Філологічні науки

Семенко І.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Місце і роль кольорової палітри в структурі художнього твору О.Уайльда "The Picture of Dorian Gray"

Око людини здатне розрізняти біля 1300 відтінків кольору, тоді, як слів, які передають колорит в мовах відносно небагато, тому для позначення кольорових відтінків вживаються різномовні засоби.

Дана стаття презентує лексико-семантичний, морфологічний, стилістичний аналіз означень кольору, їх символіку, основні види, місце і роль кольорової палітри в розкритті основної ідеї роману О.Уайльда "The Picture of Dorian Gray" – філософськи-символічного твору, який повніше всього презентує естетичні погляди О.Уайльда, котрі, в свою чергу, виросли на ґрунті естетичного руху XIX століття.

Написаний зі всім присутнім йому стилістичним блиском, цей твір повний цікавих роздумів і, перш, за все, про зв'язок мистецтва з життям і відзначається багатою кольоровою палітрою. Особливе місце кольоровій палітрі відведено в описанні портрета Доріана, портрета, який за власним бажанням юного красеня побажав залишатись вічно молодим, і лише його портрет, який він сховав від очей людей, мав старіти.

В процесі дослідження були використані методи суцільної вибірки, порівняння, а також квантитативний та квалітативний методи.

Зміну кольорів можна простежити через всі сторінки роману, починаючи з яскравих, світлих, чарівних відтінків рожевих тонів до темних, невиразних, жахливо – хвилюючих сіро - чорних кольорів. Кольорова палітра змінюється при зміні характеру головного героя Доріана Грея. На початку роману це привабливий юнак, в кінці роману це жахливий монстр, який покалічив не одне дівоче та жіноче серце.

Роман починається з опису студії художника Безіла Холуорда. Ось як описує автор перші строки роману:

The studio was filled with the rich odor of roses, and when the light summer wind stirred amidst the trees of the garden there came through the open door the heavy scent of the lilac, or the more delicate perfume of the pink-flowering thorn. (Густой аромат роз наполнял мастерскую художника, а когда в саду поднимался легкий ветерок, он, влетая в открытую дверь, приносил с собой, то пьянящий запах сирени, то нежное благоухание алых цветов боярышника.) В майстерні художника був розміщений портрет юнака of extraordinary personal beauty… (необыкновенной красоты).

Lord Henry looked at him. Yes, he was certainly wonderfully handsome, with his finely-curved scarlet lips, his frank blue eyes, and his crisp gold hair.

There was something in his face that made one trust him at once. (Лорд Генри смотрел на Дориана, любуясь его ясными голубыми глазами, золотистыми кудрями, изящным рисунком алого рта. Этот юноша в самом деле был удивительно красив, и что-то в его лице сразу внушало доверие).

І сталося диво: по мірі зростання згубного впливу на Доріана його друга, цинічного, розбещеного, брутального лорда Генрі, в портреті, як у дзеркалі, стали проступати найбрудніші зміни зовнішнього обліку, а через них – і характеру Доріана і, дивлячись час від часу на цей портрет, залишаючись молодим, Доріан спостерігає таємничі перетворення з wonderfully handsome boy, his charming beautiful face into face of Satyr. (от замечательно красивого мальчика, с его очаровательным красивым лицом – в лицо Сатира).

Прикметники кольору відіграють суттєву роль у символіці роману, кожного разу несучи певне смислове навантаження. Особливо насиченими у цьому плані виявляються кольори: white, rosy, yellow, scarlet.

White: символізує чистоту, скромність, ніжність, невинність. Сибіл Вейн порівнюється з white daises, white water lilies (с белыми маргаритками, белыми водяными лилиями). А ось як думає лорд Генрі про Доріана: "Grace was his, and the white purity of boyhood, and beauty such as old Greek marbles kept for us". (У него есть все – обаяние, белоснежная чистота юности и красота, та красота, какую запечатлели в мраморе древние греки). І як тільки з портрета щезають чудові риси колишнього прекрасного і тілом і душею юнака, з канви тексту зникають описання різних подій, зникають гарні барви палітри, поступаючись місцем означенням суб’єктивної оцінки негативного характеру, а саме таких як horrible, awful, ugly, terrible, hideous, dreadful, monstrous, grey, black, brown, (ужасный, уродливый, отвратительный, чудовищный, серый, черный, коричневый,), які підсилюють перетворення красеня у монстра.

Red: стимулює, надає впевненість, готовність до дії, сприяє силі і можливостям. Це колір мужності і відваги. Червоний колір – колір життя і любові, а також колір крові, люті, символ гніву і помсти. Червоний – це колір пожежі: …"He understood them now. Life suddenly became fiery – coloured to him. It seemed to him that he had been walking in fire". (Сейчас он понял все. Жизнь засверкала перед ним жаркими красками. Ему казалось, что он шагает среди бушующего пламени). Ще один приклад, наведений в романі: rosy-red youth – нежная, чистая, огненная пора жизни.

Scarlet: може віщувати недобре, часто асоціюється з трагедією. Такий є колір вікон при заході сонця, якими вони здаються Доріанові – scarlet windows – де вбачається трагічний фінал кохання Доріана і Сибіл. Таким є підпис художника Безіла Холуорда на портреті Доріана Грея – scarlet letters, ніби написані його ж (художника) кров'ю. Таке ж зловіще навантаження несе прикметник scarlet і в ситуації, коли: "Duke of Milan slew his wife and painted her lips with a scarlet poison that her lower might suck death" (Герцог Миланский, который убил свою жену и намазал ей губы алым ядом, чтобы ее любовник вкусил смерть с мертвых уст той, кого он ласкал).

Після суперечки Доріана з Сибіл неодноразово починає зустрічатись образ жовтої троянди, що символізує розлуку yellow rose, sulphur yellow rose, та pale yellow wine після самогубства Сибіл. І якщо на початку гріхопадіння Доріана всі описання у творі були романтизовані, то після самогубства Сибіл і вбивства художника Безіла, з'являється такий жахливий образ як a yellow skull (жовтий череп): "The moon hung low in the sky like a yellow skull". (Місяць висів низько в небі, як жовтий череп). Таким здається Доріану місяць. Жахи переслідують Доріана, а місяць нагадує йому череп вбитого ним друга. Нарешті, ніби фінальний акорд в жахливій трагедії, з'являється чорний колір, що символізує жах і муки безсоння: black fantastic shape, damp shadows crawled into the corners of the room, коли внаслідок скоєних злочинів Доріан знаходився на межі божевілля.

Оскільки колір в романі використовується не лише з метою точного описання, але й для емоційної характеристики, серед означень кольору є чимало епітетів, які завжди мають емоційне значення або емоційне забарвлення.

В різноманітних семантичних моделях кольорового епітету частіш за все вживається механізм порівняння, оснований або на метафоричному, або на метонімічному переосмисленні. В дослідженому творі значна частина означень кольору є авторським новаторством і тому відзначається додатково підсиленою експресивністю передачі індивідуального, емоційного, оціночного сприйняття. Так, брат Сибіл, гуляючи у саду і дивлячись на безліч червоних тюльпанів, пелюстки яких він асоціює з язиками полум’я, які на той момент охопили Сибіл в полум’ї кохання до Доріана Грея, вбачає в цих квітах своєрідне попередження, передчуття біди і саме тому у даній ситуації ці квіти отримують назву flame like tulips (охваченные пламенем тюльпаны). В іншому прикладі, а саме: Dorian Gray's flame like beauty мається на увазі згубна сила краси Доріана, небезпечної для інших. Автор не скупиться на яскраві означення гарних речей внаслідок чого його колекція коштовного каміння мінералів переливається всіма кольорами веселки.

Тут ми знаходимо… He would often spend a whole day settling and resettling in their cases the various stones that he had collected, such as the olive-green chrysoberyl that turns red by lamplight, the cymophane with its wire-like line of silver, the pistachio-colored peridot, rose-pink and wine-yellow topazes, carbuncles of fiery scarlet with tremulous four-rayed stars, flame-red cinnamon-stones, orange and violet spinels, and amethysts with their alternate layers of ruby and sapphire. He loved the red gold of the sunstone, and the moonstone's pearly whiteness, and the broken rainbow of the milky opal. (Он способен был целые дни перебирать и раскладывать по футлярам свою коллекцию. Здесь были оливково-зеленые хризобериллы, которые при свете лампы становятся красными, кимофаны с серебристыми прожилками, фисташковые перидоты, густо-розовые и золотистые, как вино, топазы, карбункулы, пламенно-алые, с мерцающими внутри четырехконечными звездочками, огненно-красные венисы, оранжевые и фиолетовые шпинели, аметисты, отливающие то рубином, то сапфиром. Дориана пленяло червонное золото солнечного камня, и жемчужная белизна лунного камня, и радужные переливы в молочном опале).

Слід зауважити, що з поміж усіх коштовностей перевага надається золоту, внаслідок чого образ золота нерідко займає чільне місце серед засобів художнього образотворення роману, приклади чого можна бачити на багатьох сторінках, зокрема по кілька разів на одній. Так, на cтор. 137 воно зустрічається 6 разів, на cтор. 136 – 4 рази. Серед 12 означень кольору, вжитих на стор. 138, зустрічаються п’ять прикладів означення gold (en).

До речей, які мають колір золота або виблискують кольором золота в променях сонця ми зустрічаємо: gold-and-purple hangings, gold–and–red curtains, scarlet-gold windows (золоті та пурпурові завіси, золоті та червоні штори, червоно-золоті вікна).

Майстерно підбираючи фарби мовної кольорової палітри, автор створив ряд своєрідних замальовок – мініатюр: тут і студія, і сад художника Холлуорда, і салон леді Брендон, і розкішна скрупульозно описана квартира Доріана; тут і різні райони Лондона: його центр, околиці.

Наведемо лише декілька речень з описання Ковент-Гардена: As the dawn was just breaking, he found himself close to Covent Garden. The darkness lifted, and, flushed with faint fires, the sky hollowed itself into a perfect pearl. … A white-smocked carter offered him some cherries… A long line of boys carrying crates of striped tulips, and of yellow and red roses, defiled in front of him, threading their way through the huge, jade-green piles of vegetables.

…The sky was pure opal now, and the roofs of the houses glistened like silver against it. From some chimney opposite a thin wreath of smoke was rising. It curled, a violet riband, through the nacre-coloured air. (На рассвете он очутился вблизи Ковент-Гардена. Мрак рассеялся, и пронизанное бледными огнями небо сияло над землей, как чудесная жемчужина. Один возчик в белом балахоне предложил ему вишен. Мимо него прошли длинной вереницей мальчики с корзинами полосатых тюльпанов и желтых и красных роз, прокладывая себе дорогу между высокими грудами нежно-зеленых овощей… Небо теперь было чистейшего опалового цвета, и на его фоне крыши блестели, как серебро. Из трубы соседнего дома поднималась тонкая струйка дыма и лиловатой лентой вилась в перламутровом воздухе) і перед нами оживає яскрава мальовнича картина залитого сонячним промінням Ковент-Гардена.

При цьому О.Уайльд не міг не бачити разючих контрастів і тому поряд з такими яскравими описаннями Лондона ми бачимо замальовки цілком протилежного плану, коли мова йде про околиці Лондона, де проживають бідняки і тоді, на зміну яскравої палітри приходять grey and black colours.

The way seemed interminable, and the streets like the black web of some sprawling spider. The monotony became unbearable, and as the mist thickened, he felt afraid. Казалось, езде не будет конца. (Сеть узких уличек напоминала широко раскинутую черную паутину. В однообразии их было что-то угнетающее. Туман все сгущался. Дориану стало жутко.)

Фінал роману досить символічний. Портрет стає суддею всіх скоєних вчинків головного героя. Доріан намагається знищити свій портрет, а замість цього, знищує сам себе, перетворюючись на монстра, а портрет знову починає сяяти всіма палітрами веселки.

Література:

1. Уайльд О. Избранные произведения в двух томах. т.1 (перевод М. Абкиной) / Оскар Уайльд. – М.: Гослитиздат., 1961 – с.380.
2. Wilde O. The Picture of Dorian Gray. / Oscar Wilde – К.: Dnipro Publishers, 1978. – c.231.