Економические науки/Учет и Аудит

Захаренко О.В.

Науковий керівник: асистент Августова О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Калькулювання собівартості продукції із використанням методу

«директ-костингу»

В сучасних умовах господарювання ефективність діяльності підприємства залежить від повноти, достовірності та своєчасності економічної інформації. Нажаль система бухгалтерського обліку в нашій країні зорієнтована в основному на виконання функцій розрахунку бази оподаткування.

Проте облік витрат на виробництво, перш за все, повинен бути так організований, щоб виявити вплив усіх чинників на рівень собівартості готової продукції, та постійно контролювати відхилення цього рівня в цілому та в розрізі витрат, які складають собівартість. Як свідчить світовий досвід, ефективним вирішенням проблеми є використання методу «директ-костинг».

Теоретичні основи «директ-костингу» описуються у наукових працях таких вітчизняних вчених як Чумаченко М.Г., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Нападовська Л.В. та ін. Серед західних вчених можна виділити Д. Харріса, О. Шмаленбаха, Д. Бьорнера , В. Кільгера, Г. Лассманна та інших вчених.

Метою написання даної роботи є вивчення сутності методу калькулювання «директ-костинг», виявлення основних переваг та недоліків його застосування.

Метод калькулювання «директ-костинг» виник в США в період Великої депресії і набув широкого поширення в 50-х рр. XX ст. На перших етапах практичного застосування даної системи в собівартість, що обчислюється за змінними витратами, включалися тільки прямі витрати, а всі види непрямих витрат списувалися безпосередньо на фінансові результати. Внаслідок цього загальна сума змінних затрат збігалася з сумою прямих затрат, що і знайшло відображення в назві. Адже «директ-костинг» означає буквально «облік прямих затрат» [5, с. 272].

На сучасному етапі розвитку економіки «директ-костинг» передбачає включення в собівартість не тільки прямих змінних, але й частини змінних непрямих витрат. Сутність методу полягає в принципово новому підході до включення затрат в собівартість. Вони поділяються на постійні, тобто не залежні від обсягу випуску продукції, і змінні, тобто змінні в прямому зв’язку зі змінами обсягу випуску.

Постійні ж затрати взагалі не включають в розрахунок собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують на отриманий прибуток протягом того періоду, в якому вони були понесені. Змінні витрати складають собівартість виробленої продукції. Вони є базою для оцінки незавершеного виробництва та залишків продукції на початок і кінець періоду.

Отже можна виокремити наступні особливості методу «директ-костингу», а саме:

- облік та планування собівартості здійснюється тільки за змінними витратами, причому постійні витрати списуються безпосередньо на фінансовий результат;

- оцінювання залишків готової продукції й незавершеного виробництва проводиться лише за змінними витратами;

- існує можливість вивчення взаємозв’язку і взаємозалежності між обсягом виробництва, витратами і прибутком [4, с. 125].

На практиці, багато науковців виділяють два основних варіанти методу

калькулювання «директ-костингу»:

- простий «директ-костинг», коли у собівартість продукції включаються лише прямі змінні витрати;

- розвинений «директ-костинг», коли у собівартість продукції включаються крім прямих змінних ще й прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

В залежності від обраного варіанту розрахунок суми покриття має різний

ступінь деталізації. Основними складовими елементами методу можна виділити наступні: облік за видами затрат, облік за місцями виникнення затрат, облік за носіями затрат (калькуляція собівартості одиниці виробу), облік результатів за носіями затрат, облік результатів за період [1, с. 36].

При калькуляції собівартості за методом «директ-костинг» постійні затрати не розподіляються між носіями. При цьому варіанті калькуляції виходять з того, що тільки змінні затрати залежать від завантаження потужностей або від обсягу продукції, а тому тільки вони можуть бути віднесені на носії затрат.

При організації обліку результатів за системою «директ-костинг» змінні затрати на одиницю віднімаються від ціни виробу, і на основі цієї різниці обчислюється брутто-прибуток (сума покриття або маржинальний дохід) на виріб.

Практичне використання «директ-костингу» показало, що є деяка частина постійних витрат, яка безпосередньо пов’язана з виробництвом конкретного продукту (або центром відповідальності) і може бути віднесена на нього прямим розрахунком без попереднього розподілу.

Система калькулювання змінних витрат надає інформацію, необхідну для прийняття поточних рішень щодо оптимізації виробничої програми; ціноутворення; придбання чи виготовлення комплектуючих виробів; розширення або скорочення виробництва певної продукції тощо.

До переваг системи «директ-костинг» можна зарахувати:

1. Собівартість, обсяги виробництва й прибуток, які завжди можна отримати з періодичної звітності.

2. Прибуток за певний період не змінюється під впливом постійних накладних витрат при зміні залишків товарно-матеріальних цінностей.

3. Звіти про витрати виробництва й доходи, складені за системою «директ-костинг».

Показники маржинального доходу дають змогу оперативно оцінити вироби на основі базових критеріїв: займаної території, категорій замовників, ринків збуту пального, вимірювання потужностей, можливості роботи машино-годин обладнання, вартості використаних матеріалів тощо.

Основними недоліками системи «директ-костинг» є такі:

1. Дуже важко без помилки виокремити постійні витрати від змінних.

2. Під час переходу від системи повного розподілу витрат до системи «директ-костинг» виникають серйозні проблеми у визначенні податку на доходи, оцінюванні запасів при складанні звітів.

3. Характер і мета управлінського та фінансового обліку настільки різні, що об’єднувати їх недоцільно.

4. Система складна і дорога [2, с.72].

Отже, завдяки «директ-костингу» розширюються аналітичні можливості обліку. При чому спостерігається процес тісної інтеграції обліку та аналізу. Інформація, отримана в цій системі, дозволяє знаходити більш вигідні комбінації ціни і обсягу, проводити ефективну політику цін, добиватися підвищення ефективності управління.

Література:

1. Грибоненко В.П. Калькулювання собівартості \ В.П. Грибоненко – 2010. – № 4. – С. 35-40.

2. Дороженко Л.І. Сучасні методи обліку витрат в контексті зарубіжного досвіду/ Л.І. Дороженко // Держава та регіон. – 2014 № 2(77).

3. Засадний Б. Управлінський облік: шлях до ефективного управління // Довідник економіста . – 2011. – № 12. – C.85-90.

4. Пічугіна Т.С. Оцінка систем обліку витрат / Т.С. Пічугіна, Н.І. Гордієнко // Науково-технічний збірник. – 2010. – № 52. – С. 124-128.

5. Скрипник М.І. Особливості калькулювання собівартості продукції із використанням методу директ-костинг / М.І. // Міжнародний збірник наукових праць. –2010. – № 1(16). - С.272-276.