Буднік М. М., Рева К. В.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

У сучасних умовах жодна країна не в змозі забезпечити ефективний, динамічний розвиток своєї економіки без співробітництва з іншими країнами, тому визначена проблема є актуальною.

В основі економічної інтеграції різних країн знаходиться міжнародний поділ праці, який обумовлює формування світогосподарських зв'язків. Першою, найбільш поширеною формою цих зв'язків є світова торгівля. Вона існує поряд із такими формами, як створення світових ринків товарів, капіталу та робочої сили, науково-технічне і виробниче співробітництво, міжнародні валютно-грошові і розрахунково-кредитні відносини [1].

Метою дослідження є аналіз передумов створення та перспектив функціонування спільних підприємств, доцільність вибору спільного підприємства як форми міжнародної кооперації.

Предметом дослідження є стан міжнародного спільного підприємництва на Україні.

Для написання статті та розробки рекомендацій було розглянуто та проаналізовано законодавство України в сфері зовнішньоекономічної діяльністі, публікації та дослідження українських науковців з даної теми.

Згідно з законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” серед видів ЗЕД виділяється спільна підприємницька діяльність [2].

Спільне підприємництво (СП) – це діяльність, що ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами або підприємцями та на спільному розподілі прибутків і ризику від його здійснення.

Спільним може бути підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, якщо протягом року в його статутному фонді з’являється іноземна інвестиція, що становить не лише 20% статутного капіталу.

Створення спільних підприємств передбачається Господарським Кодексом України у п’яти організаційно-правових формах:

1) акціонерне товариство;

2) повне товариство;

3) товариство з обмеженою відповідальністю, додатковою;

4) командитне товариство.

Згідно з чинним законодавством України, що регулює механізми організації та функціонування СП, до останніх належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до законодавства України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція не менш як 20% статутного капіталу і водночас не менша від суми, еквівалентної певній кількості доларів США, а саме:

– у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 100 тис. дол. США;

– у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 1 млн. дол. США, для інших підприємств (організацій) – 500 тис. дол. США.

В цілому проблеми СП можна умовно розділити на дві групи:

1) питання, що можуть бути розв'язані на рівні окремо взятого підприємства завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень (щодо вибору виробничої стратегії і політики збуту продукції, вжиття заходів по підвищенню рівня кваліфікації і скорочення плинності кадрів);

2) труднощі, які виникають внаслідок контактів спільного підприємства з іншими суб'єктами-засновниками, кредиторами, постачальниками, замовниками, державними органами.

Усі виявлені проблеми надзвичайно тісно взаємопов'язані. Так, за відсутності необхідного ресурсного потенціалу неможливо розпочати виробництво, без маркетингових досліджень – правильно сформувати виробничу програму і стратегію збуту, а без належного управління неможливо досягти очікуваного рівня ефективності підприємства. Центральне місце у розглянутій сукупності проблем безперечно посідає питання фінансового забезпечення.

Керівники майже усіх досліджуваних СП відзначали, що недостатність фінансових коштів перешкоджає реалізації запланованих проектів – розвитку виробництва, впровадженню нових технологій, організації маркетингових досліджень. Проте не слід зосереджувати зусилля виключно на розв'язанні фінансових проблем, залишаючи поза увагою інші сфери функціонування СП. Адже важливо не тільки отримати доступ до нових джерел фінансування, але й зуміти правильно розподілити кошти між різними напрямками діяльності, застосувавши певні критерії пріоритетності сфер [3].

В дослідженні представлені проблеми створення спільного підприємства та розроблено ряд загальних рекомендацій стосовно раціоналізації підходів до організації функціонування спільного підприємства:

1) доцільним для багатьох СП є запровадження стратегії диференційованого або концентрованого маркетингу, що дозволить сконцентрувати увагу на певній "ринковій ніші", відмовитись від менш прибуткових сегментів і зекономити кошти за рахунок зменшення масштабів ринкових досліджень;

2) враховуючи, що одночасно на великій кількості ринків з різнорідною продукцією виступає незначна частка СП, доцільно в ряді випадків спростити складну матричну структуру управління маркетингом до товарної (якщо СП випускає великий асортимент продукції) або ринкової (якщо СП виступає на великій кількості географічно віддалених один від одного ринків);

3) є сенс практикувати залучення нематеріальних засобів у якості внесків учасників (передусім іноземних) до статутного фонду СП, що перетворить спільне підприємство у дієвий механізм трансферу технологічних знань, умінь, навиків тощо і тим самим дозволить прискорити технологічний прогрес вітчизняного виробництва;

4) більш широке залучення трудового потенціалу зарубіжного партнера у межах СП могло б стати реальною основою для вивчення передового досвіду у сфері організації праці;

5) спільним підприємствам слід отримувати якомога більший і, по можливості, пільговий доступ до мережі матеріально-технічного забезпечення іноземного партнера, що дозволить спростити пошук оптимального каналу постачання ресурсів;

6) з метою отримання нових джерел фінансування спільним підприємствам слід розглянути можливість диверсифікації діяльності – дослідити перспективи виходу у нові сфери з нижчим ступенем ризику і вищим рівнем прибутку;

7) спільним підприємствам доцільно вивчити можливості для отримання кредитних коштів не лише на території України, а й за її межами (доволі корисними у цьому плані можуть виявитись ділові зв'язки західних партнерів);

8) для підвищення ефективності управлінських рішень СП слід більш широко вивчати та аналізувати світовий досвід (організація тренінгів, семінарів, стажувань тощо), удосконалити контроль за результатами діяльності СП (активніше залучати до процесу контролю іноземних засновників), що дозволить вчасно виявляти негативні тенденції та вживати заходи щодо попередження банкрутства.

Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває підприємство у даний час, його керівництво може вибрати одну з наведених нижче базових стратегій:

– стратегію виживання – вона є, по суті, захисною стратегією і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства;

– стратегію стабілізації – стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримуваної величини доходів;

– стратегію зростання (наступальну) – стратегію стабільного зростання обсягів продажу, прибутку капіталу, зайняття вигідного положення (ніши) на ринку.

Отже, оптимальним методом підвищення рівня ефективності СП є комплексний підхід до розв'язання наявних проблем. Саме такий підхід відповідає багатофункціональній сутності спільного підприємства. Крім того, у даному процесі повинні брати участь не лише безпосередні учасники проекту, але й інші зацікавлені сторони – органи державної влади, кредитні установи тощо, від узгоджених дій яких залежить ефективність спільного підприємництва на мікро- й макрорівнях.

Вивчаючи стан спільного підприємництва на Україні, можна зробити висновки про те, що у цієї сфери міжнародного співробітництва все попереду. До такого результату підводять нас як широкомасштабні інтеграційні процеси в межах всього світу, так і наші нагальні внутрішні потреби у припливі іноземних капіталів.

Співробітництво у межах спільних підприємств передбачає не тільки залучення капітальних, матеріально-технічних та фінансових вкладень, але й сучасних форм організації та управління даними активами. Переймаючи досвід зарубіжних підприємств, вітчизняні підприємства стають на шлях у напрямку до стабілізації. За подібних умов, в питаннях управління та координації виробничо-комерційної діяльності підприємства можуть використовувати не лише оперативне, а й стратегічне планування.

Недостатня швидкість розвитку економічної системи в Україні багато в чому пояснюється несприятливим економічним кліматом. Звісно, спільні підприємства не ставлять на меті формування сприятливого інвестиційного клімату у макромасштабі, але, переслідуючи свої власні інтереси, вони позитивно впливають на інвестиційну політику держави.

Ефективність функціонування економіки починається з ефективності у діяльності підприємств. Саме тому необхідним є дослідження цих суб’єктів економічної діяльності на рівні визначення їх результативності. Розгляд показників діяльності підприємств у минулому періоді, аналіз ризиків та загроз з боку конкурентів допоможе запобігти різних негараздів що можуть трапитися в майбутньому.

Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні негативні моменти, як розбіжності цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї поборотися.

Результати досліджень можна застосовувати при створенні спільних підприємств з іноземними партнерами та в перспективі розробляти рекомендації на основі дослідження конкретного підприємства і використовувати їх як стратегічну основу.

Література:

1. Торгова Л. В. Спільні підприємства в Україні: Організаційно-економічний механізм і ефективність функціонування / Л. В. Торгова, О. В. Хитра – К. : Фада, ЛТД, 2001. – 218с.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 956 – XII // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/959-12/card2#Card

3. Бріль М. С. Організація і функціонування спільних підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01. «Економіка, організація та управління підприємством» / М. С. Бріль. – Х. : Харківський економ. ун-т., 1997. – 26 с.