География и геология/9. Экономическая география

К.г.н. Чернова Г.В., ст. Григораш О.В.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

РОЗВИТОК ФЕСТИВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Актуальність дослідження. Соціально-економічна ефективність туризму визначається його здатністю задовольнити зростаючі потреби туристів у новому туристичному продукті. Сучасному ринку туристичних послуг притаманні динамічність та диверсифікація, позначена виникненням нових видів та форм туризму. Одним з таких видів є фестивальний туризм.

Актуальність даного дослідження полягає у необхідності популяризації фестивального руху в Україні з метою його розвитку до міжнародного рівня. Оскільки цей вид туризму за кордоном захоплює все більшу частку ринку турпослуг, то для нашої країни, як і для будь-якої іншої, розвиток даної галузі є дуже перспективним.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженню розвитку фестивального туризму присвячено багато праць як українських, так і закордонних вчених. Серед україномовних видань слід відзначити працю Смаля І.В. "Туристичні ресурси світу", в якому фестивальний туризм розглядається у розділі "Подієві ресурси світу". Серед російських дослідників даної тематики доцільно назвати працю Бабкіна А.В. "Спеціальні види туризму", в якій подієвому, а зокрема і фестивальному туризму присвячений один із розділів. Автор пропонує свою класифікацію цього виду туризму, а також описує особливості організації різних його напрямів [1, 3].

Мета статті. Розглянути особливості розвитку фестивального туризму як сучасного напрямку туристської діяльності в Україні, виділити основні групи та напрями фестивального туризму; визначити чинники, що сприяють його розвитку.

Виклад основного матеріалу. Фестивальні подорожі мають усі ознаки туризму. Фестивальний туризм тривалий період знаходився на стику пізнавального, розважального та етнографічного туризму. У цього виду туризму є яскраво виражені власні особливості, що дає можливість виділити такі його 7 ознак: 

- подорожі є нетривалими (в середньому 3-5 днів); 

- мають чітко виражені просторові рамки (місця проведення фестивалів);

- в останні роки спостерігається все більша зацікавленість до фестивалів та свят; 

- простежується чітка історія розвитку фестивалів; 

- мають мету, що відрізняється від мети пізнавального туризму; 

- існують зв’язки з іншими видами туризму; 

- створена система класифікацій цього виду туризму. 

Слово “фестиваль” походить від французького слова festival, що означає «святковий». Фестиваль (festival) – це масове театралізоване святкове дійство, яке включає огляд або демонстрацію певних досягнень.[1] Пов’язуючи фестивальну діяльність із зростаючим туристичним рухом, а також зважаючи на міцний зв’язок з його складовими, доцільно дати таке визначення: Фестивальний туризм – це організація короткотривалих пізнавальних подорожей терміном на 5-7 днів із метою відвідування певних подій (від концертів сучасної західної музики до релігійних святкувань, від етнічних карнавалів до парадів сучасних субкультур), з періодичністю 1 раз на рік [2]. 

Розглянувши усю множину факторів, за якими можуть класифікуватися фестивалі, виділили найбільш суттєві з них. Класифікація фестивального туризму представлена на рис. 1.

Рис. 1 Класифікація фестивального туризму за тематикою [2]

Водночас слід відмітити, що фестивалі класифікують і за іншими ознаками. За масштабами та географією виділяють: міжнародні, всеукраїнські та регіональні фестивалі. За тривалістю: довготривалі, одноденні. За циклічністю: періодично повторювані, одноразові [3].

Фестивалі на сьогодні виконують ряд функцій: популяризаційну - популяризація концепції фестивалю; комунікативну - можливість спілкування людей зі схожими інтересами, налагодження культурних зв’язків як на державному, так і міждержавному рівні; інформативну - можливість отримання знань про новий напрямок чи то мистецтва чи гастрономії; соціальну – формування культури нації.

На нашу думку, основною концепцією фестивалів є відображення глобальних проблем людства, тому що все частіше ці заходи беруть за мету поширення ідеї про збереження екології, природних ресурсів та довкілля, поширюють здоровий спосіб життя, відмову від паління, алкоголю та наркотиків. Тож можемо сказати, що фестиваль - дзеркало нагальних проблем людини.

За останні роки фестивальний рух в Україні розвивався досить динамічно. У різних регіонах нашої держави щороку проводяться численні заходи такого характеру, про що свідчать статистичні дані Українського центру культурних досліджень Міністерства культури і туризму України за 2011 р.[5].

Упродовж 2011 р. в Україні було проведено 264 культурно-мистецькі заходи, з них 104 міжнародних та 49 всеукраїнських фестивалів. У жанровій структурі міжнародних фестивалів перевагу здобули фестивалі таких жанрів мистецтва як, "академічне" музичне (22%), сценічне виконавське (24%) та народне музичне (16%). Серед всеукраїнських фестивалів першість здобули багатожанрові фестивалі (24,5%) та народного музичного мистецтва (24,5%).

Більшість міжнародних (51%) та всеукраїнських (77%) фестивалів представляли аматорське мистецтво. Аналізуючи зведені показники у розрізі регіонів України, доцільно відмітити, що найбільша кількість міжнародних фестивалів була проведена у м. Києві (20), Львівській (13) та Чернігівській областях (9). Серед аутсайдерів, де такі фестивалі взагалі не проводилися Київська, Кировоградська та Хмельницька області. Стосовно географії Всеукраїнських фестивалів картина зовсім інша, серед лідерів Запорізька (6) та Тернопільська (5) області [5].

Перший фестиваль на території нашої країни був засновний у 1964 р. Із року в рік на теренах України з'являлися нові фестивалі, найбільша їх кількість почала виникати після здобуття незалежності. Саме у період 2000 - 2008 рр. було засновано 64 фестивалі різноманітних мистецьких напрямів.

Розглянемо основні групи фестивалів України.

Музичні події. Дуже часто приїзд відомого виконавця, або музичного гурту в певне місто стимулює притік туристів з усієї країни, а іноді навіть з близького зарубіжжя. Музичні фестивалі дозволяють прихильникам певних напрямків музики побачити на одній сцені багатьох улюблених виконавців та гуртів, а також почути й побачити нових. До найпопулярніших музичних фестивалів України належать такі: Славське-Рок, Підкамінь, Захід-fest тощо.

Етнофестивалі включають музичну програму етнічного спрямування, а також різноманітні ігри, майстер-класи, літературні читання, ярмарки тощо. Найбільш відомі українські етнофестивалі – Країна Мрій, Шешори [4].

Фестивалі історичної реконструкції є цікавими не лише для українських туристів, а і для іноземних гостей, оскільки українська історія тісно пов’язана з історією багатьох країн-сусідів. Найвідомішими фестивалями-реконструкціями в Україні є Битва Націй на території Хотинської фортеці, Стародавній Меджибіж та Терра Героїка на Хмельниччині. Історична реконструкція – це відтворення історичних подій, використовуючи метод рольової гри. Реконструкції приурочені до свят або річниць відзначення важливих історичних подій та проходять найчастіше в місці, де та чи інша подія відбулась. Часто фестиваль історичної реконструкції включає різні змагання і конкурси – фехтування, стрільба з лука чи арбалета, масові бої, конкурс на найбільш автентичний однострій.

2014 р. продемонстрував, що у світлі сучасних подій організація та проведення більшості фестивалів стала досить проблематичною. Окрім цього, слід згадати і те, що в Україні відсутній єдиний центр фестивального руху, асоціація, яка могла б координувати діяльність фестивального руху в країні. Адже одночасно в одному регіоні може проходити 5 рок-фестивалів, а в іншому — нічого немає. Саме зараз, для об'єднання країни потрібен постійний рух. Україна дуже велика, різнобарвна і ментально, і культурно, тут стільки всього можна було б зробити.

Також важливою проблемою є інфраструктура, оскільки у більшості населених пунктів, де проходять фестивалі, банально може не вистачити напруги в електромережі для виконання технічних вимог, а про такі речі як місця для паркування авто чи кемпінгу і говорити не слід.

Ми вважаємо, що одним з не менш важливих факторів, який би позитивно вплинув на розвиток фестивального туризму – це створення календаря подій України на державному рівні. В Україні існує такий проект, його назва «ThisisUkraine», але він носить приватний характер. На державному рівні відсутня підтримка, не розроблені загальні маркетингові заходи просування фестивального туризму на міжнародний ринок, і тому кожен фестиваль готується індивідуально і залежить від креативності організаторів, фінансової та матеріальної забезпеченості регіону, що звичайно обмежує їх доступність до широкої спільноти і недостатньо використовується у туристичній діяльності.

Висновки. Отже, фестивальний туризм є перспективним видом туризму з невичерпним ресурсним потенціалом. Однак існує ряд проблем, які потрібно вирішувати на державному рівні. Україна повинна розвивати цей напрям туризму як на регіональному, так і державному рівнях, оскільки завдяки цьому розширюватимуться культурні контакти з різними державами, а це можливість «знайомства культур», економічно розвиватимуться регіони, де проходитиме та чи інша подія.

Література

1. Бабкин А.В. Специальные виды туризма. - Ростов-на-Дону: Советский спорт, 2008. - 117 с.

2. Грицку-Андрієш Ю.П., Бучко Ж.І. Фестивальний туризм у системі рекреаційно-туристської діяльності / Ю.П. Грицку-Андрієш, Ж.І. Бучко // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2010. - Вип. 519-520. - С. 56-60.

3. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу. [навч. посіб.] / І.В. Смаль – Ніжин: Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя, 2010. - 336 с.

4. Доан П.В. Світові перспективи фестивального туризму України: [Електронний ресурс]. - точка доступу: http://www.lgtinfo.com.ua/images/stories/zbirnuk/vupysk3/v36.pdf

5. Український центр культурних досліджень: [Електронний ресурс]. - точка доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/mincultura/menufest6.php