Олійник Олеся

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

САМООБСЛУГОВУВАННЯ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО САМОСТІЙНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Одним з найважливіших завдань школи є підготовка учнів до самостійного життя та праці. Це завдання вирішується комплексно, у тісному зв’язку з викладанням загальноосвітніх предметів, організацією виховної роботи, спрямованої на формування в учнів знань, умінь і навичок, які забезпечують успішність їх діяльності у суспільстві. Важливе місце у системі навчально-виховної роботи належить самообслуговуванню, під час якого кожен учень, незалежно від його інтелектуальних і фізичних можливостей, повинен оволодіти основними способами власної життєдіяльності.

Навчально-виховне значення самообслуговування полягає у спрямованості на задоволення повсякденних особистих потреб дитини (особиста гігієна, одягання, харчування, організація робочого місця в школі, виконання побутових обов’язків вдома та ін.). У процесі самообслуговування вона привчається до порядку й організованої поведінки, оволодіває всіма компонентами трудової діяльності. У неї поступово формується вміння бачити результат праці, встановлювати зв'язок між метою, трудовими діями і кінцевим результатом. Дитина стає самостійною, починає усвідомлювати, що праця є першою умовою виховання вільної і незалежної особистості. За допомогою самообслуговування у молодших школярів виховується самостійність, здатність до переборення труднощів, формують трудові навички.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Самообслуговування дітей молодшого шкільного віку у системі їх підготовки до самостійного життя розглядається авторами в контексті проблеми трудового виховання (Т. Алімова, В. Андрієнко, В. Бондар, Г. Годін, С. Мирский, В. Петрова, Б. Пинський, В. Ремажевська, І. Розанов, Н. Рябова, С. Федоренко та ін.). Виділяючи і вивчаючи різні аспекти діяльності учнів початкової школи з самообслуговування, названі автори вказують на те, що від рівня самостійності дітей залежить їх соціально-трудове становлення та інтеграція у суспільство. Саме з самообслуговування починається громадянський етап підготовки учнів до самостійного життя і праці.

В роботах В. Бондаря, Б. Пінського, Г. Розанова, робиться акцент на тому, що оволодіння операційними діями з самообслуговування, незважаючи на елементарний їх характер, потребує від школярів включення складних процесів аналізу і синтезу, значних фізичних зусиль. Коли дитина в достатній мірі опановує уміннями і навичками самообслуговування, у неї складається основа для подальшого розвитку більш складних трудових навичок [4].

Виклад основного матеріалу. Самообслуговування – це найбільш доступний і повсякденний вид праці. З нього розпочинається виховання у дитини працелюбності, залучення її до все більш складних видів трудової діяльності. Досвід показує, що педагогічно правильна організація цієї праці стає доброю звичкою, не тільки обов’язком, а й потребою школярів.

Привчання дітей до самообслуговування розпочинається в сім’ї. Яким чином організувати цю працю, щоб вона найефективніше сприяла вирішенню завдань трудового виховання? Першим етапом трудового виховання є поступове привчання дітей до невеликих та посильних для їхнього віку трудових завдань. В цей період краще привчати дітей до самообслуговування. Наступним етапом є розширення видів праці від самообслуговування до обслуговування сім’ї в цілому.

В школі самообслуговування виконує свої функції за умови, коли учням пропонуються доступні і зрозумілі завдання, які містять емоційне забарвлення і приносять дитині задоволення, стверджують його у власних силах.

У цих випадках самообслуговування використовується як ефективний засіб формування в учнів таких важливих якостей особистості, як уміння працювати в колективі, керувати собою в процесі навчання, усвідомлювати своє місце в трудовому процесі і т.д. Особливо важливим є розуміння учнями значущості своєї праці, як необхідної частини загальної роботи.

Своєчасне надання необхідної для формування навичок самообслуговування допомоги є одним з найважливіших умов розвитку дитини у наступні періоди його життєдіяльності. Тільки спеціально організований навчально-виховний процес може позитивно впливати на формування самообслуговуючої діяльності, завдяки чому у подальшому забезпечується успішний перехід дитини до етапу самостійного життя.

Для цього необхідно більш активно залучати дітей у такі види діяльності, в яких будуть розвиватися не тільки фізичні, а й розумові, мотиваційні її компоненти. Обґрунтовуючи положення раціональної організації самообслуговування у початковій школі необхідно дотримуватися єдиних вимог учителя і вихователя, школи і сім’ї. Тільки комплексна сумісна діяльність при виборі видів самообслуговування, обсягу і послідовності завдань дозволить досягти бажаних результатів. Основними навичками самообслуговування є вміння стежити за собою, за своїм зовнішнім виглядом, дотримуватися порядку в школі, надавати допомогу батькам у веденні домашнього господарства.

В дослідженнях О. Кінаш самообслуговування розглядається як початок організованої життєдіяльності учнівського колективу. Автор відзначає великі виховні можливості цього виду виховної роботи, підкреслює, що вона охоплює великі групи дітей і впливає не тільки на формування соціальних умінь, але і дозволяє розвивати особистісні якості, які необхідні для подальшої соціальної адаптації дітей. У процесі такої діяльності молодші школярі працюють у колективі, несучи при цьому відповідальність за результати своєї діяльності. Це в свою чергу, вимагає від них дисциплінованого і творчого підходу, що значно покращує формування навичок самообслуговування. [2].

Участь у посильній і систематичній трудовій діяльності дозволяє молодшим школярам не тільки привчатися до домашньої праці і набувати практичні вміння і навички, але й поступово усвідомлювати свої трудові обов’язки, звикати до ощадливості.

Дослідження показують, що великий вплив на формування у дітей навичок самообслуговування здійснюють дорослі. Їх сформованість залежить від того, як дорослий організовує і визначає середовище життєдіяльності дитини, які ставить перед ним завдання для самостійного вирішення, керуючи діяльністю дітей, дорослий створює умови для послідовного освоєння всіх операцій, що входять до складу навички. При цьому слід уникати прямих наказів, як чинити в тій чи іншій ситуації, не виконувати важку роботу замість учня, намагатися ставити дітей перед необхідністю самостійно приймати рішення.

У сім’ях, де на належному рівні приділяють увагу розвитку навичок і вмінь з самообслуговування, діти вмілі, спритні. Вони легко, без допомоги дорослих наводять порядок у ігровому куточку, прибирають вдома, допомагають накривати стіл до обіду, одягаються. В інших сім’ях батькам доводиться бачити безпорадність своїх дітей.

Гордієнко С. наголошує, що навичок необхідно навчати довго і терпеливо. Щоб самообслуговування стало нормою, бажанням, даний вид праці повинен стати обов’язковим. Монотонність праці знімається, якщо в неї ввести елементи гри, змагання. Це надає діям дитини впевненості, стимулює бажання виконати роботу якомога краще, створює перспективу радості навіть від виконання малоцікавої праці. Автоматизм навичок самообслуговування виникає у дітей тим швидше, чим ретельніше і головне – більш творчо ми їх формуємо [1].

Висновки. Таким чином, у процесі щоденного самообслуговування в молодших школярів виробляються навички самостійної діяльності в суспільстві, сім’ї та в школі. Саме суспільно-корисна і побутова праця учнів навчає їх жити в колективі, формує ініціативного, дисциплінованого, відповідального господаря суспільного й індивідуального виробництва.

Завдання вчителя початкової школи полягає не тільки у керівництві процесом формування навичок з самообслуговування, а й у введенні школярів у діяльність у потрібному обсязі, у створенні умов для подальшої автоматизації рухів. Вивчення досвіду формування навичок самообслуговування у початковій школі показує, що більшість вчителів правильно розуміють роль і значення цього виду діяльності у системі підготовки учнів до самостійного життя. Проте очевидною є потреба в розробці методичних рекомендацій, побудованих на основі врахування особливостей формування в учнів початкової школи зазначених навичок і психолого-педагогічних умов, що забезпечують як володіння ними, так і їх автоматизацію.

Список літератури:

1. Гордієнко С. Деякі методичні поради щодо активізації пізнавальної діяльності учнів під час навчання / С. Гордієнко // Початкова освіта. – 2004. – № 37. – С.8.

2. Кінаш О. О. Формування культурно-гігієнічних навичок та навичок самообслуговування дітей / О. О. Кінаш // Виховання і навчання дітей. – 2009 .– № 1. – С. 17-23.

3. Моржина Е.В. Формирование навыков самообслуживания на занятиях и дома / Е.  В. Моржина. – М.– 2006. – С.8-12.

4. Розенова М. Молодший школяр: психологічні основи навчання та виховання [Електронний ресурс] / М. Розенова / Режим доступу: http://osvita.ua/school/method/psychology/1727