“Педагогические  науки”/1.Дистанционное образование

Щерба О.А., Рогатин Л.А.

Науковий керівник: ас. Сташко І.В.

Вінницький торгововельно-економічний інститут (КНТЕУ)

Україна

Переваги та недоліки дистанційної освіти у ВНЗ України

Цікавість до дистанційного навчання, що сьогодні зростає, була заснована на швидкому розвитку і розповсюдженні інформаційних і комунікаційних технологій, які розширюють діапазон доступних навчальних закладів, зменшують вартість навчання, дозволяють більш часто контактувати з студентами і викладачем під час навчального процесу, дають можливість брати участь в різних спільних проектах і т. д. При цьому використання всіх цих можливостей не залежить від місця знаходження студентів і викладачів.

Питанню переваг та недоліків дистанційної освіти в Україні присвячені праці таких вітчизняних вчених, зокрема: Бадзян О., Бочар І., Кремінь В., Стеценко В. та інші.

Метою нашого дослідження є визначення переваг та недоліків дистанційної освіти у ВНЗ України.

Оцінюючи останні тенденції еволюції сучасного суспільства можна зробити висновок, що воно є інформаційним. Основою соціально-економічного розвитку даного суспільства є не матеріальне виробництво, а виробництво інформації та знань. Економічний і технологічний розвиток будь-якої країни, добробут її населення пропорційно залежить від рівня освіти, знань, навичок, умінь і кваліфікації активної частини населення даної держави. Наявність високої кваліфікації робить людей більш стійкими до можливих змін типу і профілю роботи, дає їм можливість швидше працевлаштуватися у випадку втрати роботи, робить їх більш гнучкими до зміни ситуації на ринку праці і в економіці країни загалом. Розвиток високих технологій у все більших і більших масштабах підвищує попит на інтелектуальність в освіті людей. Це кардинально змінює інституційний статус системи освіти в суспільстві. Освіта стає інструментом капіталу у боротьбі за ринок[5].

Сучасному суспільству потрібна якісна освіта на масовому рівні, яка буде в змозі задовольнити вимоги як споживача, так і виробника матеріальних цінностей і духовних благ. Для виконання соціального замовлення суспільства навіть заможні країни не в змозі піти на збільшення асигнувань на освіту, на збільшення кількості навчальних закладів чи на будь-які інші традиційні способи.

Розвиток інформаційних технологій звернув увагу людей на проблему модернізації системи освіти. У зв’язку з цим у суспільстві з’явилась ідея дистанційної освіти. Актуальність такої освітньої концепції пов’язана з появою такого глобального явища як Інтернет, що охоплює широкі шари суспільства і стає одним з найпотужніших і важливіших факторів його розвитку. Така модернізація системи освіти набуває особливого значення в Україні.

Дистанційна освіта – це як заочна форма навчання, яка передбачає використання освітніх технологій із найсучаснішими методиками навчання, технічними засобами зв’язку та передачі інформації[1].

Студенти дистанційної форми навчання у ВНЗ України мають змогу:

• навчатися в зручний час, в зручному місці;

• навчатися незалежно від місця проживання, стану здоров’я;

• одночасно навчатися та працювати, не залишаючи основне місце роботи у зручний для них графік навчання, що є найбільш перспективним;

• дешевше платити за навчання, ніж на інших формах.

Недоліками дистанційної форми навчання у ВНЗ в Україні є:

• низька пропускна спроможність електронної мережі для проведення навчальних чи екзаменаційних телеконференцій;

• недостатній безпосередній контакт між викладачем та студентом через надзвичайну професійну завантаженість наших педагогів;

• відсутня науково обгрунтованої та чітко сформульованої стратегії дистанційної освіти;

• невисокий рівень комп’ютеризації суспільства та системи навчальних закладів;

• відсутність підготовки педагогічних кадрів до застосування у навчанні студентів телекомунікаційних мереж та інформаційних технологій;

• відсутність у деяких районах, селах мережі Інтернет або він є повільний[2].

Використовування методів дистанційної освіти дозволяє отримувати якісну освіту у віддалених районах, реально вчитися без відриву від основної роботи, навчати осіб з фізичними вадами, значно понизити транспортні витрати для одержуючих освіту і т. п. Використання сучасних засобів електронних комунікацій дозволяє забезпечити з помірними фінансовими витратами контакт між студентом і викладачем, віддаленими один від одного на сотні або тисячі кілометрів. Студенти мають унікальну можливість здобувати дві – три освіти вищих одночасно, негаючи часу та років навчання. Тому наші виші повинні поступово до цієї системи переходити і вдосконалюватися. Експерименти починають впроваджуватися по дистанційній формі навчання для студентів стаціонару в зимовий період, для того, щоб заклади могли економити на опаленні, а студенти вдома в приємних умовах працювати, даний експеримент буде тривати місяць, після чого всі етапи будуть проаналізовані та обгрунтовані. Викладачі в посиленому режимі розроблять теми різного рівня лекційні, практичні, лабораторні для того, щоб студенти мали змогу самостійно опрацьовувати даний матеріал по даній дисципліні.

Отже, в умовах, які існують в нашій країні, здобути освіту високого рівня можна лише навчаючись на денній формі під керівництвом висококваліфікованого педагогічного складу, а мати диплом іншого вузу для поверхневого рівня знань можна завершувати навчання у будь – якому ВНЗ України дистанційно, але студенти повинні розуміти, що дистанційна форма навчання не дає можливості спілкуватися зі студентами та викладачами одночасно та вирішувати всі питання одночасно.

Література:

1. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні, затверджена Міністром освіти і науки України В.Г. Кременем 20 грудня 2000 р.;

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.03 № 1494 “Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 роки”;

3. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.01.04 № 40 “Про затвердження Положення про дистанційне навчання”;

4. Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.04.04 № 335 “Про створення Координаційної ради з розвитку системи дистанційного навчання при Міністерстві освіти і науки” та ін.;

5. Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротинко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу: [ Навчальний посібник ] / За ред . В . Ю . Бикова та В . М . Кухаренка . – К .: Міленіум, 2008. – 324 с .

6. Инновации в общеобразовательной школе . Методы обучения: [ Сборник научных трудов ] / Под . ре д . А.В. Хуторского. – М ., 2006. – 290 с .

7. Потапова Р . К . Новые информационные техн ологии и лингвистика : [ Учебное пособие . Изд . 4-е , стереотипное ] / Р . К . Потапова . – М .: Ком Книга, 2005. – 368 с .

8.Шукевич Б. Шляхи поповнення терміносистеми з дистанційного навчання // Українська термінологія і сучасність : [Зб . наук . Праць. Вип . VI] / Відп. ред . Л. О. Симоненко . – К .: КНЕУ, 2009. – С . 437–440.