УДК 351.853:72(477)

Бойко О. С., студентка напряму підготовки «Облік та аудит»; Шаравара Т.О., д. і. н., професор.

Полтавська державна аграрна академія

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ В УКРАЇНІ

Поряд з такими глобальними проблемами як захист навколишнього середовища, забезпечення людства природними ресурсами, нині дедалі більшої ваги набувають проблеми збереження пам’яток культури, оскільки XX століття насичено прикладами катастрофічного знищення культурних цінностей.

Культурно-історична спадщина є ключовим елементом розвитку історичної свідомості, впливовим чинником формування єдиної української нації та утвердження об’єднавчих цінностей у суспільстві. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання культурно-історичної спадщини потребує науково обґрунтованої державної стратегії та чіткої діяльності всіх органів влади щодо її втілення, тісної їх взаємодії з інституціями громадянського суспільства (недержавними організаціями, ЗМІ, благодійними фондами тощо). Це підтверджено успішним досвідом активної й послідовної гуманітарної політики найрозвинутіших країн сучасної демократії [1].

Не менш важливим елементом нормативної системи охорони культурних пам’яток та цінностей є Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», який не лише визначив процедури контролю та загальний порядок переміщення культурних цінностей за державний кордон України, але й надав перелік того, що відповідно до законодавства України є культурною цінністю і підлягає захисту з боку держави. Зокрема, Ст. 3 цього закону було встановлено, що культурними цінностями України є: культурні цінності, створені на території України громадянами України; культурні цінності, створені на території України іноземцями чи особами без громадянства, які постійно проживають або проживали на території України; культурні цінності, виявлені на території України; ввезені на територію України культурні цінності, придбані археологічними, археографічними, етнографічними, науково-природничими та іншими експедиціями за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей; ввезені на територію України культурні цінності, придбані в результаті добровільного обміну; ввезені на територію України культурні цінності, отримані в дарунок або законно придбані за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей; незаконно вивезені культурні цінності У країни, що перебувають за межами її території; культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн та збройних конфліктів і не повернуті назад; культурні цінності, тимчасово вивезені з території України і не повернуті в Україну; культурні цінності, переміщені на територію України внаслідок Другої світової війни як часткова компенсація за заподіяні окупантами збитки [1].

На відміну від звичайних об’єктів нерухомості кожен об’єкт культурно-історичної спадщини є унікальним, має свої особливості, що формують його історико-культурний потенціал, який є складовою національного багатства України. Вирішення всіх проблем надасть можливість представити культурне надбання у повному обсязі, дієво вплине на розвиток туристичного бізнесу. На часі стають питання про можливості виведення на новий рівень розробки туристичних маршрутів, стимулювання наукових досліджень, налагодження громадських зв’язків з місцевими адміністраціями. Крім того, потрібно підвищити якість використання колосального потенціального культурного ресурсу – пам’яток історії та культури.

Література:

1. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей: Закон України від 21.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – N 48. – Ст. 405.

2. Опалько Ю. В. Збереження культурно-історичної спадщини в сучасній Україні: проблеми та перспективи / Ю.В. Опалько // [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/2/2-3-Opalko.pdf