Амінєва Я.Р., Суганяк К.О.
Дніпропетровський
національний університет ім. Олеся Гончара,
Державна установа
«Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем
інвалідності МОЗ України», Дніпропетровськ
Хронічне захворювання як складна
життєва ситуація
Життєва
ситуація є невід’ємною умовою, атрибутом процесу життєдіяльності особистості. У
ній унікальним чином переплітаються як мінімум два системні утворення: система
особистості та система факторів психологічного середовища [2; 4].
З цієї точки
зору, ситуація постає перед нами в якості наслідку активної взаємодії
особистості і середовища, що дозволяє розглядати людину як суб’єкта діяльності,
творця власного життєвого шляху. Здійснюючи притаманну цілеспрямовану суб’єктну
активність (розгортання якої відбувається з певних зовнішніх причин, які стали
компонентами психологічної реальності особистості) особа реалізує власну лінію
розвитку, здійснює власне самопроектування в унікальній площині соціальної
ситуації [8].
Такою
унікальною площиною можна вважати ситуацію хронічного соматичного захворювання,
яка ставить особистість в якісно нові умови функціонування, спонукає до пошуку
нової ідентичності, переосмислення життєвого шляху і, як наслідок, побудови
нової перспективи майбутнього. Хронічне захворювання може призвести до значних
обмежень в фізичному, емоційному та соціальному аспектах життя людини, а сам
факт встановлення діагнозу захворювання може викликати психологічний стрес.
Віднесення
ситуації хронічного соматичного захворювання до категорії складних життєвих
ситуацій зумовлено, на наш погляд, тим фактом, що складні життєві ситуації
характеризуються виникненням таких умов, які мають для особистості першочергову
значущість (за Л.І. Анциферовою) [11]. Особистість наділяє ці ситуації певним
набором характерних ознак, які дозволяють вважати їх складними, ‒ це значущість,
підвищені затрати власних ресурсів, песимістичне бачення майбутнього, і, як
наслідок, брак ресурсів для подальшої життєтворчості; складність у прийнятті
рішень; емоціогенність ситуації ‒ виникнення та розвиток сильних, як
правило, неприємних емоційних переживань; порушення звичного перебігу життя та
запуск механізму адаптації; активізація ситуативно-специфічного механізму
подолаючої поведінки, а також необхідність приймати відповідальні рішення, які
здатні якісно змінити життя.
В життєвій
ситуації джерелом виникнення якої є хронічне соматичне захворювання
«створюється потенційна або актуальна загроза задоволенню фундаментальних
потреб», водночас перед індивідом постає проблема «від якої неможливо утекти та
яку неможливо вирішити у звичний спосіб» [7]. Хронічне захворювання ускладнює,
а деколи і унеможливлює реалізацію життєвого задуму, тим самим породжуючи
необхідність трансформації особистісних сенсів, прийняття нових цінностей та
формування нового образу-Я.
О.Ю. Коржова
зазначає, що взаємодія різних людей з одними і тими ж самими типами життєвих
ситуацій є індивідуальним феноменом:
«життєві ситуації сприймаються людьми по-різному в залежності від їх
життєвого досвіду та від об’єктивно існуючих обставин, умов життя» [9,с.53]. В
життєвій ситуації, пов’язаній із хронічним захворюванням характер відношення
особистості до останнього (внутрішня картина захворювання) детермінує по-перше,
особливості перебігу хвороби, по-друге, трансформацію системи відносин до
оточуючого світу, по-третє, спонукає до
переосмислення власного тілесного досвіду.
В руслі зазначеної проблематики, нами було
реалізовано власне емпіричне дослідження, метою якого був аналіз ставлення
досліджуваних до ситуації хронічного захворювання. У дослідженні приймали
участь хворі на цукровий діабет першого та другого типів у кількості 73 особи,
віком від 21 до 55 років. Досліджувані були розподілені у 2 групи: перша - хворі на ЦД типу 1,
друга - хворі на ЦД типу 2. Середній вік хворих на ЦД типу 1 становив 24, 9 років,
середня тривалість захворювання 7,5 років. Середній вік хворих на ЦД типу 2 становив
52, 8 роки, середня тривалість захворювання 6,5 років. У вибірці досліджуваних
було 40 жінок (54,8%) та 33 особи чоловічої
статі (45,2%).
Результати, отримані в ході даного
емпіричного дослідження проведеного на вибірці осіб із хронічним соматичним
захворюванням з використанням методу стандартизованої дослідницької бесіди,
дозволили зробити наступні узагальнення: по-перше, ситуація захворювання
сприймалась досліджуваними як ситуація, що вимагає зміни усталеного способу
життя, звичок; характеризується складністю, невизначеністю у відношенні
майбутнього, значною негативною емоціогенністю. Таким чином, підтвердилась наша
думка про те, що наявність у людини цукрового діабету, (хронічного
інвалідизуючого захворювання) суб’єктивно сприймається як складна життєва
ситуація, яка негативно позначується на життєдіяльності особистості. У деяких
випадках досліджувані стверджували, що наявність захворювання стала перешкодою
у трудовій діяльності – хворі були обмежені у виборі професії або ж не могли
надалі ефективно виконувати звичну діяльність без ризику для власного здоров’я
та здоров’я оточуючих. Досліджувані також часто згадували про зміну соціального
статусу та матеріального стану у зв'язку з захворюванням.
Цукровий
діабет, як хронічне інвалідизуюче захворювання, викликає широкий спектр
афективних проявів, які в даному випадку ускладнюють процес досягнення стану
компенсації захворювання. За допомогою методики "Госпітальна шкала тривоги
і депресії" нами було здійснено оцінювання наявності та ступеню клінічно
вираженої симптоматики тривоги та депресії у хворих на діабет обох типів. У
хворих на діабет 1 типу клінічні симптоми тривоги та депресії зустрічаються у
47% та 14% досліджуваних відповідно, при цукровому діабеті 2 типу симптоми
тривоги зустрічаються у 23% опитуваних, а симптоми депресії у 26%. Наявність
афективних розладів у хворих на діабет обмежує можливість встановлення позитивних
стосунків з оточуючими, формування життєвої перспективи, встановлення
позитивного самовідношення, прийняття відповідальності за власний стан,
погіршує якість метаболічного контролю. Це позбавляє особу здатності до
проектування власного життєвого шляху та як наслідок, знижує показники
задоволеності та якості життя [3].
Останнє
десятиліття ознаменувалось підвищенням наукового інтересу до процесу
ефективного подолання особистістю складних життєвих ситуацій взагалі та подоланням
ситуацій пов’язаних із хронічним соматичним захворюванням зокрема.
До переліку наукових
робіт, в яких висвітлюються особливості процесу подолання особистістю стресу
складної ситуації, пов’язаної із різними захворюваннями, належать дослідження
О.А. Сорокіної (2000), Б.С. Божука
(2009), К.С. Максименко (2011) Амінєвої Я.Р. (2013). Також ситуація
захворювання активно досліджується в контексті проблематики тілесного досвіду
А.Ш. Тхосов (2002), Т.Д. Василенко
(2014).
Своєрідність
подолання стресових ситуацій, пов`язаних із хворобою, вивчались
О.А. Сорокіною на вибірці хворих на епілепсію. Дослідницею, до переліку способів подолання хворими на
епілепсію стресогенних ситуацій різного характеру віднесено: обов’язкове
попередження про хворобу родичів, пошук соціальної підтримки, оволодіння навиками
самоконтролю, обмеження кола знайомих тощо. У роботі Б.С. Божука науковому
вивченню підлягала копінг-поведінка хворих на артеріальну гіпертензію в умовах
стаціонарного лікування. Автор констатував схильність пацієнтів до використання
непродуктивних та відносно продуктивних стратегій в когнітивній, емоційній та
поведінковій сферах. Так, нешпиталізованими хворими непродуктивні стратегії
використовувались значно рідше, ніж шпиталізованими. Звернення до стратегій
вирішення проблем у групи стаціонарних хворих також спостерігалось значно рідше
у порівнянні із нешпиталізованими хворими. Встановлено, що особи із притаманним
їм адаптивним копінгом потребують менше соціальної підтримки як з боку
близького оточення, так і з боку медичного персоналу, колег тощо. Хворі на
артеріальну гіпертензію, які обирають копінг-стратегії, направлені на вирішення
проблем, характеризуються значно нижчим рівнем особистісної та ситуативної
тривожності. К.С.
Максименко досліджуючи особливості психічних станів осіб із хронічними
соматичними захворюваннями (хронічний холецистит та серцева недостатність) запропонувала
якісно новий підхід до проблеми подолання негативних психічних станів,
спричинених соматичним захворюванням, ‒ це креативність. Остання являє
собою комплекс інтелектуальних та особистісних характеристик, які можуть стати
головними чинниками продуктивної діяльності особистості в ситуаціях новизни та
невизначеності, породжуваних захворюванням. Дослідниця зазначає: «Процес творення
і відтворення художніх образів виступає і мовою, і засобом, і завданням у
подоланні обмежень, що накладаються на особистість хронічним, соматичним
захворюванням. Саме творчість, натхнення як особливий психічний стан виступає
могутнім психологічним засобом подолання негативних особистісних переживань при
хронічних соматичних захворюваннях» [10, с.145]. Нами досліджувались домінуючі інтенції копінг-стратегій у хворих
на хронічне соматичне захворювання (на прикладі цукрового діабету) та у хворих
із тимчасовою втратою працездатності (на прикладі переломів кінцівок). Було
встановлено, що хворі з метою подолання стресу складної життєвої ситуації
пов’язаної із захворюванням найчастіше звертались до проблемно-орієнтованої стратегії
стресоподолання – 70,6% та 67,7% досліджуваних відповідно. Частота звернення до
емоційно-орієнтованого типу копінгу, згідно отриманих результатів, склала 17,6%
та 22,6%. 11,8% та 12,9% досліджуваних з метою мінімізації актуального стресу
звертались до стратегії поведінки, орієнтованої на уникнення.
В дослідженні
феномена тілесності в контексті здоров’я, А.Ш. Тхостов підкреслює значення
смислового компонента, виділяє і описує позитивний, негативний і конфліктний
смисли хвороби. Однак в дослідженні залишається не реалізованою ідея автора про
те, що хвороба «... торкається самих основ існування людини», призводить до
обмеження її свободи, звуження можливостей її діяльності, значно ускладнює
процес задоволення основних потреб соціального та фізичного існування. «Хвороба
не тільки обмежує можливості людини у сьогоденні, але і звужує нормальну часову
перспективу людського життя». Все це вказує на необхідність розгляду станів
здоров’я і хвороби, феномена тілесності в контексті цілісності життєвого шляху
особистості.
Дослідженням
Т.Д. Василенко, що мало на меті вивчення складних життєвих ситуацій пов’язаних
з тілесним досвідом в різноманітних ситуаціях (хронічного соматичного
захворювання на прикладі захворювань гастроентерологічного та кардіологічного
профілей; онкологічного захворювання гінекологічного профілю та при
гінекологічному захворюванні; жіночого безпліддя; першої вагітності; деформації
репродуктивної функції на прикладі досвіду не виношування вагітності),
встановлено, що в ситуації хронічного соматичного захворювання змінюється ряд смислових та часових аспектів
суб’єктивної картини життєвого шляху
особистості. Згідно отриманих емпіричних даних, у досліджуваних домінують
негативні оцінки теперішнього та минулого, вони в меншій мірі орієнтовані на
майбутнє (відмічається звуження часової перспективи), також відмічалось
зниження параметрів усвідомленості життя.
Таким чином,
ставлення до життєвої ситуації, пов'язаної з досвідом хронічного соматичного
захворювання постає у трьох смислових ракурсах, що відповідають трьом компонентам
ставлення до хвороби: емоційному, поведінковому та когнітивному. Емоційний
компонент ставлення до хвороби відображає весь спектр почуттів, обумовлених
хворобою, а також ті емоційні переживання, які виникають в ситуаціях,
пов'язаних з хворобою. Мотиваційно-поведінковий компонент відображає вироблення
певної стратегії поведінки в життєвих ситуаціях у зв'язку з захворюванням
(прийняття «ролі» хворого, активна боротьба з хворобою, ігнорування
захворювання, песимістичні установки та ін.), а також пов’язані з хворобою реакції,
що сприяють адаптації або дезадаптації до неї. Когнітивний компонент відображає
знання про хворобу, її усвідомлення, розуміння її ролі та впливу на особливості
життєвого функціонування хворого (Вассерман Л.И. та ін., 2005).
Ставлення до
хвороби, як будь-яке відношення, є індивідуальним феноменом, доступним для
усвідомлення. Воно відображує індивідуальний, або особистісний рівень
функціонування особистості, носить суб'єктивно-об'єктивний характер, та
визначається безпосередньо природою захворювання і опосередковано – існуючими в
значущому для хворого мікросоціальному оточенні та суспільстві уявленнями про
дане захворювання, його медичні та соціально-психологічні наслідки. Крім того,
ставлення хворого до свого захворювання є значущим, а у деяких випадках і
системоутворюючим фактором, що впливає і на інші відносини особистості.
Ставлення до хвороби, як і кожне психологічне ставлення, індивідуальне та
неповторне (Вассерман Л.И. та ін., 2005).
Складна життєва
ситуація, пов'язана з особливим тілесним досвідом людини, таким як соматичне
захворювання, особливо хронічного перебігу, передбачає не тільки пізнання нових
тілесних відчуттів, а й усвідомлення їх впливу на життя в цілому. Така життєва
ситуація може бути інтерпретована як стан кризи ідентичності особистості, так як,
з одного боку, містить більш-менш виражені перешкоди в реалізації поставлених
цілей, життєвих прагнень, з іншого сторони, – змінює соціальний статус людини,
передбачає прийняття нових ролей або трансформації існуючих.
Перелік
використаної літератури
1.
Аминева Я.Р.
Содержательные характеристики сложной жизненной ситуации / Я.Р. Аминева // Современные фундаментальные и
прикладные исследования. В 2т. – Т.1 ‒ №1(8) ‒ 2013 г. –
Кисловодск, 2013 – С. 45 ‒ 49.
2.
Аргайл М. Основные
характеристики ситуаций // Психология социальных ситуаций: Хрестоматия / Сост.
Н.В. Гришина. СПб., 2001. С.178-188.
3.
Аршава И.Ф., Аминева
Я.Р. Психологический аспект сахарного диабета: проблемы и перспективы / И.Ф.
Аршава, Я.Р. Аминева // Міжнародний медичний журнал т.17, № 4 (68). ‒
2011. ‒ С.6 ‒ 9.
5.
Василенко Д.Ю.,
Василенко Т.Д. Внутренний телесный опыт как жизненная ситуація
// Человек в сложной жизненной ситуации: клинико-психологические
аспекты: материалы международной научно-практической конференции / под общ.
ред. Т.Д. Василенко – Курск: КГМУ, 2012. – С. 52 – 56.
6.
Василенко Т.Д. Трудная
жизненная ситуация: методологический анализ // Медицинская психология в России:
электрон. науч. журн. – 2014. – N 6(29) [Электронный ресурс]. –
URL: http://mprj.ru
7.
Василюк Ф.Е. Психология
переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. – М.: Изд-во МГУ, 1984. –
144 с.
8.
Загальна психологія /
С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко та ін.; під аг.ред С.Д. Максименка.
‒ [2-ге вид., вид. перероб. І доп.]. ‒ Вінниція: Нова книга, 2004.
‒ 704с.
9.
Коржова Е.Ю.
Психологическое познание судьбы человека. – СПб., 2002. – 334 с.
10. Максимеко К.С.
Переживання негативних психічних станів особистістю : метод. посіб. для студ.
вищ. навч. закл. / К.С. Максименко – К.: КММ, 2011, – 184с.