Кандидат історичних наук, доцент ОЛЕКСІЄВЕЦЬ Т.І.
Рівненський інститут слов'янознавства Київського
славістичного університету
Агротуризм в контексті ментальних особливостей українського
села
Метою наукової розвідки є аналіз сучасного
розвитку агротуризму в Україні, існуючих проблем та загроз.
Розвиток
туризму в пострадянських країнах на даний момент користується значною увагою.
Це пов’язано з видимою простотою у здійсненні масштабних туристичних проектів
для приваблення широких мас відпочиваючих. Виходячи із спрощеного сприйняття
туристичної галузі, її сприймають як таку, що не потребує значної уваги у
ресурсному плані, а відповідно і капіталовкладень. А майбутні надходження від
туризму наперед розраховуються, беручи до уваги показники традиційних туристичних
країн. Адже у такому випадку надходження від його розвитку не поступаються за
своїми масштабами більш капітало- та ресурсомістким галузям господарства
[1].
При
здійсненні державної політики розвитку туристичної галузі в Україні увага
приділяється традиційному відпочинку у регіонах з природними передумовами,
таким як Крим та Причорномор’я, і новітнім - (у крайньому випадку, для України)
напрямам туризму – зокрема так званому «зеленому туризму», або «агротуризму».
Вважається, що для розвитку останнього
в Україні є найбільші перспективи [2]. Тут і
мальовнича природа, натуральна, екологічно чиста їжа, затишні села та хутори, працелюбне населення – все, що необхідно
для бажаючих поринути у будні українського селянина. Недолік вбачається лише у
одному – впертому небажанні більшості селян займатися цим, здавалось би
прибутковим видом діяльності, та ще й за сучасних умов із зайнятістю на селі.
Причин
відсутності поступу у розвитку вітчизняного агротуризму можна назвати декілька.
Передусім це здебільшого декларативний характер державної підтримки такого
починання. Оприлюднений 24 лютого 2009 року на сайті Міністерством аграрної
політики проект закону України «Про аграрний туризм та агротуристичну
діяльність» не відповідає методологічно-правовим вимогам та існуючій практиці
сільського туризму України [3].
Доробка
міністерством важливого законопроекту «Про сільський туризм», на жаль,
завершилась розробкою нового вузьковідомчого законопроекту, який не може
служити фундаментальною законодавчою базою для багатоаспектної діяльності у
сфері сільського туризму. Спрощення підходу до проблематики організації
відпочинку на селі та механічна заміна поняття «сільський туризм» на
«агротуризм» у запропонованому документі йдуть врозріз з міжнародною та
національною практикою організаційно-правового забезпечення цієї галузі [6].
Стосовно
інформаційної підтримки державної політики у даній галузі, достатньо відвідати
офіційні сторінки органів місцевої влади, присвячені розвиткові туризму, і не
лише агро-, у регіоні та провести порівняння із зарубіжними аналогами.
Передусім, кидається у вічі переобтяження майбутнього туриста надлишковою
інформацією, як то: офіційні привітання (зазвичай, лише на державній мові),
біографії очільників регіону, їх ініціативи, нормативні акти, рішення органів
місцевої влади, перелік цих же органів влади, їх апарат, статистична інформація
по регіону у розрізі основних галузей промисловості, перелік перспектив. Дійсно
необхідної інформації для туриста майже немає – але сайти існують, формально
вимог дотримано.
Для порівняння, на сайтах міст та регіонів
близьких Україні слов’янських держав, таких як Польща, Чехія, Словаччина,
турист зустрічає традиційні три блоки інформації. Перший – адресований місцевим
жителям з інформацією про послуги, які надаються, способи їх оплати, варіанти
отримання, консультації з поточних питань. Другий – адресований бізнесменам. Як
розпочати справу у місті/ регіоні, поради з розробки бізнес-плану з врахуванням
місцевих реалій, як захистити свої права і т.д. Третій – безпосередньо
розрахований на туристів. Передусім, він кілька мовний. Містить календар події
у місті/ регіоні на найближчі дати, інформацію про погоду, як краще, а головне
– дешевше дістатись до міста/ регіону, включаючи і схеми проїзду до
найвидатніших пам’яток. І, що чи не найголовніше – яка вартість так званого
«туристичного кошика». Наведено актуальні ціни в магазинах, на ринку житла, у
готелях, проїзду у громадському транспорті та таксі. Крім цього у блоці є
інформація які зусилля місто/ регіон скеровує для підвищення інвестиційної
привабливості. Запозичення досвіду сусідніх країн у значній мірі сприяло би
підвищенню уваги як вітчизняних так і закордонних туристів до українських
регіонів [4;5].
Хоч
держава й передбачає кредитну підтримку для власників агросадиб, масового
характеру вона не отримала. Селяни, виходячи з більш консервативного ставлення
до кредитів та банків загалом, спираються здебільшого лише на власні сили. Іншою проблемою, яка заслуговує на місце у
першому рядку, є прискіплива увага до новоявленого суб’єкта господарювання з
боку різноманітних місцевих контролюючих органів. Не завжди будинок у селі
відповідає необхідним вимогам з пожежної, санітарно-гігієнічної, епідемічної
безпеки, що загалом є зрозумілим за відсутності централізованої каналізації,
водопостачання та інших комунальних благ. Поява ж на селі «бізнесменів» у особі
власників агросадиби достатньо негативно впливає на їх статус у такій закритій
общині, як сільська. Це легко пояснюється небажанням стати майбутнім
«кредитором» всього і вся у даному населеному пункті.
Важливою
причиною є і відсутність необхідної інфраструктури. Якщо ситуація з охопленням
населених пунктів транспортною мережею в державі майже вирішена, завдяки
приватним перевізникам, то ситуація з охороною правопорядку, медичним
обслуговуванням, індустрією розваг є не такою однозначною. За умов наявності
одного дільничного на кілька сіл, виникає питання його адекватної реакції на
можливі загрози під час перебування на відпочинку у певному селі. Не завжди
селяни, не звиклі чужинців, позитивно реагують на їх появу. А за відсутності
індустрії розваг на селі, перетин туристів та місцевого населення у традиційних
місцях відпочинку, таких як клуби відпочинку, бари та дискотеки може спричинити
розвиток негативних ситуацій з кримінальним відтінком. З іншого боку,
недостатнє охоплення мережею медичних закладів та загальна якість медичного
обслуговування на місцях теж не грають на руку майбутнім бізнесменам від
туризму. У перерахованих ситуаціях залишається надія на місцевий авторитет
власників агросадиби та їх здібності на царині розваг, медицини і охорони правопорядку.
Щодо
реальних економічних вигод від подібних починань, то у повноцінному сучасному
сільському господарстві ледве знайдеться зайва пара рук для подібної діяльності.
Не секрет, що для того, аби займатись сільським господарством і жити з цього, необхідно
зусилля усієї родини. І питання, хто ж буде займатись безпосередньо прийомом
туристів у масштабах, які зможуть перекрити економічну шкоду від вилучення цієї
пари робочих рук, більше того – ще й приносити прибуток – стоїть достатньо
гостро. Це не враховуючи виділення житла для туристів і забезпечення їм
необхідних, хоча б мінімальних, умов для проживання.
На
ефективність розвитку сільського туризму впливає і фактор віддаленості від
економічного центру регіону. Зрозуміло, що ті села, що знаходяться поблизу
великих міст, не матимуть проблем з бажаючими відпочити на природі. Це
пов’язано і з транспортною доступністю, і близькістю необхідної медичної,
правоохоронної інфраструктури, сфери розваг. У ситуації з віддаленими районами ці
ж фактори існують із від’ємним показником, що у свою чергу не сприяє розвиткові
їх туристичної привабливості.
Це
лише кілька факторів, які перешкоджають розвиткові повноцінного агротуризму на
місцях. Загалом, в Україні досі не знайдено рішення, як незважаючи на дійсно
цікаву історичну спадщину та багату природу, яким чином стимулювати розвиток
місцевого агротуризму.
Література
1.
Панкрухин А. П. Маркетинг территорий. 2-е изд., дополн. /А.П.Панкрухин – СПб.: Питер,
2006. – 416 с.
2.
Сокол Т.Г. Основи
туристичної
діяльності / Т.Г. Сокол – К.: Грамота, 2006. – 264 с.
3.
http://agribusiness.kiev.ua/uk/news/ukraine/26-02-2009/1235642309/
5.
http://praha.eu/jnp/cz/home/index.html
6.
http://www.greentour.com.ua/ukrainian/