Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

 

К.е.н. Чернишова Л.О., к.е.н. Носач Л.Л., к.е.н. Козуб В.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Чинники розвитку міжнародних торговельних мереж

 

У кон­тексті прояву сучасних глобалізаційних процесів у світовій економіці показовим відображенням загаль­них тенденцій розвитку роздрібної торгівлі виступає діяльність міжнародних торговельних мереж, які суттєво впливають на характер конкурентної боротьби у секторі продажу товарів споживачам і визнача­ють тенденції та напрями подальших змін у ньому. Демонструючи активну експансію зовнішніх ринків та збільшення масштабів діяльності до міжнародного рівня, торговельні мережі перетворилися на потужний важіль впливу на розвиток і трансформацію роздрібної торгівлі світу. На особливу увагу заслуговує розгляд мотивів, які спонукають провідні торговельні компанії світу до виходу за межі національних ринків.

Початок періоду актив­ної експансії торговельних мереж з розвинених кра­їн Європи та США у першу чергу на ринки Східної та Центральної Європи, Латинської Америки припав на середину 1990-х рр., що перетворило їх на індикаторів розвитку ринку роздрібної торгівлі. Уже до кінця 2000-х рр. масштаб багатонаціональ­ної роздрібної торгівлі став суттєвим: більшість міжнародних компаній отримували суттєву частку доходу від ведення діяльності на зарубіжних ринках. Аналіз результатів щорічних досліджень компанії Deloitte показав, що в цілому найбільші торговельні мережі світу демонстрували позитивну динаміку розвитку [1].

За оцінками, що здійснено A.T. Kearney, найбільш привабливими для ритейлерів є ринки Латинської Америки, Східної Європи та Центральної Азії [2]. Щодо ринків країн на пострадянському просторі, то, як відмічають аналітики, їм вдалось уникнути стагнації та підвищити рівень своєї привабливості для великих світових гравців [3]. Зокрема, до десятки найбільш привабливих ринків для торговельних інвестицій входять Грузія та Арменія, 11 позицію у рейтингу займає Казахстан. Піднялась на 3-и позиції та зайняла у рейтингу 23 місце Росія [2]. Україна, хоча й не входить до 30-ки найбільш привабливих країн для світового ритейлу, проте залишається інвестиційно привабливою. З компаній світового рівня в Україні представлені Metro AG, Groupe Aushan, Inditex, Marks and Spencer, GAP, PPR Group, Groupe Adeo [1].

Перевага у складі най­більших роздрібних торговців світу належить американським, азійсько-тихоокеанським та японським мережам, хоча вони останнім часом демонструють досить помірну активність діяльності за межами національних ринків. Разом з тим, європейські компанії продовжують демонструвати більшу глобальну активність, зменшую­чи свою присутність на національних ринках, де обсяг продажу стагнував протягом кількох останніх років, та здій­снюючи експансію більш привабливих зарубіжних ринків [1].

Перетворенню торговельних мереж розвинених кра­їн світу з національних на багатонаціональні сприяв ряд чинників. Найбільш вагомим з них є загострення кон­куренції на внутрішніх, більш зрілих ринках внаслідок збільшення концентрації на них обмеженої кількості тор­говельних мереж. Дія даного чинника спричинила необхідність пошуку нових перспективних ринків для за­безпечення позитивної динаміки зростання показників ді­яльності торговельних структур. Найбільш яскравим прикладом концентрації на рин­ку роздрібної торгівлі виступають такі країни, як Норвегія, Німеччина та Франція. Якщо у Німеччині та Франції домінують національні торговельні мережі, то у Великобританії та Данії до скла­ду лідерів ринку входять й іноземні торговельні компанії. У відповідь на активізацію впливу мережевих струк­тур на розвиток роздрібної торгівлі у даних країнах було прийнято обмежувальні заходи щодо ведення торговель­ної діяльності, регулю­вання графіків роботи об’єктів (годин і днів роботи), обме­ження цінової конкуренції.

На цьому фоні аргументом прояву політики експансії потужними торговельними мережами з розвинених країн світу виступає низка передумов, які існують на нових ринках країн, що розвиваються, зокрема:

-     більш сприятливі можливості зростання (завдяки значній чисельності населення та достатньо одно­рідному характеру попиту);

-     активізація процесу урбанізації;

-     більш низький, порівняно з внутрішнім ринком, рівень конкуренції;

-     забезпечення податкових або інвестиційних пільг (переваг) для іноземних компаній внаслідок про­яву повної або часткової лібе­ральної державної політики.

Торговельні мережі також мали можливість скорис­татися перевагами «першопрохідця» при виході на пер­спективний ринок іншої країни, пропонуючи товари, послу­ги або технології, які були до цього часу відсутні на ньому. Слід зазначити, що багаторічне відпрацювання тех­нології роботи полегшує діяльність міжнародних корпоративних торговельних мереж, які  мають досвід адаптації до ринків різних країн. Крім того, конкурентною перевагою зарубіжних тор­говельних мереж є значні фінансові можливості – як власні ресурси, так і кредити банків. Іноземні компанії можуть реінвестувати у зростаючі ринки прибуток, отриманий на освоєних ринках.

Серед способів, обраних торговельними мережами для виходу на зарубіжні ринки, домінує франчайзинг, відкриття власних нових магазинів (зокрема, при виході роздрібних торговців саме на ринки країн Західної Європи), придбання існуючих підприємств, створення спільного підприємства. Як правило, перевагу франчайзингу провідні торго­вельні мережі світу надають з метою зменшення ризику впливу культурних, політичних, економічних умов, уник­нення правових і регуляторних обмежень на здійснення операцій іноземними компаніями. У результаті відкриття власних магазинів стає другим етапом реалізації стратегії виходу на зарубіжні ринки. Таким чином, у роздрібного торговця є час на впровадження та апробацію концепції на новому ринку, а також отримання інформації про ринок.

Вплив на вибір «обережної» поведінки провідних торговельних мереж світу при виході на нові зарубіжні ринки здійснюють різноманітні бар’єри, серед яких можна виділити інституційні, культурні, організаційні, регулятор­ні. Так, відчутний вплив на прийняття рішення щодо вибо­ру форми виходу на зарубіжні ринки можуть здійснювати нерівномірний розподіл доходів споживачів у межах тери­торії, регіональну диференціацію попиту, невідповідність стилю управління місцевим умовам, недосконалість сис­тем розподілу і технологій, що використовуються. Регуляторні бар’єри, пов’язані, як правило, з вирішен­ням питань щодо виділення земельної ділянки під будівни­цтво нових магазинів, будівельними нормами, вимогами до структури акціонерного капіталу, антимонопольною політикою уряду країн тощо.

Таким чином, провідні торговельні мере­жі світу продовжують дотримуватися політики експансії. Цьому сприяв прояв обмежувальних заходів на ринках розвине­них країн і наявність ряду сприятливих передумов для розвитку на ринках країн, що розвиваються.

 

Література:

1.   Global Powers of Retailing 2013 Retail Beyond [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.deloitte.com/view/en_GX/global/industries /consumerbusiness/retail/a336253eda30c310VgnVCM2000003356f70aRCRD.htm#.UhHd-uUl_Qc.

2.   Global Retailers: Cautiously Aggressive or Aggressively Cautious? [Electronic resource]. – Available at : http://www.atkearey.com/consumer-products-retail/global-retail-development-index/full-report/-/asset_publisher /oPFrGkbIkz0Q/content/2013-global-retail-development-index/10192#sthash. W9HeJodN.dpuf.

3.   Бразилия, Чили и Китай лидеры в Global Retail Development Index 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.retailstudio.org/trends /24213.htm.