Право / 2.Адміністративне та фінансове право.

Кирейко К.А.

Студентка 2 курсу напряму підготовки «Правознавство»

Запорізький національний університет,Україна

Поняття і види суб’єктів адміністративного права, наділених владними повноваженнями

Для вітчизняної правової науки питання про суб’єкти адміністративного права, наділених владними повноваженнями, є одним з важливих, тому що тут йдеться про обов’язкових учасників адміністративно-правових відносин, що виконують наступні дії: вирішують завдання та здійснюють функції виконавчої влади, координують розпорядницькі та контрольно-наглядові повноваження в галузі державного управління і місцевого самоврядування та розглядають справи про адміністративні правопорушення, що вчиняють фізичні і юридичні особи в господарській, фінансовій та митній сферах, а також про порушення громадського порядку.

Джерельну базу дослідження склали наукові праці наступних вчених-юристів: Ю.М. Ільницька [1], С.В. Ківалова [2], І.Б. Коліушко [3], В.К. Колпакова [4], Р.О. Куйбіда [3], Г. Ткач [5] та інших.

Суб’єктів адміністративного права, наділених владними повноваженнями, називають «суб’єктами владних повноважень». В національному процесуальному законодавстві цей термін закріплений в п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) [6]. Відповідно до цього пункту Кодексу суб’єкти владних повноважень – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб’єкти, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В підп.14.1.241 п.1 ст.14 Податкового Кодексу України [7] поняття «суб’єкт владних повноважень» закріплене у значенні, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Проблема визначення суб’єктів владних повноважень не є новою, їй присвячено багато наукових праць. Науковці намагаються з’ясувати суть поняття «суб’єкти владних повноважень» за допомогою терміну «владні управлінські функції». Це означає, що суб’єкт владних повноважень є таким, що реалізує владні управлінські функції. Так, І.Б. Коліушко та Р.О. Куйбіда розуміють владні функції в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування.

Позиція Г. Ткач є більш обґрунтованою. Вчена пропонує характеризувати суб’єктів владних повноважень за допомогою з’ясування головних рис поняття «владні повноваження». Під цим поняттям автор розуміє забезпечену законом вимогу уповноваженого суб’єкта належної поведінки і дій щодо громадян та юридичних осіб.

Суб’єкти адміністративного права класифікуються на дві групи – індивідуальні та колективні. Відповідна класифікація може бути застосована й щодо суб’єктів владних повноважень. До індивідуальних відносять посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до колективних – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації, установи, об’єднання громадян.

Посадова особа органів державної влади та органів місцевого самоврядування як суб’єкт владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про державну службу» [8] посадовими особами є керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Органи державної влади як суб’єкти владних повноважень. Згідно із ч.1 ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади є парламент – Верховна Рада України (ст.75 Конституції України) [9].

Виконавча влада в Україні поділяється на:

1) вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України (ст.113 Конституції України [9], п.1 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» [10]);

2) центральні органи виконавчої влади: міністерства, інспекції, агенства, служби, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

3) місцеві органи виконавчої влади: обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, місцеві (територіальні) органи центральних органів виконавчої влади (ст.118 Конституції України) [9].

Органи місцевого самоврядування як суб’єкти владних повноважень. Ст.7 Конституції України [9] встановлює, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Згідно із ч.1 ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування України» [11] до системи місцевого самоврядування входять: 1) територіальна громада; 2) сільська, селищна, міська рада; 3) сільський, селищний, міський голова; 4) виконавчі органи міської, селищної, міської ради; 5) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; 6) органи самоорганізації населення.

Інші суб’єкти як суб’єкти владних повноважень. Відповідно до ст.140 Конституції [9] України іншими суб’єктами владних повноважень є інші суб’єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій, наприклад будникові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

Виходячи із вищевикладеного, можна зробити висновки, що поняття «суб’єкт владних повноважень» та його види є досить широким, що вимагає більш повного та чіткого їх закріплення в українському законодавстві та подальшого обґрунтування адміністративно-правовою наукою.

Література:

1. Ільницька Ю. М. Щодо визначення сутнісних ознак суб’єкта владних повноважень / [Електронний ресурс] // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 327–330. –– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/

2. Ківалов С.В. Адміністративне право України: [навч.-метод. посібник]/ С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. – 3-є вид., перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2006. – 488 с.

3. Коліушко І. Адміністративні суди: для захисту прав людини чи інтересів держави? / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Право України. - 2007. - №3. – С. 3-8.

4. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 544 с.

5. Ткач Г. Поняття владного повноваження // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 101–105.

6. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.

7. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

8. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3723-12.

9. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

10. Про Кабінет Міністрів України Закону України від 27.02.2014 № 794-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/794-18.

11. Про місцеве самоврядування України Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр.