Секція „ ”

Житарюк І.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

 

СТАН СЕРЕДНЬОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ БУКОВИНИ ЗА ЧАСІВ ЇЇ ПЕРЕБУВАННЯ У СКЛАДІ КОРОЛІВСЬКОЇ РУМУНІЇ

 

У зв’язку з окупацією у 1918 р. Буковини та Хотинщини королівською Румунією було створено адміністративні органи – державні секретаріати, зокрема державний секретаріат у справах освіти (14.11.1918), якому було передано функції колишньої Крайової ради, що існувала в період австрійсь­кої окупації краю. Влада використовувала навчальні заклади як засіб денаціо­налізації дітей інших національностей, майже не було шкіл із викладанням їх рідною мовою. Проте уряд всіляко підтримував різні релігійні товариства, в навчальних закладах дітей навчали французькою і німецькою мовами.

Закон про вищу та середню освіту було прийнято Сенатом Румунії                 5 березня 1925 р. та Палатою 14 березня 1925 р. i затверджено Вищим коро­лівським декретом за № 1945 від 12 червня того ж року, згідно з постановою від 19 червня 1925 р., і поширено на територію, що раніше належала Австро-Угорщині та царській Росії.

З 1918 р. було затверджено кілька законів, що мали за мету перетво­рити „народну школу” (початкову) та середню освіту (школи для підготовки вчителів початкових класів) у так званий „селянський університет”. У 1919, а пізніше в 1924, 1928, 1932, 1934, 1936 та 1937 роках було зроблено суттєві зміни в ycix ланках системи освіти [4; 7].

Термін здобуття середньої освіти складав 7 років, а з його прийняттям у ліцеях – 8. Середню освіту поділяли на дві: початкову або гімназійну, терміном навчання 4 роки, де викладали одні й ті ж предмети за однією i тією ж програмою як дівчатам, так i хлопцям; повну середню, також терміном 4 роки, з трьома відділеннями: класичним, реальним та сучасним.

Після закінчення початкового курсу освіти передбачалися екзамени для вступу на повний курс середньої школи, після закінчення якого – випускний іспит, який після 1928 р. став бакалаврським. Такою середня освіта проіснувала до 1928, коли було прийнято новий закон про її реорганізацію.

Зазначимо, що напередодні приєднання Буковини до Румунії в краї було десять державних ліцеїв, три – ортодоксальної церкви і три – для жінок. Більшість закладів освіти були німецькомовними, румуни мали паралельні румуномовні класи в Кимполунзі, в ліцеї № 2 м. Чернівці та Радауцах.

У 1921/1922 н. р. в 33 діючих ліцеях Буковини та Північної Бесарабії навчалося 7980 учнів, серед них: 1967 – румунів, 865 – українців, 3815 – євреїв, 979 – німців, 266 – поляків, 88 – інших [3].

В 1928 р. було прийнято новий закон, за яким реорганізували середні навчальні заклади освіти, котрі набували більш класичного, гуманітарного спрямування на шкоду вивчення природничих наук. Водночас було введено бакалаврський екзамен з метою суворішого відбору бажаючих навчатися у вищих навчальних закладах освіти [1, с. 320].

За час перебування Буковини та Хотинщини в складі Румунії всі серед­ні навчальні заклади було реорганізовано та переведено на румунську мову викладання, зокрема всі колишні гімназії – в ліцеї з 7-річним терміном та роздільним навчанням. У 1928 р. на Буковині та Хотинщині функціонувало 19 ліцеїв (з яких 10 на Хотинщині), ліцеї для чоловіків і жінок у Хотині. Потреба в румуномовних педагогічних кадрах для початкових шкіл спону­кала до поділу вчительської семінарії у м. Чернівці для чоловіків і жінок та відкрити вчительську семінарію для чоловіків у м. Вашківці [2, с. 243].

У досліджуваний період адміністративні центри були впливовими освітніми центрами, зокрема Чернівці – найбільше місто Буковини та одне з перших міст Румунії після 1918 р., в якому в 1937 р. було п’ятдесят навчаль­них закладів: університет з чотирма факультетами – теології, права, філософії та природничих наук; 15 ліцеїв, 26 середніх шкіл, єврейський, польський, український, німецький ліцеї, музична і церковного співу школи, драмгурток та ін. [5, с. 24].

Після 1918 р. вci професiйнi школи перейшли під керівництво коро­лiвської Румунії i, звичайно, були реорганiзованi. Варто зазначити, що кіль­кість професійних шкіл збільшувалася і у 1928 р. в краї їх було 17.

Щодо приватних професійних шкіл, то їх було 2, а саме: вища школа „Технiкум” та школа для дівчат і хлопців з підготовки швачок і столярів.

Незважаючи на те, що місто Чернiвцi було головним комерційним цен­тром, до Першої світової війни діяла лише одна комерційна школа – курси при школі для apxiтекторів, створена в 1882 р. При ній також діяли пiдго­товчi курси, після війни її реорганізовано у вищу комерційну школу з термі­ном навчання 4 роки.

Особливістю середньої освіти в краї міжвоєнного періоду стало збіль-шення кількості учнів румунської національності, яка в 1928 р. знаходилася у співвідношенні до всіх інших національностей, як 2:1 [2, с. 243; 6].

Література

1. История Румынии 1918-1970 / Ред. кол. Н.И. Лебедев, А.А. Языкова, Е.Д. Карпещенко, И.Э. Левит, Ю.А. Писарев. Институт славяноведения и балканистики АН СССР. – М. : Изд-во „Наука”, 1971. – 742 с.

2. Буковина : історичний нарис / [За ред. С.С. Костишина] В.М. Боту­шанський (відп. ред.), О.В. Добржанський, Ю.І. Макар, О.М. Масан,                   Л.П. Михайлина. – Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – 416 с.

3. ДАЧО. – Ф. 213. – Оп. 3. – Спр. 594 : Список державних і приватних шкіл Буковини та кількість учнів в них, 1922 р. – Арк. 6-25.

4. Тадіян В.В. Розвиток початкової освіти в Бессарабії (1918-1944 р.р.) : Дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Владислав Володимирович Тадіян; Національний пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 1999. – 263 с.

5. Antonescu L. Învăţământul matematic la liceul „Dragoş Voda” din Câmpulung Moldovenesc / Liviu Antonescu. – Suceava : Simeditor, 1999. – 200 p.

6. Grigorovitâ M. Îmvâţâmîtul în nordul Bucovinei (1775-1944) / Міrcea Grigo-rovitâ. – Bucureşti : Editura didactica şi pedagogica, R.A., 1993. – 547 c.

7. Reforma învăţământului superior. Discurs ractit la senat de Romulus Cândea. – Cernăuţi, 1931. – 71 p.