К. філол. н. Бицко Н.І., Павлович Ю.І.
Буковинський державний медичний
університет, Україна
ПРІОРИТЕТНІСТЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ В
ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛАТИНСЬКОЇ БОТАНІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ
Національна доктрина
розвитку освіти України у ХХІ столітті передбачає основні цілі сучасної освіти,
пріоритетними з яких є формування самостійності і самодостатності особистості,
активізація та розвиток творчого потенціалу фахівців. Отже, виникає проблема
оптимізації педагогічного процесу, активізації самостійної роботи у вивченні
різноманітних дисциплін у медичному вузі.
Суспільство має
потребу у фахівцях нового формату, що у повній мірі стосується і медичної
освіти. Отож, наразі все більш актуальною постає проблема запровадження
освітніх інновацій, які забезпечать підготовку гармонійної особистості, здатної
ефективно функціонувати в новітніх умовах. Через це знання, на які традиційно
було зорієнтовано освіту, сьогодні вже не вважаються головним критерієм
підготовки спеціаліста, адже завдяки науковим дослідженням вони постійно
доповнюються, тому в сучасному суспільстві цінуються вже не самі знання, а
вміння їх самостійно здобути та компетентно використовувати.
У сучасних
методологічних дослідженнях до проблеми самостійної роботи зверталось чимало
вчених: А.М. Алексюк, В.К. Буряк, М.Г. Гарунов,
Б.П. Єкимов, В.А. Козаков, О.С. Лінда, О.В. Даргинський,
Н.Г. Федорчук та ін. [1, 2]. Вчені переконливо приходять до висновку, що
самостійна робота має великий дидактичний потенціал, який дозволяє поглибити,
розширити обсяг знань студента, формувати інтерес до пізнавальної діяльності,
сприяти розвитку пізнавальних здібностей щодо оволодіння різноманітними
прийомами пізнання. Але не слід забувати, що самостійну роботу необхідно
розглядати як вид навчальної діяльності, який спрямовується викладачем. Модель
взаємодії знань і умінь суб’єкта з об’єктом складає цілісність навчального
процесу. При цьому основний контроль викладача повинен складатися лише з
перевірки кінцевих результатів. [2]. Для досягнення цієї мети, а саме активного
набуття знань, умінь і навичок з предмету «Латинська мова та основи
фармацевтичної термінології» кафедрою іноземних мов Буковинського державного
медичного університету (м. Чернівці, Україна) були розроблені навчальні
програми, банк лексико-граматичних тестових завдань, унаочнення навчального матеріла,
позааудиторні навчальні матеріали для самостійної роботи студентів та ін.
Налагоджений таким чином навчальний процес уможливлює коректування допустимих
самим студентом помилок з метою підвищення рівня реалізації всієї
навчально-контролюючої діяльності в цілому.
Латинська мова на
фармацевтичному факультеті вивчається як лінгвістична дисципліна, головною
метою якої є: підготовка майбутніх фахівців до розуміння сучасної медичної і
фармацевтичної термінології, орієнтування в численній кількості фармацевтичних,
ботанічних та медичних термінах, а також оволодіння загальними принципами
побудови фармацевтичних термінів. При цьому активно зосереджено увагу студентів
на термінологічну спрямованість предмету, його інтеграцію із спеціальними
дисциплінами: фармакологією, фармакогнозією, ботанікою, фармацевтичною хімією
тощо. Разом з тим латинська мова вивчається як практична дисципліна, що
передбачає комунікативну діяльність – читання, аналіз і переклад рецептів,
засвоєння сталих рецептурних виразів тощо. Програма «Латинська мова» на
фармацевтичному факультеті БДМУ (ОКР − «Спеціаліст»), відповідно до
нормативних документів, передбачає 2 модулі, які в свою чергу поділяються на 6
змістовних модулів:
Модуль №1.
«Фонетичні, лексико-граматичні основи фармацевтичної та ботанічної
термінології», який включає 3 змістовних модуля:
1. «Вступ. Фонетика.
Наголос. Дієслово: граматичні категорії слова; неозначена форма дієслова;
наказовий спосіб; дійсний спосіб теперішнього часу активного і пасивного станів
у ІІІ особі однини і множини; дієслово “бути”.
2. «Іменник:
граматичні категорії; словникова форма; знаходження основи; іменники І-ІІ
відміни, винятки з правила про рід; неузгоджене означення; прикметники І-ІІ
відміни, узгоджене означення; дієприкметник минулого часу пасивного стану у
фармацевтичній термінології; основні граматичні моделі у фармацевтичній
термінології; назви сироваток, вакцин і анатоксинів».
3. «Рецепт та його
структура, додаткові написи в рецепті. Тривіальні назви лікарських засобів.
Частотні відрізки. Іменники ІІІ відміни: типи відмінювання, відмінкові
закінчення, особливості відмінювання. Міжнародний спосіб утворення латинських
назв хімічних елементів, солей, оксидів і основ». [5].
Модуль №2. «Граматика
латинської мови (продовження). Рецептура. Лексико-семантичне забезпечення
вивчення теми рецептура», який включає 3 змістовних модуля:
1. «Прикметники
ІІІ відміни. Дієприкметник теперішнього часу активного стану у фармацевтичній
термінології. Ступені порівняння прикметників та їхнє вживання у фармацевтичній
термінології. Іменники ІV і V відмін. Умовний спосіб дієслова. Назви кислот,
складних ефірів. Ботанічна номенклатура: граматичні моделі ботанічних назв
рослин. Фармацевтичні назви рослин».
2. «Поняття про
Фармакопею. Правила виписування рецептів. Найважливіші рецептурні скорочення.
Прислівники та займенники, що вживаються в рецептурі. Виписування рецептів на
тверді, м’які та рідкі лікарські форми».
3. «Граматичні
моделі ботанічних назв, назви ботанічних родин. Назви лікарської рослинної
сировини. Фармако-терапевтична структура терміна-композита. Словотвір. Загальні
відомості про клінічну термінологію». [5].
Структурований план
підготовки фармацевтичних фахівців з дисципліни передбачає 80 годин практичних
занять та 82 години самостійної роботи студента. Отже, аудиторне навантаження
становить – 52,8 %, самостійна робота студента – 47,2%. [5].
З досвіду
опрацювання теми «Граматичні моделі ботанічних назв, назви ботанічних родин.
Назви лікарської рослинної сировини» (модуль №2), у студентів виникають значні
труднощі щодо відтворення набутих знань та практичних навичок під час вивчення
вищезазначеної теми. Це пов’язано насамперед з тим, що зміст теми має складну
термінологічну спрямованість. Студент повинен вміти розпізнавати граматичні
моделі ботанічних найменувань, які мають біномінальний характер, а також
виокремлювати інформативні дані з видових епітетів, які найчастіше
зустрічаються у ботанічній номенклатурі.
Наприклад: Periplŏca
graeca – обвійник грецький (географічне
розповсюдження виду); Hippophaё rhamnoides – обліпиха крушиноподібна (подібність з
іншими рослинами); Gnaphalium uliginōsum – сухоцвіт болотяний (умови росту того чи іншого виду) та ін. [3, 4].
Труднощі у студентів викликає також запам’ятовування фармацевтичних назв
рослин, які відрізняються від назв у ботанічній термінології. Наприклад: Achillea millefolium (ботанічна назва)
− Millefolium, i n
(фармацевтична назва); Atropa belladonna (ботанічна
назва) − Belladonna, ae f
(фармацевтична назва); Brassica nigra
(ботанічна назва) − Sinapis, is f
(фармацевтична назва); Cassia
angustifolia (ботанічна назва)
− China, ae f
(фармацевтична назва). [4].
Слід звернути увагу
на труднощі щодо оформлення рецептів, в яких зустрічається значна кількість
фармацевтичних назв рослин, які мають складну орфографію: Solānum (i) tuberōsum
(i) – картопля; Rubus (i) idaeus (i) – малина (кількаслівні фармацевтичні
терміни); Hyoscyămus, i m – блекота; Strophanthus, i m – строфант; Hyperĭcum, i n – звіробій; Oxycoccus, i m – журавлина
(грецьке походження фармацевтичних назв) і т.і. [3, 4]. Отже, під час вивчення
вищезазначеної теми необхідно акцентувати увагу студентів на орфографічних
проблемних явищах при написанні фармацевтичних та ботанічних назв рослин.
Підвищення рівня самостійності кожного
студента в оволодінні знаннями і практичними уміннями, пов’язаних з ботанічною
номенклатурою повинно мати чітку систему організації самостійної навчальної
діяльності, яка забезпечить майбутнім фармацевтичним фахівцям свідомий процес
проектування власної освітньої та професійної траєкторії. Викладач повинен
орієнтувати студентів на самостійне практичне використання ботанічних словників
та фармацевтичних атласів лікарських рослин, що дозволить уникнути труднощів і
помилок під час вивчення тем, присвячених латинській ботанічній номенклатурі.
Все вищезазначене
доводить, що для успішного керування самостійною роботою необхідні наступні
аспекти: психологічна готовність студентів до самостійної роботи; уміння
студентів виокремлювати відповідні способи та прийоми самостійної роботи, а
також оволодіння методикою адекватного оцінювання результатів своєї самостійної
праці; розробка позааудиторних навчальних матеріалів для самостійної роботи
студентів, адаптованих до робочих навчальних програм; готовність викладача
постійно направляти і оцінювати самостійну роботу кожного студента. [1].
Отже, студент
повинен усвідомлювати, що на основі здійснення самостійної навчальної
діяльності, прикладанням власних зусиль, активізації власної пізнавальної
активності забезпечить у комплексі міцність засвоєння теоретичних знань з
предмету, а також ефективно оволодіти практичними навичками та уміннями.
Література
1. Алексюк А.М. Підручник для студентів,
аспірантів та молодих викладачів вищих навчальних закладів / А.М. Алексюк.
− К.: Либідь, 1998. − 560 с. − ISBN 966-06-0037-2.
2. Буряк В.К. Самостійна робота з книгою / В.К. Буряк. – К.: Знання,
1990. – 48 с.
3. Мацку Я. Атлас лекарственных растений / Ян Мацку. − Словацкая
академія наук: «ВЕДА», Братислава,1981. – 461 с.
4. Паласюк Г.Б., Чолач В.В. Латинська мова: Підручник. / Г.Б. Паласюк,
В.В. Чолач. − Тернопіль: «Укрмедкнига». – 2000. – 344 с.
5. Робоча навчальна програма з предмету «Латинська мова» для
студентів I курсу за спеціальністю «Фармація», ОКР – «Спеціаліст» (Чернівці, БДМУ,
2014 р.).