УДК 392(477):7.045:633

Момот І.О., студентка напряму підготовки «Облік і аудит»;

Шаравара Т.О., д.і.н., професор.

Полтавська державна аграрна академія

РОСЛИННА СИМВОЛІКА В ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ

Рослинна символіка бере початок із дохристиянських часів, коли давні українці поклонялися деревам як богам, від давніх вірувань про Першодерево. Початковий зміст символу Дерева Життя полягав в уособленні безперервності життя й зв’язку неба і землі. Згодом змістовий акцент звузився, Світове Дерево стало слугувати своєрідним зразком устрою родини, однієї сім’ї. У фольклорі Дерево Життя має знаки-синоніми, які розвивають якесь одне з його значень чи окрему властивість дерева. В обрядовості українців найпоширеніший знак-символ Світового Дерева – верба, основний зміст якої як символу, полягає у сприянні людським справам завдяки магічним властивостям.

Із прийняттям християнства роль рослинної символіки хоч і не втратила свого змісту, однак набула нової форми – освячення в церкві. У такий спосіб церква перебрала на себе функції наділення рослин магічними властивостями: букети освячують на Трійцю, Маковея, Спаса.

Послідовне використання рослинної семантики простежується в обрядовості українців. У родинній обрядовості рослинна символіка застосовується з метою захисту новонароджених, у поховальній – як охоронний засіб від потойбічних сил. Ритуальна символіка дозволяє яскраво переживати і водночас вирішувати засадничі світоглядні проблеми: боротьба і єдність, життя і смерть, «добро» і «зло».

Проаналізовано основні вербальні, акціональні та реальні тексти української обрядовості, у яких з являються рослинні символи, і на підставі цього можна зробити висновок. Рослинні символи у контексті української обрядовості є одним із найбільш уживаних і значущих елементів.

Проведене у цьому напрямку дослідження показало, що образи рослин (зелень, сіно, солома, насіння, обрядові ляльки, вінки, снопи) є елементами обрядовості усіх святкових циклів (Святки, Троїцько-Русальний цикл) та окреме значення має святий український (і східнослов`янський) традиційний землеробський календар. Взагалі безпідставнім є твердження про те, що «рослинність входила у землеробські обряди, як тільки розпускалися бруньки».

Символи рослини яблуня і вишня розглядалися як образні позначення дівчини, готової до шлюбу, особливо у «молодіжних» колядках.

У багатьох випадках дані обрядових текстів, у яких з`являються рослинні образи, допомагають глибше зрозуміти сенс вживання рослини-символу як магічного засобу у тому чи іншому обряді.

Проаналізувавши деякі визначення символу, можна констатувати: основною особливістю символу є образність, під зовнішньою оболонкою в якої прихований потенційно безмежний ряд значень.

Література:

1. Давидюк. В. Первісна Міфологія українського фольклору / Віктор Давидюк . – Луцьк: «Волинська книга», 2007. – С. 324 .

2. Булгакова-Ситник Л. Подільська народна вишивка: Етнографічний аспект / Л. Булгакова-Ситник. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2005. – 328 с.