Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Дмітрієва Т.І., Сисюк Л.П.

Вінницький  торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Міграційні процеси в Україні: причини і наслідки

Сучасні процеси міграції у світі є однією з ключових проблем людства. Основою цих процесів є прагнення мігрантів до добробуту й безпеки, які між собою нерозривно пов'язані. В широкому розумінні, міграційні процеси - це процеси просторового переміщення людей між поселеннями, регіонами, країнами. У вузькому значенні, під ними розуміють сукупність переселень людей, пов'язаних зі зміною ними місця проживання на довготривалий строк, що спричиняє зміни територіального розміщення поселення. Актуальним на сьогоднішній день є виявлення причин міжнародних міграційних процесів, що  потребують регулювання з боку держав, які беруть участь в обміні трудовими ресурсами.

Науковим дослідженням міграцій трудових ресурсів в Україні займались В. В. Ватаманюк, Ю. П. Гуменюк, В. А. Колот, Е. Лібанова, О. Малиновська,         Ю. Мартиненко, І. Мельник, О. Новікова, Я. Пилинський, О. Поважний,             В. Роговий, Г. Ситник, В. Скуратівський, В. Смолянюк, О. Снігова,                             В. Трощинський, А. Шаповал та інші. Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових праць мають важливе теоретичне та практичне значення у дослідженнях, пов’язаних з міграціями, дає підстави стверджувати, що проблема цього соціально-економічного явища здебільшого залишається відкритою і потребує подальшого дослідження.

Метою дослідження є з’ясування причин міграції робочої сили України, аналіз мотивації українців до зовнішньої трудової міграції та визначення наслідків міграції в інші країни.

Для ринку праці України на сучасному етапі розвитку характерними особливостями залишаються: низький  рівень заробітної плати в державному секторі економіки; високий рівень безробіття, особливо  прихованого; низька ефективність державної політики щодо підтримки самозайнятості та малого підприємництва. За таких умов активізувалися процеси трудової міграції, зокрема міждержавної.

Слід відзначити, що найбільш впливовим чинником, що спонукає населення до міграції, є рівень заробітної плати. Низькі розміри заробітної плати в Україні ставлять частину населення на межу виживання (особливо якщо мова йде про неповну сім’ю, пенсіонерів, інвалідів).

Наступним важливим чинником який спонукає населення до трудової міграції є високий рівень безробіття. Станом на 1 жовтня 2014 року кількість зареєстрованих безробітних становила 418,1 тис. осіб. Також, близько            800 тис. осіб перебувають у стані неповної зайнятості, а на одну вакансію припадає 8 безробітних [5].

Аналізуючи статистичні дані, ми визначили, що найбільший відтік мігрантів відбувається саме з праценадлишкових областей України (Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Рівненська, Луганська, Чернівецька та Львівська) [3, с. 206].

На нашу думку, на зростання масштабів міграції населення з України впливає також і економічна нестабільність. Невпевненість у майбутньому спонукає працездатне населення до пошуку більш стабільних джерел доходу за кордоном. До соціальних чинників, які спричиняють міграцію населення, можна віднести неналежні умови праці, відсутність можливостей до професійної самореалізації , неналежна якість системи освіти тощо.

Згідно з дослідженнями Міжнародної організації з міграції (МОМ) кожен другий молодий українець віком від 20 до 35 років виявляє бажання емігрувати з України.       За даним Державної служби статистики України серед країн, до яких найчастіше емігрують українці відносять: Російську Федерацію (43,2%), Польщу (14,3%), Італію (13,2%) та Чеську Республіку (12,9%)Серед інших країн, до яких виїжджають українці можна назвати Іспанію (4,5%), Німеччину (2,4%), Угорщину (1,9%), Португалію та Білорусь (по 1,8%). Таким чином відбувається зростання грошових переказів до України, які стають  майже рівні обсягу прямих іноземних інвестицій та майже в 8 разів вище за зовнішню допомогу розвитку для України. Згідно з деякими припущеннями, українська економіка втратила б приблизно 7% свого потенціалу без стимулюючого впливу грошових переказів мігрантів, а 10-відсоткове збільшення грошових переказів на душу населення приведе до зменшення частки населення, яке проживає у злиднях, на 3,5%. Для України грошові перекази емігрантів є основним джерелом валютних надходжень, яке перевищує надходження валюти від експорту товарів [1, с.167].

Опитування працівників-мігрантів дає можливість встановити ієрархію мотивів поїздки за кордон (не завжди легально):

-           заробіток з метою поліпшення житлових умов (придбання квартири чи будівництво власного будинку),придбання машини або інших дорогих товарів тривалого вжитку;

-           заробіток з метою задоволення поточних життєвих потреб – придбання необхідних товарів повсякденного вжитку (одягу тощо), харчування;

-           заробіток з метою накопичення коштів для оплати навчання дітей у вищих навчальних закладах;

-           накопичення стартового капіталу для створення власного бізнесу або розвитку вже існуючого власного бізнесу;

-           мотиви нематеріального характеру – побачити світ, здобути певні трудові навички, поліпшити знання мови тощо.

Зважаючи на можливість великого заробітку за кордоном, міграція в Україні не завжди є легальною. Нелегальною (незаконною) міграцією є незаконне переміщення через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використані підроблених документів, візи або без таких, самостійно чи за допомогою третіх осіб, а також проживання на території країні без належного дозволу компетентних державних органів.

За даними Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, щороку на території України затримують близько 15-20 тис. нелегалів. Понад 84% затриманих нелегальних мігрантів є вихідцями з Росії, Азербайджану, Молдови, Вірменії, Грузії, Китаю та Індії. За межі держави впродовж 2010-2014 років видворено більш як 100 тис.                 нелегалів [2, с.619].

Водночас еміграція завдає шкоди, оскільки національна економіка втрачає наймобільнішу і, як правило, найкращу частину трудових ресурсів. Це веде до старіння структури трудових ресурсів. Серйозною є проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.

Особливо негативні наслідки для України має відплив висококваліфікованих спеціалістів та вчених, «відплив мізків». Відсутність найбільш талановитішої частини суспільства, які представляють декілька поколінь розвитку нашої науки, стала причиною нових гострих труднощів, з якими останнім часом зіштовхується Україна. Внаслідок неефективної політики економіка втрачає досить велику частину ВВП. Тому пріоритетним для економічного розвитку повинно бути стимулювання науково-дослідної і винахідницької діяльності науковців, запобігання «відпливу мізків» за кордон. Тому що, для більшості країн повернення досвідчених кваліфікованих робітників після роботи за кордоном сприяє розвитку національної економіки. 

Організаційно – управлінськими факторами трудової міграції робочої сили виступають, недосконала система організації влади, неефективна система державного управління, гіпертрофовані повноваження бюрократичного апарату. Неефективність державного управління - один з основних факторів криміналізації суспільства. Таким чином, створюється ситуація, коли неефективність державного управління неминуче стимулює наявність протиправних відносин, серед яких є і нелегальна міграція, яка, у свою чергу, знижує ефективність державного управління.

Прогресуюча тенденція нелегальної міграції сприяє створенню організованих злочинних угруповань, які займаються незаконним переправленням іноземців через кордони України. Стає реальністю включення у ці процеси міжнародних кримінальних груп і з'єднання їх з внутрішніми угрупованнями, що призводить до створення розгалуженої мережі транснаціональної організованої злочинності у сфері нелегальної міграції. Отже, потік мігрантів  впливає і негативно на загальну криміногенну ситуацію у відповідних регіонах, а також створює додаткові труднощі для оперативно-профілактичної діяльності правоохоронних органів.

Суперечливість явища трудової міграції підводить до висновків про те, що основний зміст політики держави у відповідній сфері має полягати у мінімізації її негативних наслідків, максимальному використанні позитивних для громадян (у тому числі – працівників-мігрантів) та суспільства результатів. Політика регулювання трудової міграції має виходити з того постулату, що право громадянина виїжджати за кордон є невід’ємним від його права на гідний рівень життя вдома, тобто права мати роботу або власну справу, яка б дозволяла реалізувати себе та забезпечити добробут родини.

Література:

1.          Ватаманюк В. В. Особливості зовнішньої трудової міграції населення України в умовах кризи та виходу з неї / В. В. Ватаманюк // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.14. - С. 165-171.

2.          Гуменюк Ю.П. Міжнародна трудова міграція: методологічний та організаційний аспекти: монографія / Ю.П. Гуменюк – Тернопіль: ТНЕУ, 2013. – 619 с.

3.          Лібанова Є. М. Зовнішня трудова міграція населення України / Є. М. Лібанова, О. В. Лоздняк. – К., 2009. – 206 с.

4.          Малиновська О. А. Трудова міграція: соціальні наслідки та шляхи реагування. — К. : НІСД, 2011. — 40 с.

5.          Державна служба статистики України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/