Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Котик Т.О.

Науковий керівник: асис. Зачоса О.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТНУ, Україна

МІСЦЕ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗНАНЬ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

Сучасний цивілізаційний поступ базується на застосуванні концепції менеджменту знань. Її основний постулат – формування і використання унікальних знань, що дозволяють перетворювати потенційні можливості організацій у її рушійні сили розвитку. І ці можливості виявляються не тільки у матеріальних активах, а знаходяться у значній залежності від їх нематеріальної складової, формалізованої у результатах інтелектуальної праці.

Загальновідомо вислів про те, що той, хто володіє інформацією, той володіє і світом. Володіння інформацією не втрачає своєї актуальності в сучасному світі. Важливо відповісти на таке питання: для чого потрібен менеджмент знань? Знання організації - це її досвід, кращі практики та ефективні методи роботи. Для збереження можливості подальшого використання знань необхідно побудова ефективного процесу управління знанням. Організації, що володіють тією чи іншою інформацією, мають певну вагу, значимість і цінність для тих, хто зуміє використовувати її і перетворити в потрібний для себе ресурс[1].

У той час як знання – володіння перевіреною інформацією, відповідями на питання, що дозволяє вирішувати поставлену задачу. Той, хто володіє знанням, потенційно в більш виграшному положенні, ніж той, хто володіє інформацією. Тут, на мій погляд, слід сказати про те, що більш конкурентними є ті організації (державні, бізнес-групи або громадянські об'єднання), які ефективно управляють цими знанням.

Згідно твердження відомого фахівця в галузі економіки знань Л. Едвінссона [1] в майбутньому успіху досягатимуть ті компанії, які будуть спроможні трансформуватися з індустріальних організацій у такі, що здійснюють інтелектуальне підприємництво. Саме інтелектуальне підприємництво фокусується на навчанні та знаннях як на ресурсі вартості, формуванні та спільному використанні знань, створенні нових комбінацій знань, капіталізації потенціалу знань.

Успіх діяльності організації в умовах сучасної економіки все більше залежить від вміння накопичувати та використову-вати унікальні знання. Конкурентні переваги організації в умовах економіки знань полягають насамперед в унікальних компетенція, які базуються на унікальних знаннях. Так фірма, що знає, як вести справи в певній країні, на певному ринку має переваги перед конкурентами, які не володіють цими знаннями. До того ж, для того, щоб володіючи інформацією та знан-нями на її основі, фірма могла отримати конкурентні переваги, необхідно вчасно передати їх необхідним співробітникам[3].

Зрештою ефективний процес управління знаннями призводить до підвищення конкурентоспроможності організації. Потрібно не розмовляти і думати, а робити. Знання, отримані в ході практики, - найбільш ефективний шлях зниження витрат на їх передачу. Знання через практику розвивають глибину рівня знань і дають можливість виключити проломи «знання - практика». Дії коштують більше, ніж елегантні плани і концепції. Навіть невеликі часткові зміни вимагають розвиненого після дії: аналізу з боку керівництва, написання (коригування) документів, критики їх і ревізії. Цей рекурентний процес носить постійний характер[2].

Виходячи з цього, можна зробити кілька висновків. По-перше, знання отримані практичним шляхом, засвоюються і запам'ятовуються краще, крім того передача таких знань менш витратна. По-друге, навіть ті знання, що були отримані теоретичним шляхом, будуть також якісно засвоєні, якщо вони буду застосовані на практиці, хоча б один раз. На мій погляд, знання, які менеджер передає своїм підлеглим, повинні бути концептуалізувати і це дуже важливий момент. Знання, які людина отримує у формі суцільного потоку, що не вибудуваного в систему, котра має структуру, не "розкладеного по поличках», дуже важко сприймаються і більш того, важливі і фундаментальні частини цього знання можуть губитися серед загального обсягу інформації[3].

Організації схильні до тенденції вимірювати минуле, але системи контролю та аналізу повинні насамперед допомагати визначити - чому такі результати отримані і що буде в майбутньому. Організації схильні оцінювати, виходи, а не процеси. Небагато організацій оцінюють характер впровадження знань. Типова система управління знаннями і процесами сфокусована на показниках рівня знань і носить деяку форму групової безпеки. Організації, які серйозно стурбовані впровадженням знань в практику, повинні оцінювати проломи «знання-практика» і щось робити, виходячи з цих оцінок. [1].

У висновку хочу сказати, що кожен, повинен враховувати те, що менеджмент знань є відносно новим напрямком в управлінській діяльності організацій, націленим на накопичення та ефективне використання інтелектуального капіталу, і найголовніше, що менеджмент знань повинен стати одним з головних інструментів підвищення конкурентоспроможності організацій.

Література:

1. Литвин, В. В. Технології менеджменту знань [Текст]: навч. посібник / В. В. Литвин; за заг. ред. В. Пасічника. – 2-ге вид. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 260 с

2. Верба, В. А. Управління розвитком компанії [Текст]: навч. посібник / В. А. Верба, О. М. Гребешкова. – К.: КНЕУ, 2011. – 482 с.

3. Зеленцова, М. Г. Семантичний простір концепту “менеджмент знань” [Елекронний ресурс]/ М. Г. Зеленцова // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: «Мовознавство». 2011. – Вип. 17, Т. 3. – Режим доступу: \www/ URL: http://archive.nbuv.gov.ua