Економічні науки/8. Математичні методи в економіці

к.е.н., асистент Трофименко Г. С., студент Савран М.С.

Національна металургійна академія України

Подолання монополізму, антимонопольна політика

Монополія – виключне право на торгівлю, виробництво, надання послуг, що належить одній особі, групі осіб або державі.

В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Ознаками монопольного статусу суб’єкта господарювання на товарному ринку є:

— відсутність на ринку конкурента;

— обмежена можливість доступу на ринок;

— частка продукції підприємства перевищує 35% від загальної кількості на ринку і виробник не довів, що зазнає значної конкуренції.

Існують наступні види монополізму:

— монополізм, що виростає з конкуренції (концерни, картелі, синдикати, трести, конгломерати);

— природна монополія (ефективне виробництво неможливо без великих підприємств);

— диференціація продукту (своєрідність, новизна продукту);

— тимчасова монополія (виникає через використання нових технологій і швидко зникає за рахунок доступності цих технологій) та інші.

Ринок чистої монополії — тип ринкової побудови, де продукцію пропонує один продавець. Головними ознаками ринку чистої монополії є:

— відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста;

— неможливість входження на ринок інших фірм;

— досконала інформованість щодо цін, фізичних ознак товару, інших параметрів ринку.

Антимонопольну діяльність в Україні почали у 1992 році, прийняттям Закону «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Пізніше для контролю та боротьби з монополією був створений Антимонопольний комітет. Він займається наступним: запобігання, виявлення та припинення законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за узгодженими діями та концентрацією суб’єктів господарювання; регулювання цін та тарифів на товари природніх монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції передбачає спеціальні правові механізми, спрямовані на попередження антиконкурентних узгоджених дій підприємців, антиконкурентних дій державних органів, запобігання монополізації товарних ринків. Їх основу складають три види попереднього контролю, що здійснюється Антимонопольним комітетом України:

— попередній контроль над узгодженими діями суб’єктів господарювання, метою якого є недопущення антиконкурентних змов підприємців;

— попередній контроль над концентрацією суб’єктів господарювання, покликаний попереджати появу на ринку монопольних утворень при злитті чи приєднанні підприємств, створенні нових підприємств, набутті корпоративних прав або набутті контролю одного суб’єкта господарювання над іншим у будь-який спосіб;

— попередній контроль за прийняттям рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю.

У 2013 році до Антимонопольного комітету України [5] надійшли 7902 заяви та звернення з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що на 23,6% більше, ніж у 2012 році. Комітет провів 893 виїзні перевірки, що на 14% менше показника 2012 року. Скорочення кількості перевірок було обумовлено міркуванням зменшення адміністративного тиску на бізнес. У результаті перевірок розпочато 598 справ про порушення законодавства та надано 364 рекомендації щодо припинення дій(бездіяльності), які містили ознаки порушень.

Завдяки вжитих Комітетом [5] заходів було припинено 7704 порушення. Найбільшу кількість порушень виявлено на ринках житлово-комунального господарства (15,25%), агропромислового комплексу (13,11%), адміністративних послуг (10,77%), збору, вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів (8,58%), паливно-енергетичного комплексу (7,61%), охорони здоров’я(6,63%), ритуальних послуг (5,13%), транспорту (4%), будівництва та будівельних матеріалів (2,46%), підключення до мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення (2,05%).

У 2013 році було виявлено [5]:

— 684 порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання. Найбільша кількість порушень у Дніпропетровську (82) та Одесі (81). Найчастіше ці поручення виступають як спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (88,7%);

— 1408 порушень у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Найпоширенішими порушеннями є: дії чи бездіяльність монополіста, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (62,8%) та зловживання цінового характеру (30,5%);

— 1940 порушень у вигляді антиконкурентних дій органів влади та органів місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю. Найпоширенішими порушеннями є: дії чи бездіяльність, які призводять до спотворення конкуренції (46%) та схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції (38%);

— 1259 порушень у вигляді недобросовісної конкуренції. Найпоширенішим порушенням є поширення інформації, що вводить в оману (85%).

Згідно рекомендацій, до природніх монополій відносяться: комунальні підприємства, трубопровідний транспорт, електромережі, гірничодобувні підприємства унікальних родовищ корисних копалин.

До монополістів України можна віднести ПАТ «Укртелеком», Укрзалізниця, Укрпошта, НАК Нафтогаз, Укренерго, Украерорух та інші. Нажаль далеко не всі ці підприємства належать державі.

У якості висновків можна виділити наступне: кількість порушень досить велика і щорічно зростає. Для вирішення цієї проблеми можна зробити наступні кроки: включення кримінальної відповідальності у список покарань, збільшення штрафів та їх визначення у відсотках від обороту підприємства, більш жорсткий контроль для попередження правопорушень.

Література:

1. Удалов Т.Г. Конкурентне право [Текст] : Навч. посібник. – Київ: “Школа”, − 2004. – 496c.

2. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року №3659-ХІІ Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3659-12.

3. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року №2210-ІІІ Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.

4. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 року №236/96-ВР Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80.

5. Річний звіт Антимонопольного комітету України за 2013 рік / Затверджено Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 14.03.2014 № 131-р.