Студентка гр.МФК-14 Гончарова А. С.,

науковий керівник : к.е.н., доц.. Дубровіна Н. А

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Питання організації та аналізу кредитних операцій комерційного банку

Анотація. У статті розглянуто теоретичні основи проведення кредитних операцій банку та оцінка їх ефективності; вивчено фактори і резерви підвищення фінансових результатів банку, а також методологічні підходи до організації та аналізу кредитних операцій комерційного банку і запропоновано напрямки удосконалення методики аналізу за рахунок підвищення ефективності надання основних банківських послуг.

Ключові слова: кредит, кредитні операції, кредитний механізм, кредитний портфель, рух кредитів, кредитний потенціал.

Постановка проблеми. Метою дослідження є аналіз кредитних операцій комерційного банку, розробка та надання пропозицій і рекомендацій щодо їх покращення. Мета дослідження обумовлює необхідність:

- розглянути економічну сутність кредитних операцій комерційного банку;

- надати характеристику рівня нормативного регулювання кредитної діяльності банківських установ;

- розглянути та проаналізувати етапи надання кредиту;

- дати загальну характеристику діяльності комерційного банку;

- проаналізувати фінансовий стан комерційного банку;

- проаналізувати структуру та динаміку кредитного портфеля комерційного банку;

- оцінити рівень кредитного ризику у комерційному банку;

- дати рекомендації, щодо удосконалення методологічних засад кредитування у комерційному банку;

- спрогнозувати обсяги кредитного портфеля на наступні 3 роки;

- дати рекомендації щодо вибору оптимальної методики нарахування відсотків за кредит.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Велика кількість авторів присвятила цьому питанню багато уваги. Проблеми кредитування та створення оптимального кредитного механізму з оптимальним кредитним портфелем не є новими. Їх вивченням займалися та займаються такі вітчизняні економісти, як Батракова Л. Г., Бутинець Ф. Ф., Васюренко О. В., Герасимович А. М., Дзюблюк О. В., Зіміна О. В., Лаврушин О. І., Мороз А. М., Масленченков Ю. С., Панов Г. С., Примостка Л. О, Савлук М. І., Шевченко Р. І., та ін.

Викладення основного матеріалу. Економічна наука довела, а господарська практика підтвердила, що кредит є універсальним інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу, фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рентабельності підприємств на основі переливу капіталів, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у національній економіці. Банківське кредитування та отримання процентів за кредит є важливим джерелом одержання прибутків банку, а також виступає одним з головних джерел фінансування діяльності підприємств у ринковій економіці [1, 2].

У спеціальній економічній літературі також можна знайти різноманітні визначення кредиту, зокрема:

- кредит – це економічні відносини між юридичними і фізичними особами та державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процентів [3, с. 32];

- кредит – це форма перерозподілу тимчасово вільних коштів з метою їх ефективного використання [4, с. 19];

- кредит – це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу [5, с. 45].

Банківськими установами кредити надаються за виконання таких умов :

1. Необхідне цільове фінансування конкретного проекту чи господарської операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню прибутковість з урахуванням ризику галузі, тенденцій розвитку ринку тощо;

2. Проведений банком всебічний комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника свідчить про його кредитоспроможність, фінансову стабільність, рентабельність, ліквідність;

3. Витримуються всі принципи кредитування;

4. Сума кредиту, що надається, знаходиться у межах наявних мобілізованих та придбаних у інших банків кредитних ресурсів;

5. Банк дотримується економічних нормативів НБУ з регулювання кредитної діяльності;

6. У більшості випадків рішення щодо надання кредитів позичальникам ухвалюється колегіально (кредитним комітетом банку чи кредитною комісією філії банку) більшістю голосів і оформляється протоколом [2, с. 87].

Аналіз діяльності комерційного банку є одним із найважливіших напрямків роботи. Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

- оцінки фінансової стійкості;

- оцінки ділової активності;

- оцінки ліквідності;

- оцінки ефективності управління.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу комерційного банку та звіту про фінансові результати.

Ліквідність банку – це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати) [6, с. 214].

Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням обов’язкових економічних нормативів Національного банку України. Взяті мною ці та ряд інших, найбільш суттєвих, прийнятих в економічній літературі показників, на мою думку, дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку.

Наведений у табл. 1 блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення на дату складання балансу та в найближчий період зобов’язань перед клієнтами, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.

Таблиця 1

Алгоритм розрахунку показників, що характеризують ліквідність балансу

Показник	Алгоритм розрахунку		Економічний зміст показника	Оптимальне значення
1	2		3	4
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (Н5)	, де - коррахунки в банках; - готівка в касі банку		Показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами	Не менше 20 %
Норматив загальної лiквiдностi (Н6)	, де - активи загальні; - зобов’язання (залучені і позичені кошти) всіх видів		Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань всіма активами	Не менше 100 %
Норматив відношення високолiквiдних активів до робочих активів банку (Н7)	, де - високоліквідні активи; - робочі активи		Характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах	Не менше 20 %
Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів		, де - видані кредити; - зобов’язання в депозитах усіх видів	Розкриває, наскільки видані кредити забезпечені всіма залученими депозитами
Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань		, де - активи в майні	Розкриває здатність банку погашати зобов’язання високоліквідними активами та через продаж майна

Розрахована і розглянута система показників банку показала, що він дотримувався в аналізованому періоді нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Найбільшу питому вагу у структурі активних операцій комерційного банку традиційно займають кредитні операції. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель.

Кредитний портфель комерційного банку являє собою сукупність вимог банку за наданими кредитами.

До складу кредитного портфеля банку входять:

- кредити організаціям і підприємствам (юридичним особам);

- кредити приватним особам;

- міжбанківські кредити.

Кредитний портфель банку містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Він не включає: відсотки нараховані, але не сплачені, непрофінансовані; зобов’язання видати кредит; кредитні лінії, які ще не використані; гарантії та акредитиви; оперативний лізинг [7, с. 89].

В ході аналізу кредитної політики банку було встановлено, що у 2014 році ризиковість кредитних операцій поступово знижувалась, умови надання та контролю за кредитами стали більш ефективними, що привело до зменшення безнадійної, сумнівної та субстандартної заборгованості. Стандартні кредити та кредити «під контролем» зросли, що також можна віднести до позитивних змін.

Аналізуючи структуру кредитів за видами економічної діяльності було виявлено, що найбільша питома вага кредитів припадає на фізичних осіб: 33,01%. Звідси можна зробити висновок, що основними клієнтами банку є фізичні особи. Така політика пояснюється попитом на кредити у населення, нижчим у порівнянні з іншими галузями кредитування ступенем ризику, підвищеною швидкістю обертання коштів.

Основним негативним явищем, виявленим в ході роботи є поступове зниження кредитної активності банку у всіх аналізованих періодах. Проте, незважаючи на таку динаміку, дохідність кредитних операцій у 2013 році поступово підвищилася, але ще не досягла попереднього максимального рівня в аналізованому періоді. Якщо політика банку не матиме значних змін у 2014 році, то дохідність кредитних операцій матиме тенденцію до зростання.

В ході аналізу руху кредитів банку було виявлено, що питома вага наданих кредитів в сумі залишків кредитних вкладень на початок періоду й наданих протягом періоду кредитів становить 42%, 46% та 43% у 2012-2014рр. відповідно. Така динаміка є сталою, отже, кредитна політика банку не зазнавала різких змін. Питома вага погашених кредитів в сумі залишків кредитних вкладень на початок періоду й наданих протягом періоду становить 58%, 49%, 51% у 2012, 2013 та 2014 рр.

Прогнозування майбутніх обсягів кредитування є невід’ємною частиною діяльності банку. Прогнозні значення скеровують діяльність кредитного відділу банку в формування майбутньої кредитної політики. Тому, вважаю, що доцільно запровадити економетричну модель прогнозування, скомпоновану з різних видів моделей, які протягом тривалого часу використовувались відділами прогнозування банків та інших грошово-кредитних установ. Щоб прогнозування було ефективним та дієвим, необхідно обирати фактори, які мають щільний зв'язок між собою та впливають на результуючий показник.

Побудова запропонованої економетричної моделі для прогнозування обсягів споживчого кредитування дозволяє зробити певні узагальнення:

- всі фактори та їх комбінації мають тісний кореляційний зв'язок.

- парні моделі описують дію кожного фактора на показник окремо;

- всі парні та множинні моделі адекватні досліджуваному процесу.

Побудова такої моделі дозволить кредиторам банківської установи:

- виявити кількісні впливи змін факторів на величину споживчого кредитування;

- передбачити зміну обсягів споживчого кредитування;

- формувати більш ефективну кредитну політику, з погляду на кінцеві результати кредитної діяльності.

Щоб удосконалити методологічний інструментарій кредитування фізичних осіб було запропоновано використовувати модель, яка удосконалить методичні засади управління кредитуванням у банку. Основою моделі є використання багатофакторної економетричної моделі, з метою отримання прогнозних значень показників обсягу. В ході роботи аналізувалися два фактори, які описують раціональні мотиви використання кредитів потенційними клієнтами та характеризують очікування споживачів. Аналіз індексу споживчих цін та середньомісячної заробітної плати підтвердив їх значний вплив на стан кредитування.

Так, нами було виявлене скорочення обсягів кредитування, що негативно вплине на фінансові результати банку в майбутньому. Щоб уникнути негативного впливу аналізованих чинників необхідно необхідно дослідити ринок кредитних послуг та виявити слабкі сторони у власних пропозиціях, що приведе банк до виходу на якісно новий та більш ефективний рівень функціонування.

Висновки. Для виконання поставленої задачі було розроблено модель удосконалення методичних засад управління кредитуванням у банку. Розроблення такого методичного інструментарію неможливе без впровадження економетричної моделі прогнозування обсягів кредитування населення. Для отримання дієвого методичного інструментарію необхідно враховувати специфіку та ціль майбутньої економетричної моделі. Тому на основі 3 існуючих моделей прогнозування споживчого кредитування була створена економетрична модель прогнозування кредитування фізичних осіб.

За результатами впровадження моделей можна зробити наступні висновки: прогнозні значення свідчать про подальше зменшення обсягів кредитування фізичних осіб, така динаміка є негативною та може призвести до зменшення чистого прибутку , тому кредитна політика банку має бути направлена на підвищення обсягів кредитування, за рахунок:

- моніторингу цін на продукти кредитування;

- розробки конкурентоспроможних програм кредитування: гнучкі відсоткові ставки, вигідні умови погашення;

- спеціальні програми для постійних клієнтів;

- введення нових програм кредитування та відновлення тих, що значно скоротилися як, наприклад, іпотечне кредитування, кредитування на купівлю автомобіля тощо.

Якщо подальше зниження обсягів кредитування таки відбуватиметься, банку необхідно захистити себе від недоотримання прибутку. Отже, необхідно переглянути політику банку щодо нарахування процентів за користування позикою. Провівши аналіз різних методик нарахування відсотків, можна зробити висновок, що розрахунок повернення відсотків за методом ануїтету, який використовується у банку є неефективним. Отримані в ході роботи розрахунки свідчать, що більш дохідною є дискретна методика нарахування відсотків, адже ключову роль має грати дохідність кредитних операцій. Особливе місце в утворенню прибутку банку посідає капітал, що утворюється в результаті провадження банком своєї діяльності, за дискретною методикою нарахування відсотків сума цього капіталу є більшою, таким чином у банку, раціонально розраховувати повернення позики за дискретним методом з розрахунком показника маса вартості позики.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити роботу з кредитування установами банків. Це надасть можливість комерційним банкам організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління кредитними операціями та кредитними ризиками, впровадженням нових нетрадиційних кредитних пропозицій, загалом підвищенню ефективності функціонування банківської системи.

Література:

1. Базилевич, В. Д. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: навч. посіб., 2-ге вид., стер. / В. Д. Базилевич − К.: Знання, 2008. − 263 с.

2. Лукаш С. И. Банковская энциклопедия: Энциклопедия / С. И. Лукаш, Л. А. Малютина. − Днепропетровск, 1994. − 246 с.

3. Науменкова С. В. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / Науменкова С. В., С. В. Міщенко. – К. : Знання, 2010. – 532 с.

4. Мороз А. Н. Основи банківської справи: навч. посіб. / А. Н. Мороз. – К.: Видавництво Лібра, 2008. – 211 с.

5. Копилюк О. І. Банківські операції: навч. посіб. / О. І. Копилюк, Г. В. Бондарчук-Грита. – К. : Знання, 2010. – 447 с.

6. Крейніна М. Н. Ітогова оцінка ефективності господарської діяльності підприємства / М. Н. Крейніна. – Львів: Фінанси та статистика, 2008. – 168с.

7. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. / В. Д. Лагутін. — К.: Знання, КОО, 2002. — 215 с.