УДК 392.51(477)

Бабенко Л.С. – студентка О-12 напряму підготовки «Облік і аудит»; Шаравара Т.О. д.і.н., професор

Полтавська державна аграрна академія

ТРАДИЦІЙНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

У давні часи шлюб не брали. Одруженою вважалася пара після змовин, заручин та весілля. Пізніше шлюб почала брати шляхта, а ще пізніше звичайні люди. В 1774 за сприяння імпер. Катерини був виданий указ, за яким одруження без шлюбу вважалось не дійсним.

Змовини. На них підписувалась шлюбна угода, яку записували в урядові книги та підписували свідки і молоді. Тут домовлялись також про посаг, віно. Посагом називали те, що батьки давали дівчині, а віно давалося спочатку як викуп, а пізніше записувався самій молодій. В лист записували також коли мало відбутись вінчання та весілля. Записували в листі також грошову заруку, на той випадок коли одна із сторін не дотримає умов.

Сватання. Хлопець разом зі старостами, досвідченими людьми з хлібом та гостинцями йшов в дім молодої. Якщо батьки дівчини згодні, вони давали благословення та дівчина приносила рушники парубку та сватам, якщо дівчина не згідна була вийти заміж, то замість рушників виносила тоді гарбуза.

Заручини. На другий день були заручини. Вони проходили в хаті дівчини. Наречений приходив з дружбою, рідними та родичами з музикою і сідали за стіл. Під час гостини жених дарував подарунки та гостинці, після того батьки благословляли хлібом та житом. Після того молода пара сідала на «покуті», а гості співали пісні.

Підготовка до весілля. В суботу ввечері вили «гільце», невелике деревце або гілку прикрашали квітами, це супроводжувалось також піснями, танцями та вечерею. В той самий день жінки пекли коровай, який прикрашали птахами з тіста та квітами. Гільце (священне дерево) втикають в хліб та прикрашають, свічками, калиною, позолоченими горіхами, яблуками, рутою, кольоровими свічками і ставлять в кутку навпроти образів. Прикрашалось його зверху до низу.

Вінки. В цей самий час роблять і барвінкові вінки. Готові вінки позолочували. Інші дівчата мали вінки з рути та м'яти. Коли гільце та вінки були готові молода з дівчатами йшла запрошувати на весілля. Виходити з дому потрібно було в напрямку сонця. В цей самий час молодий зі своїми дружбами ходив також запрошувати. Молода кланялася кожному присутньому в хаті і навіть дітям, після цього подавала хлібець, спечений у вигляді шишки. Перед відходом їй дарували подарунки, які збирали дружки та дрібні гроші на «підківки до чобіток». Якщо в хаті була дівчина, вона приставала після запрошення до кортежу. Після запросин, молода повертається до хати, де сідає на посад. Пізніше прибуває зі своїми дружбами та подарунками молодий, який сідає також на посад біля молодої. Після вечері цілу ніч тривали танці, а молодий залишався на ніч.

Вінчання. Вінчання відбувалось в неділю до обіду, після вінчання кожний на обід йшов в свій дім. Після цього молодий йшов до молодої. На вході відбувався «викуп молодої».

Весілля. Власне саме весілля починається з організації поїзду молодого до молодої. Молодий виходить з хати разом з старшим боярином і вітає тричі товариство, після цього він вказує на парубків, які підуть з ним . Боярин знімає з парубків шапки і до кожної з них пришивалася червона стрічка або пучки барвінку. Це парубоцьке товариство називали боярами, а самого молодого — князем. Такі самі відзнаки роздавали і світилкам, тобто дівчатам, які були присутні в поїзді молодого. По дорозі до молодої відбувалися перейми , коли молодий мав платити гроші та вгощати, тих хто його зупинив. По дорозі до молодої відбувалися перейми, коли молодий мав платити гроші та пригощати, тих хто його зупинив. Зустрічати поїзд молодого виходила мати молодої в вивернутому кожусі та з мискою води з вівсом в руках. Після того як молодий сідав коло молодої починався розподіл подарунків між ріднею дівчини. Зі сторони молодої всіх обдаровували вишитими рушниками. Після цього починали розплітання коси та одягання серпанку. Молодій одягали очіпок, а мати пов’язувала намітку. Як бачимо, сьогоднішні шлюбні традиції багато в чому зберігають елементи давніх звичаїв та обрядів.

Література:

1. Федір Вовк. Студії з української етнографії та антропології / Ф. Вовк — Прага, 1916.

2. http://etalonvideo.org.ua/ukrainske-vesillya-traditicii-osoblivosti-istoriya.html

0958274320