Мартинюк А

Мартинюк А.О.

Запорізький національний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., ст. викладач Германюк М.О.

Деякі загальнотеоретичні аспекти адміністративного видворення за межі України як заходу адміністративного стягнення

Конституція України як Основний Закон поширює на іноземців, що на законних підставах перебувають в Україні [1], обов’язки по дотриманню законодавства України, у випадку порушення якого до останніх можуть бути застосовані заходи адміністративного примусу.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме ч. 1 ст. 1 визначає іноземця як «особу, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав» [2]. Також даним Законом регламентуються такі поняття, як: «іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах», «іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні», «іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України», «іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні», звертаючи увагу на принципову різницю між ними, яка полягає у правих підставах перебування вказаних осіб на території України. Порушуючи правила перебування на території України, не дотримуючись порядку реєстрації, проживаючи в Україні за недійсними документами, не дотримуючись порядку пересування і вибору місця проживання іноземці порушують закон та вчиняють адміністративне правопорушення, перелік яких зазначається у Кодексу України про адміністративні правопорушення [2]. Окремі аспекти особливостей провадження щодо видворення іноземців були предметом дослідження В.Б. Авер’янова, В.М. Баб’яка, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, М.М. Богуславського, І.Л. Бородіна, Ю.П. Битяка, М.К. Галянтича, Л.М. Галенської, Ю.В. Георгієвського, І.П. Голосніченка, О.Є. Єжової, В.М. Кампа, І.Б. Коліушка, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, Р.О. Куйбіди, О.В. Кузьменко, Ю.С. Назара, С.В. Оверчука, А.П. Огородника, А.Ю. Осадчого, О. Панченка, В.І. Палька, Ю.С. Педька, Г.В. Перепелюка, Г.В. Рижкова, А.О. Селіванова. В.С. Стефанюка, М.М. Тищенка, В.І. Шишкіна, В.П. Чабана, Х.П. Ярмакі та ін.

У ст.24 Кодексу про адміністративні правопорушення України встановлено, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Зазначимо, що відповідно до цієї статті для застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного видворення необхідним є: наявність законів, які передбачають саме адміністративне видворення; вчинення адміністративного проступку, який грубо порушує правопорядок [3].

Адміністративне видворення варто відрізняти від суміжного поняття «екстрадиції». Відповідно до доктрини міжнародного права екстрадиція – це «процесуальна дія, що полягає в передачі особи державою, на території якої вона перебуває, іншій державі (на її вимогу) з метою притягнення такої особи до кримінальної відповідальності або для виконання обвинувального судового вироку. Існує декілька видів екстрадиції: видача особи для притягнення її до кримінальної відповідальності; видача особи для приведення судового вироку до виконання - полягає у передачі особи, яка засуджена іноземним судом і переховується від відбуття покарання, але затримана на території іншої держави; видача на певний термін (наприклад, для розгляду справи в суді, в якій співучасниками є громадяни різних держав)» [4]. Проте, варто звернути увагу на те, що екстрадиція є суверенним правом кожної держави. Обов'язок екстрадиції виникає лише тоді, коли держава взяла на себе міжнародні зобов'язання.

Вимогу про видачу особи може пред'явити держава: громадянином якої є злочинець; на території якої вчинено злочин; якій завдано шкоду злочином.

На відміну від екстрадиції, адміністративне видворення є видом адміністративного стягнення, що передбачає різний суб’єктний склад.

Видворення за межі України як захід адміністративного стягнення застосовується виключно до іноземців, осіб без громадянства, якщо: їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.

Розглядаючи особливості примусового повернення або примусового видворення іноземців та осіб без громадянства В.В. Зуй зазначає, що «порядок примусового видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження. Крім того, зазначений порядок здійснюється на підставі постанови адміністративного суду. Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх видворення, а також позовні заяви органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або СБУ про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства і затримання їх у зв’язку з таким видворенням подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або СБУ» [5].

Рішення про примусове видворення повинно прийматися після того, як органи влади розглянули всю належну інформацію, яка їм доступна, та переконалися, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню, бути вбитим або підданим нелюдському чи принизливому поводженню з боку недержавних суб'єктів, якщо влада країни, куди вони видворяються, партії чи організації, які контролюють цю державу або значну територію цієї держави, включаючи міжнародні організації, не можуть чи не бажають забезпечувати належний та ефективний захист, або наражатиметься на небезпеку внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки, чи виникнення інших ситуацій, які б могли відповідно до міжнародного права або національного законодавства бути підставою для надання міжнародного захисту [8].

Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в апеляційному порядку в п'ятиденний строк з дня його проголошення. Видворення проводиться згідно з нормами чинного законодавства, а саме згідно з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150.

Отже, проаналізувавши наявні нормативні джерела, можна дійти висновку, що адміністративне видворення – це захід адміністративного стягнення, який передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення, і застосовується лише до іноземців за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України може здійснюватись у кількох основних формах. По-перше, після прийняття рішення уповноваженими органами держави про позбавлення права подальшого перебування Україні іноземці та особи без громадянства можуть добровільно протягом встановленого терміну залишити територію України. По-друге, може бути прийнято рішення про необхідність видворення іноземців та осіб без громадянства за обов'язкової присутності співробітника уповноваженого органу держави. По-третє, можливе видворення іноземців та осіб без громадянства під конвоєм. Усі ці форми видворення застосовуються на практиці. Вони відрізняються обсягом та інтенсивністю застосування примусових заходів.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/.

2. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

4. Міжнародне публічне право : підручник / за ред. В. М. Репецького. — 2-ге вид., стер. — К. : Знання, 2012. — 437 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://westudents.com.ua/glavy/65412-rozdl-20-mjnarodne-gumantarne-pravo.html

5. Зуй В.В. Особливості примусового повернення або примусового видворення іноземців та осіб без громадянства / В.В. Зуй // Державне будівництво та місцеве самоврядування. - № 24. – 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dspace.nulau.edu.ua:8088/bitstream/123456789/2039/1/Zuy_76.pdf.

6. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/.

7. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/.

8. Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні : Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 16 березня 2012 року № 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.