозволяють доступ на територію своїх штатів банківських холдингових компаній, розташованих в інших штатах. У ряді штатів подібні дії дозволені тільки в межах обмежених територій, причому лише для тих штатів, законодавства яких несуттєво відрізняються один від одного. Більшість регіональних банківських систем прагнуть не допустити проникнення банків провідних фінансових центрів у свої регіони. У 1985 р. Верховний суд США підтримав дію прийнятих штатами законів, які регулюють діяльність регіональних банківських систем і перешкоджають проникненню на територію штатів банків, що не належать до даного регіону.

Найбільш розповсюдженим видом регіональних банків у США є банк без відділень. Кількість банків у США значно перевершує кількість банків у будь-якій іншій країні саме через те, що банки без відділень - це абсолютно переважний вид банків у США.

Проте варто зазначити, що структура банківської системи США увесь час міняється. І не зважаючи на те, що банки без філій зберігають своє значення, відділення, банківські холдингові компанії та інші організаційні структури в наші дні відіграють зростаючу роль.

У 1927 р. Конгрес прийняв закон МакФеддена, відповідно до якого національним банкам дозволялося відкривати відділення тільки в межах міста, де знаходилася головна контора банку, причому за умови, що законодавство саме цього штату не забороняло це робити.

Також інфраструктура грошово-кредитної системи Сполучених Штатів включає і інші небанківські кредитно-фінансові інститути. До небанківських кредитно-фінансових інститутів відносять: Федеральні кредитні установи; Пенсійні фонди; Страхові компанії.

А до інших небанківських фінансово-кредитних інститутів належать інвестиційні компанії, кредитні спілки, позиково-ощадні асоціації тощо.

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що розвиток банківської системи США, як і інших країн з розвиненою економікою був зумовлений законодавчо-інституційними перетвореннями в банківській діяльності, які формувалися у процесі історичного розвитку. Такий досвід може стати корисним для удосконалення вітчизняної банківської системи.

Література:

1. Реверчук С.К. Грошово-банківські системи зарубіжних країн. Навчально-методичний посібник. - Львів: «Тріада плюс», 2008, с. 122-128.

2. Федеральна Резервна Система сьогодні. - Львів, 1995.- 92 с.

3. FDIC State Profile // http://www.fdic.gov/bank/analytical/stateprofile/Chicago/Il/IL.xml.html