Особливості зооморфізмів крізь призму культури та мовної картини світу

Филологические науки/9. Этно-, социо- и психолингвистика

Костюк Злата

НТУУ «КПІ», Україна

На сьогоднішній день мовознавство пронизане культурно-історичним змістом, оскільки його предметом є мова, яка є умовою, основою і продуктом культури [1, 45]. У зв'язку з цим у кінці XX століття вчені потрапили в безвихідне становище, тому, що в науці про людину не було місця найголовнішому – культурі. Адже людина сприймає світ саме крізь призму мови та культури народу.

Оскільки феномен культури являє собою складне і багатопланове явище, він вивчається різними методами, а отже, й дефініції трактуються також по-різному. В буденному житті поняття культура вживається у таких значеннях: по-перше, під культурою розуміють певну сферу життя суспільства, яка отримала інституційне закріплення; по-друге, під культурою розуміється сукупність духовних цінностей і норм, притаманних великій соціальній групі, народу чи нації; по-третє, культура виражає високий рівень якісного розвитку духовних досягнень; нарешті, іноді культуру трактують лише як мистецтво і літературу [4, 46].

Мислення народу не опосередковується його мовою, що можна вважати в сучасній науці встановленим фактом. Однак воно виражається, фіксується, номінується й оживлюється мовою. А безпосередньо вивчення уявлень про дійсність, зафіксованих у мові певного періоду, дозволяє побічно судити про те, яке було мислення народу, реконструювати в якійсь мірі в основних рисах його когнітивну картину світу в цей період. Власне й таке вивчення складає об’єкт та сутність поняття мовної картини світу. Іншими словами, мовна картина розуміється як «світ у дзеркалі мови», а картина світу розуміється як «відображення в психіці людини предметної навколишньої дійсності» [2, 87-105].

Тварини завжди відігравали значну роль в житті усього людства. Вони обожнювалися і часто використовувалися первісними людьми в ритуалах, а саме з ритуалу, на думку багатьох лінгвістів, і виникла мова. Значна роль тварин у картині світу знаходить адекватне відображення у мовній картині світу. Людина ніколи не обходилась без тварин, з давніх часів вони живуть у тісній взаємодії одна з одною. Тварини супроводжували її все життя, будучи невід'ємною його частиною. Деякі з них мали символічне значення. Так, наприклад, кішка була символом чаклунства і зла [5, 68]:

Il y a un froid entre eux.

Il ne faut pas (r)éveiller le chat qui dort.

Jeter le chat aux jambes de qn.

Між ними пробігла чорна кішка.

Не буди лиха, поки воно спить.

Заподіяти комусь зло.

У давній картині світу собаки займали вкрай низьке положення і зараховувалися до злих істот, до того ж у народній свідомості вони часто ототожнювалися з диявольськими силами [5, 73]. Наприклад:

Nom d'un chien!

Mourir comme un chien.

Être chien.

Garder à qn un chien de sa chienne.

Un chien mort ne mord pas.

Чорт забирай!

Померти без покаяння.

Злий, як собака / скупердяй.

Затаїти злобу на когось.

Мертва собака не кусає / Мертві не шкодять.

Зооцентризм є ознакою первісного укладу життя та свідомості. Цей принцип яскраво простежується у фразеологічній системі багатьох мов: на основі вироблених (від постійного контакту) конкретних та асоціативних смислів-символів людину часто наділяють тваринними ознаками. Наприклад:

Quel cochon!

Справжнісінька свиня! (неохайна людина)

C’est une fine mouche.

Хитра бестія.

Méchant comme une âne.

Злий, як чорт.

Найбільш повне уявлення про носіїв мови міститься у фразеологічних одиницях даної мови, оскільки саме в них відображається історія народу, побут і світогляд. Фразеологічні звороти різних типів є «формою вираження об'єктивної реальності у свідомості носіїв мови, системних відносин самого світу реалій» [3, 127]. Вони мають «багатошарову структуру, що включає крім понятійної основи соціопсихокультурну частину», яка «мислиться і проживається носієм мови і включає емоції, оцінки, національні образи і конотації, властиві цій культурі» [3, 131-137]. Культурна своєрідність і етнічно народна самобутність простежується і у фразеологізміах з компонентом зоонімом, у яких виявляються зовсім різні образні асоціації. Порівняймо наступні фразеологзіми:

Être/vivre comme un coq en pâte.	Жити, як у Бога за пазухою.
Noyer le poisson.	Забивати баки.
A laver la tête d'un âne on perd sa lessive.	Дурного вчити – те саме, що хворого лікувати.
Pas folle la guê!	Мене не проведеш!
C’est un vilain merle.	Потвора.
C’est une vraie teigne!	Злюка!

Отже, фразеологізми є вербальним відображенням національно-культурних особливостей певного народу. Культура ж являє собою сукупність створених людиною в ході його діяльності і специфічних для нього життєвих форм, а також сам процес їх творення і відтворення. У цьому розумінні поняття культури характеризує світ людини і містить у собі цінності і норми, вірування й обряди, знання, уміння й традиції, мову і мистецтво, техніку і технологію і т.д.

Під мовною картиною розуміється сукупність зафіксованих в одиницях мови уявлень народу про дійсність на певному етапі розвитку народу; закладену в системних значеннях слів інформацію про світ. Картиною світу, у найзагальнішому сенсі, розуміється як впорядкована сукупність знань про дійсність, що сформувалася в громадській (а також груповій, індивідуальній) свідомості.

Література:

1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Балли Шарль. – М.: Узд-во литературы на иностр. яз., 1955. – C. 41-90.

2. Карасик В.И. // Введение в когнитивную лингвистику. – Кемерово, ИПК «Графика», 2004. – 210 с.

3. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: учебное пособие для институтов и факультетов иностранных языков / А.В. Кунин. – 3-е изд. – Дубна: Феникс+, 2005. – 488с.

4. Лисиченко Л. А. Структура мовної картини світу / Лисиченко Лідія Андріївна. Київ: «Основа», 2004. – С. 36-42.

5. Маковский М.М. Картина мира и миры образов // ВЯ. – 1992. – №6. – 137с.