Буднік М. М., Кійко В. С.

Харківський торговельно-економічний інститут

Київского національного торговельно-економічного університету, Україна

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ

В жорсткому конкурентному середовищі вітчизняні підприємства можуть успішно діяти завдяки створенню механізму забезпечення стійкого стану на ринку, з цією метою існує управління конкурентоспроможнісю підприємств на зовнішньому ринку, а отже дана тема є актуальною сьогодні і своєчасною.

Конкурентоспроможність – це спроможність, з якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам [1, c. 43].

З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявлення конкуренції, прискорення темпів змін параметрів ринку викликали об’єктивну необхідність розроблення та втілення на українських підприємствах принципово нових підходів до управління конкурентоспроможністю продукції і формування стратегії підприємства.

Метою дослідження є розробка шляхів удосконалення управління конкурентоспроможністю українських підприємств на зовнішньому ринку.

Предметом дослідження є процес забезпечення конкурентоспроможності підприємств при виході на зовнішній ринок.

Конкуренція є об'єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва тощо.

Можна стверджувати, що основним інструментом підвищення ефективності діяльності підприємства є нововведення, типовими причинами яких є можливість отримання конкурентних переваг, що виступають як: нові технології; запити споживачів; зміна вартості або наявності компонентів виробництва; поява нового сегменту галузі; зміна урядового регулювання.

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів [2, с. 102].

Міжнародна конкурентоспроможність проявляється у досягненні підприємством конкурентних переваг у міжнародному суперництві. Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнення можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні – це характеристики внутрішніх аспектів діяльності підприємства (рівень затрат, продуктивність праці, організація процесів тощо), які перевищують аналогічні характеристики конкурентів. Зовнішні переваги – це ті, які базуються на спроможності підприємства створити більш значимі цінності для споживачів його продукції, що створює можливості більш повного задоволення їхніх потреб та зменшення витрат. Саме зовнішні конкурентні переваги орієнтують підприємство на розвиток та забезпечують йому стійкі конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямоване задоволення потреб споживачів.

Нині ринок України характеризується досить низьким рівнем платоспроможного попиту на запропоновану продукцію, що в свою чергу створює ситуацію, коли підприємство ледве підтримує обсяг збуту на досягнутому рівні. Одним із варіантів розв'язання цієї проблеми може стати вихід на зарубіжні ринки збуту.

Кожне підприємство функціонує в певному зовнішньому середовищі, з елементами якого воно взаємодіє. Це середовище постійно змінюється, а тому і підприємству доводиться постійно враховувати ці зміни.

Програмою підвищення конкурентоспроможності прийнято вважати особливим чином організований комплекс робіт, спрямований на вирішення завдання підвищення конкурентоспроможності підприємства, виконання котрого обмежено в часі.

Перспективними напрямками підвищення конкурентоспроможності у виробництві є: вдосконалення використання обладнання, матеріалів та енергії, а також організації процесу виробництва, покращення якості та своєчасності отримання інформації усіма ланками виробничого процесу.

Основними способами підвищення конкурентоспроможності є:

– ґрунтовне вивчення запитів споживачів і аналіз конкурентів;

– обґрунтована рекламна політика;

– створення нової продукції;

– покращення якісних характеристик продукції;

– модернізація обладнання;

– всебічне зниження витрат;

– вдосконалення обслуговування у процесі купівлі тощо.

Можна виділити основні напрямки підвищення конкурентоспроможності підприємства при виході на зовнішній ринок:

1. До методу удосконалення маркетингової політики підприємства, варто віднести поліпшення роботи усього відділу маркетингу, опираючись на конкурентну стратегію.

2. Пошук нових постачальників сировини і матеріалів, дозволить відкрити доступ до якісної й одночасно дешевої сировини та інших ресурсів. Ця робота покладається на відділ забезпечення виробництва.

3. Особливу увагу варто приділити питанню автоматизації виробництва, тому що це найбільш перспективний шлях розвитку для будь-якого підприємства, який дозволить скоротити питому вагу ручної праці, час та витрати на виробництва і як результат, підвищити якість продукції, що значно знизить її собівартість.

4. Також методом зниження витрат на виробництво є удосконалення внутрішніх процесів підприємства, а саме матеріально-технічного постачання.

В сучасних ринкових умовах головною метою діяльності підприємства є досягнення конкурентних переваг в довгостроковому періоді, які нададуть високу норму прибутку та стабільне економічне зростання. З приводу забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства актуальним стає утримання ринкових позицій та пошук нових можливостей, що сприятимуть розширенню ринків збуту та зростанню економічної ефективності.

Вітчизняний ринок недостатньо місткий та не здатний поглинути всю запропоновану продукцію, що примушує підприємство виходити на зовнішні ринки, конкуренція на яких значно вища. Тому, для забезпечення ефективної зовнішньоекономічної діяльності, підприємству необхідний єдиний стратегічний напрямок розвитку, згідно з яким воно зможе досягти довгострокових конкурентних переваг.

В зарубіжній економічній літературі існує цілий ряд концепцій, які обґрунтовують конкурентні стратегії підприємства, характеризують чинники, які знаходяться в основі формування стійкої конкурентної позиції підприємства на ринку, визначають методи, інструменти, механізми, за допомогою яких підприємства досягають конкурентних переваг на ринку.

Однак невирішеним залишається питання формування моделі розробки стратегії зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства на засадах створення системи збалансованих, показників та комплексної оцінки економічної ефективності ЗЕД підприємства у сфері міжнародного бізнесу. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку потрібен єдиний напрямок, який буде враховувати внутрішні можливості підприємства та ринкові умови, в яких йому доводиться функціонувати.

Для розробки стратегії необхідний комплексний аналіз діяльності підприємства. По-перше, треба провести комплексний аналіз ефективності ЗЕД на засадах фінансово-економічного аналізу, що чітко виявить внутрішні можливості підприємства. По-друге, необхідно провести аналіз зовнішнього середовища, який включає в себе оцінку постачальників, конкурентів та споживачів. По-третє, для визначення ринку привабливості зовнішньоекономічної діяльності підприємства доцільно провести матричний аналіз, де підприємства найчастіше використовують такі матриці: матриця BCG – аналіз темпів зростання та частки ринку; матриця GE – аналіз порівняльної привабливості ринку та конкурентоспроможності; матриця ADL – аналіз життєвого циклу галузі та відносного положення на ринку. Після впровадження обраної стратегії необхідний постійний контроль за поточною ситуацією внутрішнього та зовнішнього середовища для забезпечення своєчасного реагування на будь-яку зміну з метою адаптації стратегії розвитку ЗЕД до нових умов господарювання [3, c. 65].

Таким чином, використання збалансованої системи показників у сфері стратегічного управління ЗЕД підприємства дозволяє удосконалити систему прийняття стратегічних і тактичних рішень та оптимізувати використання обмежених внутрішніх резервів розвитку підприємства.

Керівник підприємства організує створення системи якості, контролює її функціонування та разом із керівниками проектів здійснює коригуючи дії для виправлення недоліків, а отже першою перевагою такого рішення є зменшення браку на виробництві, що у свою чергу сприяє зниженню витрат.

Отже, однією з важливих задач діяльності підприємства є підтримка обсягів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити безперебійне забезпечення всіх підрозділів необхідними матеріальними ресурсами при умовах підтримки вимог економічності.

Можна виділити основні методи покращення конкурентоспроможності товарної продукції підприємства:

1. Одним із методів підвищення конкурентоспроможності є управління просуванням виробів на ринок, що є однією з функцій маркетингу. Даний метод містить у собі наступні елементи, взаємозалежні між собою: рекламу; стимулювання продажів; цінове стимулювання; персональні продажі; сервісне обслуговування; створення іміджу та зв'язку з громадськістю.

2. Наступним напрямком підвищення конкурентоспроможності є пошук нових постачальників сировини і матеріалів, що дозволить відкрити доступ до якісної й одночасно дешевої сировини та інших ресурсів.

З кожним роком відбуваються зміни в економіці, система управління конкурентоспроможністю постійно удосконалюється відповідно до зарубіжного досвіду, тому керівник відділу кадрів повинен стежити за всіма економічними змінами не лише на рівні держави, а й на міжнародному рівні для того, щоб правильно виконувати весь цикл робіт і ти самим забезпечувати високий прибуток підприємству.

Отже, запропоновані заходи щодо оптимізації діяльності управління конкурентоспроможності позитивно вплинуть на діяльність підприємства і дадуть змогу підвищити конкурентоспроможність підприємства.

Створення необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів – первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства. Але успіх підприємств буде залежати ще і від державної політики.

Тож слід звернути увагу на те, що існують визначені шляхи підвищення конкурентоспроможності і основний з них це підвищення якості продуктів, що виробляються та послуг, що надаються. Якість, в поєднанні зі зниженням витрат є основою, на якій і тримається конкурентоспроможність підприємства.

Література:

1. Фаминский И. П. Международные экономические отношения. /
И. П. Фаминский. – М. : Юристь, 2008. – 847 с.

2. Савчук А. В. Конкурентоспроможність галузей промислового виробництва. / А. В. Савчук. – 2006. – № 2. – С. 61-66.

3. Сизоненко В. О. Сучасне підприємство. / В. О. Сизоненко. – К. : Знання-Прес, 2007. – 379 с.